Старший науковий співробітник Центру близькосхідної політики Сабана Інституту Брукінгса Деніел Баймен вважає, що зміцнення сирійської опозиції, а не боротьба проти використання хімічної зброї пришвидшить падіння режиму Асада.
«Хоча хімічна зброя й призводить до страхітливих результатів, досі вона відігравала обмежену роль у сирійському конфлікті. Серед 100 тис. жертв більшість гинула від куль та артилерійських снарядів, а не від зарину чи інших смертельних хімічних речовин. Навіть якщо США і спроможні зупинити використання хімічної зброї у Сирії (складне у військовому сенсі завдання, і особливо складне, якщо мета – звести використання її до нуля), то це збереже не надто багато сирійських життів. Війна не стихатиме. Американське бомбардування підніме очікування сирійського народу та сусідніх держав, що призведе до ще більшого втягування Штатів у конфлікт. Тож вороги США – Іран і Росія – можуть збільшити свою підтримку Дамаска», – вважає Баймен.
«Замість того США повинні розширити свої зусилля в роботі із сирійською опозицією. Зміни у самій Сирії, масштабні авіаудари – це те, що зробить падіння режиму Асада більш можливим. Якщо США чи його союзники не розгорнуть великих сил на місці, що зараз малоймовірно та небажано, наземні сили має розгорнути сама опозиція. Крім того, без суттєвого впливу Заходу в опозиції тепер домінують джихадисти, оскільки вони вправніші та відданіші бійці», – зауважив експерт.
На його думку, справжня перемога буде лише тоді, коли в Сирії опозицію представлятимуть помірковані політики. «Якщо поміркована опозиція не буде сильною, то ослаблення Асада лише зміцнить позиції джихадистів», – підсумовує Баймен.
The Wall Street Journal повідомляє, що, згідно з опитуванням компанії NBC News, лише 42% американців підтримують використання військової сили проти сирійського уряду. Це поки що найнижчий рівень підтримки закордонних операцій в історії США.
«Звертаючись до законодавців із проханням затвердити свій план військової операції проти Сирії, президент Барак Обама повинен орієнтуватися на песимістичні суспільні настрої щодо результатів удару США та невпевненості в тому, що військові дії відповідають інтересам самої країни», – пише видання.
Останні опитування вказують на поглиблення суспільної антипатії до американських військових дій за кордоном після більш як десятирічної американської участі у військових діях в Іраку та Афганістані.
«Стосовно Сирії суспільна підтримка американських дій видається особливо слабкою. Опитування NBC News минулого тижня виявило, що лише 42% підтримує використання військової сили проти сирійського уряду через імовірне використання хімічної зброї. Ця цифра виросла до 50% за умови, що операцію буде обмежено ударами крилатих ракет із кораблів американських ВМС».
Близько 80% опитаних хочуть, щоб президент Барак Обама отримав схвалення Конгресу перш ніж вдаватися до будь-яких дій.
Військовий удар по Сирії має найнижчий рівень підтримки порівняно з більшістю попередніх військових операцій. Згідно з недавнім звітом компанії Gallup щодо суспільної підтримки військових дій у США, військові дії в Афганістані мали 90% підтримки громадян США, в Іраку – 76%, а війну у Перській затоці підтримували 80% американців. 51% громадян підтримували військову операцію в Косово, а військову операцію Рейгана в Лівії 1986 року – 71%. Лівійську кампанію 2011 року підтримувало найменше громадян – 47%.
Згідно з опитуванням компанії Gallup щодо військових дій у Сирії, проведеним у травні цього року, лише 24% громадян підтримували військові дії у Сирії, щоб покласти край громадянській війні, 68% виступали проти. Проте варто брати до уваги, що ці опитування відбувалися до останньої ймовірної хімічної атаки.
«Є реальні побоювання щодо ефективності дій і страх щодо втягування США у війну в Сирії», – стверджує в коментарі The Wall Street Journal Джеймс Ліндсей, міжнародний експерт і колишній службовець адміністрації Клінтона. «Громадськість вочевидь втомилася від інтервенцій після більш як 12 років участі у закордонних операціях. Це найдовший такий період в історії США», – зазначив він.
Сонні Ефрон у своїй статті для Reuters пише, що доки не завдано військового удару по Сирії, необхідно урізати доступ до фінансової системи США російським банкам, які провадять бізнес із режимом Асада.
«Російські банки допомагають режиму Асада попри санкції ЄС і США, легально продовжуючи провадити бізнес із ним у Європейському Союзі та Штатах. З більш агресивним і скоординованим підходом до фінансових санкцій Обама міг би завдати серйозну економічну шкоду режиму Асада», – пише авторка.
«Агресивні санкції могли б бути ефективнішими, аніж бомбардування, – суттєві фінансові витрати тим, хто підтримує Асада, пришвидшили б кінець сирійської громадянської війни», – додає вона.
Проте якщо Росія буде змушена вибирати між її банками та режимом, що не має світової підтримки, то може припинити озброєння сирійського уряду, зазначається в статті Reuters.
США та ЄС вже наклали жорсткі санкції, які забороняють сирійським банкам безпосередньо провадити бізнес на західних ринках капіталу. Винятком є лише сирійська опозиція, яка може відкривати банківські рахунки. Проте принаймні три російські банки дають змогу режиму Асада ухилятися від цих санкцій, відкриваючи рахунки у Москві.
«Центральний банк Сирії, згідно із загальнодоступною інформацією, відкрив рахунки у євро та рублях у банку ВТБ, який на 75% належить Російській державі. Внєшекономбанк (ВЕБ), як повідомляється, досі провадить бізнес у Сирії. Газпромбанк (ГПБ) працював там торік, але зараз заявляє, що припинив свою діяльність.
Усі три банки мають нормальні відносини з фінансовими інституціями Сполучених Штатів. Вони позичають у банків США та інших фінансових інституцій та інвестують у Європі і сильно залежні від західного капіталу».
Як зазначає Reuters, Вашингтон не може контролювати ці російські банки – так само, як він не міг зупинити Москву від продажу зброї Асаду. Проте Обама може змусити банки обрати між бізнесом із режимом Асада та нормальним бізнесом зі Сполученими Штатами.
Ялчин Акдоган, головний радник прем’єр-міністра Туреччини Реджепа Ердогана, вважає, що Туреччина має достатньо потужну обороноздатність, тому напад на неї Асада був би суїцидом. Про це пише щоденна турецька газета Today’s Zaman.
Туреччина має найдовший (910 км) кордон із Сирією. Після початку громадянської війни приймає майже півмільйона сирійських біженців. Крім того, це країна – член НАТО, що могла б бути одним із перших об’єктів нападу Сирії в разі початку військових ударів США. Хоча така небезпека є, Ялчин Акдоган вважає такий сценарій малоймовірним.
«Напад Асада на Туреччину був би божевіллям чи суїцидом, тому що це означало б напад на країну – члена НАТО. Туреччина спроможна сама себе захищати», – сказав Акдоган.
Він також додав, що нинішній парламентський мандат дозволяє збройним силам Туреччини провадити військові операції за межами країни.
Після початку громадянської війни у Сирії 2011 року Туреччина вимагала від НАТО захисту її кордону із Сирією. У відповідь на це країни НАТО – США, Німеччина та Нідерланди – надіслали шість батарей комплексів протиповітряної оборони Patriot для зміцнення повітряного захисту Туреччини та заспокоєння її страхів щодо можливих атак балістичними ракетами із хімічними речовинами з боку Сирії.
Як стверджує Today’s Zaman, 2 вересня прем’єр-міністр Туреччини Реджеп Ердоган зустрівся з турецьким військовим командуванням, щоб обговорити ситуацію в Сирії та можливу військову інтервенцію до цієї країни. Журналісти припускають, що на зустрічі обговорювали готовність Туреччини до цього.
За повідомленням Gazeta Wyborcza, міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський вважає використання хімічної зброї неприпустимим, але Польща не братиме участі у військовій операції США.
«Ми розуміємо необхідність реакції на перше використання зброї масового знищення у ХХІ столітті. Зі зрозумілих причин ми не братимемо участі в цій операції, але сподіваємося, що діяльність міжнародної спільноти запобігатиме застосуванню зброї масового знищення в майбутньому», – заявив прем’єр-міністр.
За даними Gazeta Wyborcza, міністр також повідомив, що після теперішньої інтервенції можна повернутися до політичного процесу, щоб вирішити «цей страшний і кривавий сирійський конфлікт».
«Знаю лише одне, що ми, поляки – як волелюбна країна, країна, що також багато разів ставала жертвою насильства сильніших, – зобов’язані до людської солідарності із жертвами й тими, хто хоче якось допомогти їм», – наголосив він.
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський наголосив, що «вживання зброї масового знищення проти мирного населення неприпустиме, проте на запитання, «чи в такому разі американці повинні вдарити по Сирії», відповів, що «найкраще було б, якби на це зреагувала Рада Безпеки ООН».
На зауваження, що Росія, яка є постійним членом Ради Безпеки ООН, не погодиться на це, Сікорський відповів, що йому здається «з рішення пана Обами, що треба дати собі більше часу, аби переконати Конгрес Сполучених Штатів, але так само і світову громадську думку, своїми доказами, що, крім цього, дає шанс Росії та Китаю змінити свої позиції».
Хоча німецький уряд та опозиція виступають за утримання від участі у військових діях і за політичне вирішення проблеми, німецька щоденна газета Die Süddeutsche Zeitung вважає, що військовий варіант має залишатися на столі переговорів.
«Після років війни у Боснії світове співтовариство, представлене у блакитних шоломах, не змогло захистити 8 000 людей від їхніх вбивць під час різанини у Сребрениці. Зараз можна спостерігати схожу ситуацію в Сирії, де сотні, а можливо, й більш як тисяча людей стали жертвою варварської газової атаки», – вважає видання.
Війною у Боснії та Косово було досягнено стабілізації, в Афганістані вона протривала недовго. Незважаючи на це, усі три інтервенції вявилися виправданими, хоча у зв’язку з війною в Іраку дестабілізовано весь регіон, а це також впливає і на інтервенцію в Сирію.
Уряд та опозиція в Берліні одностайні в тому, що треба уникати військового удару по Сирії. «Це позиція в дусі більшості, навіть більше – спосіб накладання внутрішнього політичного мораторію на тему, чий вплив на виборчі перегони важко визначити». Так, спочатку, за деякими даними, Ангела Меркель схилялася до підтримки військового удару по Сирії, проте вибори у вересні зараз важливіші, тому вона приєдналася до позиції більшості.
Меркель вимагала швидкого результату, але зараз сумнівається щодо його виконання.
«Уряд Німеччини покладається на міжнародне право, яке передбачає, що застосування отруйного газу не може залишатися безкарним, водночас, коли йдеться про залучення своїх людей, звертається до національного права, яке каже їм залишатися осторонь», – пише видання. З іншого боку, слова кандидата на пост канцлера Пеера Штайнбрюка про те, що краще 100 годин переговорів, аніж хвилина стрілянини, звучать майже цинічно стосовно вже більш як 10 тисяч годин громадянської війни і більш як 100 тисяч жертв.
«Ті, хто покладається на переговори, повинен після півторарічної війни знати, що для подальшого успіху військовий варіант має залишатися на столі переговорів. Отже, німецька політика повинна наполягати на санкціях, які вона зараз відкидає. Але це не має бути останнім уроком, винесеним з історії останніх 18 років», – нагадує Die Süddeutsche Zeitung.