Від встановлення до знищення
«Три страшні вороги українського відродження – Москва, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини», – писав всесвітньо відомий філолог Юрій Шевельов 1954 року у своїй резонансній статті «Москва, Маросєйка». Ця цитата набула нового звучання, зважаючи на нещодавні події навколо встановлення меморіальної дошки на честь мовознавця.
Історія з увіковічення пам’яті Шевельова розпочалась понад два роки тому: тоді міська влада Харкова без проблем схвалила встановлення меморіальної дошки, дозволила збір коштів, й ніхто з чиновників не проявив інтересу до військового минулого Шевельова. За цей час ініціативній групі Харкова на встановлення пам’ятного знаку вдалось зібрати 16 тисяч гривень – пожертв небайдужих з усієї України.
Проте на початку вересня курс харківської влади різко змінився. Так 3 вересня до міського голови Геннадія Кернеса та губернатора Михайла Добкіна надійшли звернення від ветеранських та «антифашистських» організацій, у котрих Шевельов названий «поплічником нацистів», а відтак увічнення його пам’яті меморіальною дошкою вимагалося заборонити.
Не довелось довго чекати промовистих заяв і від самого доктора юридичних наук Добкіна, який обізвав видатного славіста, почесного професора десятка університетів, серед яких Гарвардський і Колумбійський, головного редактора журналу "Сучасність", автора близько 900 праць, "фашистським мерзотником".
"Юрій Володимирович Шевельов – зрадник, дезертир, пособник фашистів в окупованому Харкові. Ось він кумир Жадана, Варченок, Авакова та інших", – написав Добкін у своєму Twitter.
Тож ініціативна група Харкова, побоюючись «антифашистських» настроїв харківської влади, хоч і планувала офіційно відкрити дошку 5 вересня, терміново перенесла її відкриття на вечір 3 вересня.
За кілька днів на засіданні комісії з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища Харківської міськради щодо меморіальної дошки Шевельову вирішили заборонити її встановлення. Зокрема, ініціатором заборони виступив заступник голови комісії Олексій Хорошковатий, який встиг звернутися до компетентних органів за інформацієї про Шевельова під час Другої світової війни.
Проте 11 вересня громадський комітет зі вшанування 105-річчя Юрія Шевельова заявив про фальсифікацію рішення комісії. За їхніми словами, до документу «заднім числом» включені пункти про скасування рішення Топонімічної комісії від 24 травня 2011 року та рекомендацій відмінити рішення Харківського міського голови про встановлення дошки Шевельову.
Попри численні заклики науковців, викладачів й інтелігенції зберегти дошку, 25 вересня регіонали і комуністи Харківської міськради проголосували за її демонтаж.
Найбільше підозр в представників Антифашистського комітету Харкова викликала робота Шевельова в газеті «Нова Україна» в роки нацистської окупації Харкова. Одіозним аргументом на користь зрадництва Шевельова було й те, що мовознавець жив в будинку навпроти німецької комендатури.
Комуністів і регіоналів не змогли переконати ні світове визнання Шевельова, ні байдужість лінгвіста до тоталітарних режимів, ні навіть його німецьке походження.
І буквально через півгодини після рішення міськради троє чоловіків, які представились працівниками комунального підприємства "Жилкомсервіс", розбили і забрали пам'ятний знак.
Пізніше Кернес заявив, що комунальні служби міста не причетні до демонтажу пам’ятної дошки, а в обласному управлінні МВС правоохоронці проводять перевірку за фактом демонтування.
Звернення українців на захист меморіальної дошки
На захист пам’яті Шевельова протягом вересня виступили науковці, викладачі, інтелігенція України й світу, а також опозиційні політики.
Зокрема ще 9 вересня Український ПЕН-центр висловив своє обурення: «Брудні наклепи на адресу Юрія Шевельова є ще одним підтвердженням того, що постаті такого калібру перебувають у вічній і неминучій опозиції до світу темряви. Сам вчений вжахнувся б, якби ця темрява прийняла його за свого. Тому захисту потребує не Юрій Шевельов, а славне ім’я міста Харкова. Ми знаємо, що там є чимало людей, для яких ім’я харків’янина Юрія Шевельова – це їхня гордість».
Згодом інтелігенція Харкова закликала громадськість не допустити демонтаж меморіальної дошки Шевельову.
«Обравши курс на докорінну зачистку Харкова від будь-яких проявів українськості корупційний конгломерат можновладних чиновників, українофобів, політичних авантюристів, деструктивних елементів сьогодні скоординував свої дії над знищенням пам’яті про людину, яка нині є символом українського відродження», – йшлося у листі української громадськості Харкова.
24 вересня викладачі Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка надіслали заяву до міської ради Харкова.
«Сьогоднішню гуманітарну науку складно уявити без праць визнаного вченого світового рівня Юрія Шевельова (Шереха). Він залишається одним із найбільш цитованих славістів ХХ століття у наукових дослідженнях… Кіровоградські науковці закликають вас вшанувати свого видатного земляка, уродженця Харківщини, і не демонтувати дошку Шевельову, аби не ганьбитися в очах української та світової громадськості», – йшлося у заяві.
25 вересня науковці провідних університетів США, Канади і Британії звернулися до міської влади Харкова із проханням зберегти встановлену у вересні 2013 року меморіальну дошку мовознавцю та історику літератури Юрію Шевельову.
"Як славісти університетів Європи та Північної Америки, ми глибоко завдячуємо професорові Шевельову за його незчисленні здобутки на ниві історичного мовознавства та літературознавства, – йшлося у відкритому листі. – Нині… ми віддаємо данину глибокої пошани цьому визначному вченому, який ніколи не переставав називати Харків своєю домівкою", – йшлося у їхній заяві.
26 вересня студенти й викладачі Національного університету «Києво-Могилянська академія», серед яких обидва президенти університету, опублікували офіційну заяву на захист меморіальної дошки Шевельов.
«У Харкові по-варварськи знищено меморіальну дошку, встановлену на честь Юрія Шевельова, українського вченого зі світовим ім’ям. Інспірували це погромницьке дійство голова обласної держадміністрації Михайло Добкін та міський голова Григорій Кернес. Саме їхні надумані звинувачення Шевельова в колабораціонізмі лягли в основу рішення міськради про демонтаж меморіальної дошки», – йдеться у заяві.
За їхніми словами, «полум’яні «борці з фашизмом» самі постали в ролі примітивних дикунів».
27 вересня відомі інтелектуали, учасники ініціативної групи "Першого грудня", серед яких Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський та Ігор Юхновський, закликали не миритися з правлінням агресивного хамства ані в Харкові, ані в усій державі.
«Ці події є виявом вражаючого войовничого варварства», — говорять відомі інтелектуали і підкреслюють, що «честь Юрія Шевельова не потребує захисту. Відтепер захисту потребує честь Харкова».
Інші українофобські дії влади Харкова
Скандал із дошкою Шевельова – не єдиний приклад українофобських дій влади Харкова.
Резонансний скандал у Харкові виник навколо меморіальної дошки патріарху Української греко-католицької церкви, церковному й громадському діячеві Йосипу Сліпому, яку встановлювали двічі – у 2005 і 2008 році. Але 2010 року Дзержинський районний суд прийняв рішення, що вона встановлена незаконно, тож представники громадської організації "Велика Русь" демонтували її. Це обурило львівського мера Андрія Садового. Задяки його домовленості з харківською владою у лютому 2011 року меморіальну дошку митрополиту Йосипу Сліпому все-таки відновили.
Минулого року у Харкові спаплюжили могилу відомого режисера Леся Курбаса. Зокрема пошкодили барельєф на надгробному пам'ятнику Курбасу, який розташований на харківському міському кладовищі №17.
У жовтні того ж року у Харкові перейменували більше сотні вулиць, провулків і площ. Чимало вулиць отримали імена Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці та інших радянських діячів.
Вже в лютому нинішнього року обласна організація КПУ влаштувала в місті акцію на честь70-річчя Сталінградської битви. Харків'ян безкоштовно возили трамваєм №6 "Південний вокзал – 606 мікрорайон", прикрашеним портретом Сталіна.
Того ж місяця з нагоди Дня захисника Вітчизни приблизно 200 людей пройшли центром міста колоною, на чолі якої несли портрет Сталіна, а потім провели мітинг на майдані Свободи – неподалік від пам’ятника Леніну.
Проте у Харкові не виявляють особливої толерантності до національних героїв України. Так 26 квітня у Молодіжному парку Харкова невідомі особи демонтували пам’ятний камінь воякам УПА.
Наступного дня активісти різних громадських організацій пікетували обласне управління міліції з вимогою повернути знак.
Проте міська рада відреагувала на це зверненням до правоохоронців з проханням цілодобово охороняти всі пам'ятники, які пов'язані із Другою світовою війною. За словами речників влади, це спричинено тим, що «радикально налаштовані шовіністи, які сповідують фашистські цінності, пообіцяли розмалювати свастикою пам'ятники, що символізують перемогу радянського народу у війні».
Показово, що 2008 року тодішній міський голова Харкова Михайло Добкін намагався обміняти памятний камінь УПА на пам’ятника Леніну в Івано-Франківську. Зрештою, наприкінці 2009 року у Добкіна вистачило здорового глузду залишити пам’ятний камінь на місці заради «збереження політичного спокою в регіоні».
Після ігнорування владою вимог патріотичних громадян представники харківських націоналістів створили комітет з відновлення пам’ятки.
25 вересня сесія Харківської міськради своїм рішенням присвоїла двом харківським школам №79 та 92 імена героїв Радянського Союзу – Василя Поколодного та Петра Набойченка.