Жорстокий розгін Євромайдану
21 листопада Кабінет міністрів прийняв рішення про призупинку підготовки до підписання угоди про асоціацію. Такі дії уряду призвели до стихійних мітингів по всій території України. До акції масово долучалося студентство.
29 листопада, коли президент Віктор Янукович не підписав угоду про асоціацію на саміті у Вільнюсі, увечері на Майдані незалежності зібралося більше 20 тисяч людей. На ніч у центрі Києва лишилося близько тисячі протестувальників, здебільшого – молодь. Приблизно о другій ночі на Євромайдані виникло протистояння між активістами та бійцями спецпідрозділу «Беркут» через машини з технікою. Через кілька годин, о 4-й ранку, "беркутівці" силою розігнали мітингувальників. У столичній міліції заявили, що активістів відтіснили з Майдану Незалежності через конфлікти з коммунальниками, які намагалися встановити новорічну ялинку. Понад 30 активістів затримали, кілька десятків отримали поранення, п’ятеро з них госпіталізували з відділку міліції. Серед постраждалих двоє громадян Польщі. Приблизно 200 учасників Євромайдану знайшли прихисток від «Беркуту» у Михайлівському монастирі.
Вже 30 листопада на Михайлівській площі зібралося більше 10 тисяч людей, обурених силовим розгоном мирної акції студентів. 1 грудня на вулиці із протестом вийшло більше 500 тисяч людей. Того дня відбулись серйозні сутички біля Адміністрації президента, від кийків силовиків постраждали кілька десятків людей, в тому числі журналістів та лікарів, які надавали медичну допомогу потерпілим.
Повторна спроба розгону протестувальників відбулася в ніч на 11 грудня. Приблизно о другій ночі спецпризначенці із бійцями внутрішніх військ почали штурм барикад Майдану. Силовикам вдалося демонтувати більшість із них, проте витіснити протестувальників із цетру Києва не вдалося через активний спротив та оперативний під’їзд людей в центр міста.
14 грудня генпрокурор Віктор Пшонка під час брифінгу заявив, що до розгону Євромайдану причетні заступник секретар РНБО Володимир Сівкович, начальник київської міліції Валерій Коряк і голова Київської міської держадміністрації Олександр Попов. Президент Віктор Янукович підписав указ про відсторонення всіх трьох на час проведення розслідування.
Врадіївський злочин
Однією з найгучніших та найскандальніших подій минулого року стало зґвалтування міліціонерами 29-річної мешканки села Врадіївка Ірини Крашкової. Міліція почала кримінальне провадження за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч.3 ст.152, ч.4 ст.187 КК України (спричинення тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтування, розбійний напад). Були затримані двоє підозрюваних – міліціонер Дмитро Поліщук і таксист Сергій Рябіненко. Третій фігурант скандалу, міліціонер Євген Дрижак, за словами обласної прокуратури, мав алібі – в ніч злочину перебував у райвідділку і звідти не виходив, що начебто підтверджували відеозаписи з камер спостереження. Це викликало обурення у жителів Врадіївки. В ніч на 1 липня більше тисячі протестувальників намагалися взяти штурмом місцевий райвідділок. Протест ледь не переріс у погром. Тож 2-го липня міліція затримала Дрижака, а вже 3 липня суд прийняв рішення про його арешт.
Втім, для утихомирення протесту цього виявилося замало. 7 липня активісти заявили про початок масштабної акції і повідомили про плани піти маршем на Київ. Тоді ж з Врадіївки до столиці пішки вирушила частина протестувальників з вимогами звільнення міністра МВС Захарченка і переатестації громадськими комісіями всіх працівників міліції.
18 липня протест дійшов до Києва, учасники акції пікетували МВС, частина з них пішла на Майдан Незалежності, де планувала заночувати. Того ж вечора їх розігнали бійці «Беркута».
Через масові протести відбулися і певні кадрові зміни. МВС відзвітувало про покарання 20 працівників міліції, 13 з яких звільнили з органів внутрішніх справ, ще трьох звільнили із займаних посад, стільки ж притягнули до дисциплінарної відповідальності і попередили про неповну посадову відповідність. Своєї посади позбувся і голова Миколаївської міліції.
9 серпня прокуратура Миколаївської області повідомила про завершення досудового розслідування у провадженні, яке перекваліфікували з «розбійного нападу» у «замах на вбивство». 8 жовтня почалося судове засідання по даній справі. Підсудних також звинуватили у зберіганні зброї та наркотиків.
29 листопада Первомайський міський районний суд оголосив вирок. Євгена Дрижака засудили до 15 років в'язниці з конфіскацією майна, позбавленням звання капітана міліції та правом обіймати посади в міліції протягом трьох років.
Дмитра Поліщука засудили до 15 років в'язниці з конфіскацією майна, позбавленням звання лейтенанта міліції і правом обіймати посади в міліції протягом трьох років.
Сергія Рябіненка засудили до 11 років ув'язнення з конфіскацією майна.
Колишнього заступника начальника Врадіївської міліції Михайла Кудринського засудили до 5 років в'язниці з позбавленням звання без права займати посади в міліції протягом трьох років, а також до штрафу в 10 тис.
Ректор-утікач
27 липня працівники головного управління внутрішньої безпеки міністерства доходів і зборів спільно з головним управлінням боротьби з організованої злочинністю МВС затримали ректора Національного університету державної податкової служби Петра Мельника під час отримання хабара в загальній сумі 120 тис. грн. 28 липня ректора вишу госпіталізували через нібито високий тиск. Повідомлялося, що лікарі діагностували у нього гіпертонічну хворобу. Судові засідання у справі кілька разів переносили через проблеми зі здоров’ям підсудного.
Врешті, 1 серпня Мельника доставили до зали засідань на «швидкій». Попри вимоги прокурора, судді вирішили посадити скандального ректора під домашній арешт, оскільки для «більш суворих заходів» не знайшли підстав. Також у Мельника відібрали закордонний паспорт.
7 серпня на Мельника одягнули електронний браслет, 9 серпня скандальний ректор втік. А 12 серпня Печерський райсуд Києва дозволив арешт утікача. Наступного дня його оголосили у міждержавний розшук, іще через день – у міжнародний. Міліціонерів, які не догледіли Мельника, звинуватили у службовій халатності.
У ЗМІ почала з’являтися інформація з посиланням на джерела про те, що Мельник може ховатися у Придністров’ї, Білорусі, Росії, Австрії, Франції та США.
9 вересня стало відомо, що Мельник перебуває у Сполучених Штатах Америки. ЗМІ з посиланням на власні джерела у дипломатичних колах повідомили, що екс-ректора поліція затримала ще у серпні. У Міністерстві внутрішніх справ, так само як і в Міністерстві закордонних справ, цю інформацію від початку не підтверджували. Однак згодом визнали, що скандальний ректор таки у США. Питання про його екстрадицію досі не вирішене.
Побиття журналістів тітушками
2013-й рік приніс у лексику українців нове слово – «тітушки». Згідно із визначенням – це узагальнена назва для «напівкримінальних елементів», серед яких можуть бути спортсмени, яких використовують для «репресивних дій» під час протестів, як то: залякування, побиття, напади на представників ЗМІ тощо. Назву ж явищу дав такий собі Вадим Тітушко – мешканець міста Біла Церква (Київська область), член спортивного клубу «Будо», помічений у сутичках 18 травня, які відбувалися під час акції опозиції «Вставай, Україно!» в Києві. Зокрема – під час побиття журналістів Владислава Соделя та Ольги Сніцарчук. Того ж дня відкрили кримінальні провадження за ст. 125 Кримінального кодексу (спричинення легких тілесних ушкоджень) і ст. 171 (перешкоджання діяльності журналіста). Згодом міліція перекваліфікувала першу статтю, визначивши інцидент як «хуліганство».
21 травня Тітушка затримали за підозрою в хуліганстві, проте 22 травня Шевченківський райсуд ухвалив рішення відпустити його під заставу в 22,94 тис грн. 28 серпня Вадим Тітушко, Михайло Пшук і Сергій Приходько, які звинувачуються у побитті журналістів, уклали мирову угоду з потерпілими Ольгою Сніцарчук і Владом Соделем.
2 вересня Вадима Тітушка, Сергія Приходька та Михайла Пшука, яких обвинувачували у побитті журналістів, засудили умовно. Тітушко отримав 3 роки позбавлення волі із відстрочкою у два роки, Приходько та Пшук – по 2 роки із відстрочкою у рік і шість місяців.
Позбавлення депутатів мандатів через суди
Широкого резонансу набуло позбавлення народних депутатів їхніх мандатів через суди. Так, протягом 2013-го за рішенням судів втратили депутатські мандати Павло Балога, Олександр Домбровський, Андрій Веревський, Сергій Власенко та Ігор Макров.
Рішення судів розкритикували, як в Україні, так і за кордоном. Зокрема, ЄС неодноразово наголошував, що позбавлення депутата Верховної Ради мандата через суд суперечить принципам демократії і порушує права українських виборців.
Війна пам’ятників
2013-го тривала війна з пам’ятником Лєніну. Так, впродовж року в Україні пошкодили і зруйнували щонайменше 13 постаментів. У лютому повалили пам’ятники у Херсоні та Охтирці. У березні пошкодили два пам’ятники в селах на Полтавщині. У травні в Борисполі пам’ятнику Лєніна відбили ніс, а у селі Лемеші Козелецького району пошкодили пам'ятник за допомогою вогнепальної зброї. У серпні у Новоград-Волинському комунальники, виконуючи рішення міськради, демонтували пам'ятник Лєніну, а у Бердичеві невідомі відбили "вождю" голову. У вересні в місті Узин завалили пам’ятник і зруйнували погруддя Лєніна. 9 грудня на Одещині невідомі пошкодили пам’ятник Лєніну в одному з парків міста Котовськ.
Найскандальнішим стало знесення пам’ятника Лєніну у Києві на Бесарабській площі. Перша спроба відбулася 1 грудня, під час масової акції протесту на Майдані Незалежності. Сотня невідомих з палицями оточили пам’ятник, кидали фаєри та шумові гранати. Відбулися сутички з «Беркутом». Проте силовики відтіснили людей від постамента. Друга спроба відбулася 8 грудня. Група людей накинула на монумент троси та стягнула пам’ятник на землю. Голова статуї відбилась через падіння. Народний депутат від ВО «Свобода» Ігор Мірошниченко заявив, що до знесення причетні народні депутати-свободівці. За фактом знесення пам'ятника міліція порушила кримінальне провадження за статтею 294 ККУ про масові заворушення.
Гучний скандал виник у Харкові навколо встановлення пам’ятної дошки відомому науковцю, мовознавцю Юрію Шевельову. 3 вересня пізно ввечері її терміново відкрили, заявляючи, що міська влада має намір у скасувати своє рішення про її встановлення. 25 вересня Харківська міська рада ухвалила рішення про демонтаж меморіальної дошки. Через півгодини невідомі знищили пам’ятний знак. Пізніше мер міста Геннадій Кернес заявив, що комунальні служби міста не причетні до демонтажу і припустив причетність "націоналістично налаштованих організацій".
В обласному управлінні МВС правоохоронці проводили перевірку за фактом демонтування, проте зловмисників не встановили.
Між тим, рішення про встановлення Шевельову пам’ятної дошки 18 жовтня прийняв виконком міськради Львова. 17 грудня на фасаді будинку, де проживав мовознавець, встановили пам’ятний знак.
Гонорари Януковича
У квітні цього року відбувся черговий скандал, пов’язаний із авторськими гонорарами за написані Віктором Януковичем книжки. Згідно із декларацією про доходи, президент за 2012-й рік отримав 15,5 млн грн гонорарів. Під час прес-конференції в Українському домі Янукович розповів, що витратив 7 млн 552 тис. з цих коштів на благодійність. Водночас, за словами письменника Андрія Куркова, у світі такі винагороди отримують лише автори бестселерів. Як приклад, письменник навів усесвітньо відомий роман «Гаррі Потер» та відомий еротичний роман «50 відтінків сірого». Він зазначив, що «гонорар розміром 15 млн гривень означає, що книжка була продана в кількості 3 млн примірників по ціні в 50 гривень (тобто максимальний роялті –10% від ціни книги). Водночас, наголосив Курков, найпопулярніші українські письменники отримують у 375 разів менші гонорари.
Президент книговидавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін наголосив, не знає жодного автора у Східній чи Західній Європі, які «за книжки видані чи невидані, могли б отримувати такий гонорар». Експерт додав, що не знає в Україні жодного видавництва, яке спроможне було виплатити такі гроші. Прес-секретар президента відмовилася повідомити, за яку саме книжку Янукович отримав надвисокі гонорари.
Пожежа і "Беркут" у Гостинному дворі
Не обійшлося у 2013-му і без скандалів навколо Гостинного двору, що у Києві.
Так, 9 лютого на території будівлі почалася велика пожежа, яка тривала більше чотирьох годин. Активісти пов’язали інцидент із планами забудовника щодо реконструкції, у МВС же причиною пожежі назвали коротке замикання.
Наступне і, певно, найбільше за весь час протестів навколо Двору протистояння відбулося 18 лютого. Спочатку активістів з території будівлі намагалися витіснити невідомі особи, а згодом їм на допомогу прийшов спецзагін «Беркут». Силовики застосували силу до активістів, частину з них затримали. Через 9 днів Окружний адміністративний суд відновив будівельні роботи на території Двору, які тривають і до сьогодні.
