Світ про Україну: “донецькі правила” для всієї країни, інформаційний вакуум Януковича та майбутній бунт олігархів

Політика
18 Березня 2013, 13:56

Єврокомісар з розширення Штефан Фюле виступаючи під час обговорення питання України на засіданні Європейського парламенту в Страсбурзі заявив, що Україні потрібна конструктивна опозиція, яка може взяти на себе відповідальність і Верховна Рада повинна працювати прозоро і передбачувано.

«Останні події в Україні знову засвідчують нам парадокс. З одного боку саміт Україна-ЄС, який відбувся в Брюсселі трохи більше двох тижнів тому, пройшов у конструктивній атмосфері. Ми отримали недвозначні запевнення від президента Януковича, що Україна налаштована виконати усі вимоги ЄС в трьох основних сферах…Україна прекрасно знає, що ми хочемо побачити конкретні дії та прогрес у цих питаннях у період до саміту. З іншого боку ситуація залишається складною. Блокування ради є візуальною ілюстрацією ситуації. Вона дуже розчаровує зважаючи на необхідність міжпартійного рішення щодо європейського порядку денного. Необхідно, щоб українська влада створила середовище, в якому б можливим став діалог, так само як потрібна конструктивна опозиція, яка може повністю взяти на себе відповідальність перед українським народом», – зазначив євро комісар.

Фюле вчергове висловив здивування і розчарування позбавленням Сергія Власенка депутатського мандата «засновуючись на спірних або вибіркових підставах».

«Важливо, щоб робота Верховної Ради не блокувалась Також важливо, щоб ця демократична інституція працювала прозоро та передбачувано і слідувала духу й літері власних правил… 

Якщо ми хочемо підписати угоду про асоціацію, а я переконаний, що ми цього хочемо, бо це є нашим безпосереднім інтересом, виходом для влади є нарешті припинити приносити все більш і більш хвилюючі новини. Прийшов час для хороших новин щодо вибіркового правосуддя. Якщо справи Юлії Тимошенко і Юрія Луценка не буде відповідним чином вирішено, і не буде певності, що застосування вибіркового правосуддя більше не повториться, ми жодним чином не можемо говорити про те, що умови є підходящими для підписання угоди про асоціацію», – заявив Фюле.

Депутат від групи «Зелених» в Європейському парламенті Вернер Шульц у статті на порталі Public Service Europe підкреслив, що повне скасування віз ЄС для українців затримується винятково з провини української влади.

 «На жаль, очевидно, що члени правлячої еліти країни з 40-мільйонним населенням в першу чергу думають про себе, а також про способи витіснити своїх політичних опонентів…Нові звинувачення і вирок екс-прем'єру Юлії Тимошенко та її адвокату Сергію Власенку вказують на подальше загострення ситуації.

ЄС не буде просто сидіти і дивитися, як країною зловживають на користь корумпованої еліти. Він повинен діяти для зміцнення проєвропейських сил і запропонувати інші форми допомоги країні для вирішення проблем, пов'язаних з верховенством закону і незалежністю судової влади», – пише Шульц.

«Зі свого боку ЄС має краще донести переваги більш тісних зв'язків та заохочувати контакти між людьми. Сюди належить, наприклад, публікація тексту угоди з поясненнями переваг і можливостей, які вона несе для розвитку України. Адже як тільки український народ і громадянське суспільство зрозуміють, що стоїть на кону, вони почнуть чинить більший тиск на еліту.

Потрібна також хороша візова угода. У найближчі тижні Європейський парламент схвалить спрощення візового режиму для певних груп, таких як студенти, вчені та бізнесмени. В той же час широке застосування існуючого візового режиму залежить від позиції окремих держав-членів і тут, з точки зору, наприклад, Німеччини потрібні серйозні поліпшення.

Затримка в першу чергу має місце через український уряд, який перешкоджає прогресу на шляху до повного скасування візових вимог. Дорожню карту до безвізового режиму вже погоджено щодо важливих законодавчих актів, таких як постанови та антикорупційні і антидискримінаційні закони. Але мало того, що ці закони не було прийнято, а навпаки: не за горами два закони про «пропаганду гомосексуалізму», які порушуватимуть права на свободу слова і зібрання», – зазначає депутат. 

Читайте також: Недостратегія. Підписання угоди про асоціацію з ЄС можуть зірвати без участі Януковича

На думку експерта і координатора програм центру European Council on Foreign Relations Яни Кобзової та аналітика дослідницьких інститутів FRIDE та Central European Policy Institute Балаша Ярабіка через свої дії протягом останніх років, зокрема, наступ на опозицію, український уряд втрачає навіть найбільш відданих прихильників серед держав-членів ЄС.

«Дивлячись на політичні кроки українського уряду зроблені торік, важко уникнути враження, що Київ намагається «видалити з друзів», а не подружитися з ЄС…Не дивно, що український уряд втрачає навіть своїх найбільш вірних прихильників серед держав-членів ЄС. Дипломат ЄС нещодавно поскаржився: «Ми не можемо бути більш українськими, ніж самі українці, і ми не можемо їм допомогти, якщо вони не хочуть, щоб їм допомагали», – пишуть експерти.

«Брюссель по суті просить Януковича скасувати заходи, які він використовує, щоб консолідувати владу і ввести заходи, які зразу ж вдарять по рівню життя більшості українців, і це все лише за два роки до виборів 2015 року. За такої ситуації навіть обіцянки членства – такої заповітної обручки, на яку сподіваються українці, не буде достатньо, щоб змінити позицію нинішньої правлячої еліти. Вона просто занадто зайнята своїми власними справами…

Недієздатні відносини між ЄС і Україною певним чином зрозумілі: жодна зі сторін не має реалістичних очікувань від іншої. Схоже, ЄС переоцінив прагнення українського політичного класу до реформ і тіснішої асоціації з Європою. З іншої сторони, Україна вірила, що ЄС серйозно говорив про інтеграцію. Для дозрівання відносин потрібно буде перейти від «любовної інтрижки» до серйозного партнерства. Це не означає зафіксувати політику Східного партнерства як таку, але треба скоригувати очікування з обох боків», – переконані аналітики.

Читайте також: «Колективному Януковичу» Європа не потрібна

На думку Кобзової і Ярабіка, говорячи з Києвом Європа повинна враховувати ширший контекст.

«По-перше, нинішня правляча еліта вирішила консолідувати владу в країні застосовуючи «донецькі правила» до всієї країни. Саме тому демократичність України зараз ставлять під питання…

По-друге, в Україні зараз розгортається політична боротьба, яка може стати повномасштабною політичною кризою: баланс між різними бізнес-групами, який раніше був звичною частиною української політики, тепер зрушено. Це пов’язано переважно з жадібністю «Сім`ї», а не з будь-якими реформами, спрямованими на демонтаж олігархічної структури (а таких кроків останнім часом було дуже мало). Якщо нинішній курс триватиме, «Сім`я» Януковича дуже ймовірно все більше віддалятиметься від усіх верств суспільства…

По-третє, незважаючи на можливе подальше зниження впливу ЄС, Європа все ще має багато союзників в Україні. Непохитність суспільства проявляється по-різному, будь то через протестне голосування, громадянські ініціативи або звернення до влади. Більшість українців більше підтримують ЄС, ніж їх уряд і навіть схвалюють вимоги ЄС до Києва…

Українське суспільство стає все більш розчарованим і схиляється до радикальних рішень. Замість того, щоб приділяти ще більше зусиль, щоб переконати правлячу еліту і «Сім'ю» виконати вимоги ЄС, найбільш реалістичним і перспективним кроком для Європи є спробувати зміцнити свої позиції в якості чесного посередника. Їй не слід ставати на жодну сторону або «захищати» опозицію, як це було в Білорусі.

Не зважаючи на те, чи буде підписано угоду про асоціацію чи ні, найважливішим кроком, який ЄС на сьогодні може зробити щодо України – це простягнути руку допомоги ініціативам, що приносять користь середньому класу і зміцненню інститутів (державних і недержавних) та демократичній підзвітності. У той же час, ЄС не повинен сподіватися, що йому зразу ж вдасться перетворити Україну на повністю функціонуючу демократію», – зазначають експерти. 

Крім того, експертів турбує, що в той час як економічні показники України погіршуються, статки президента Віктора Януковича і його «Сім`ї» стрімко зростають.

«Сьогодні, як і раніше, уряд є переважно фасадом для просування різними олігархами своїх цілей. Біда в тому, що замість того, щоб обережно рухатися і балансувати між інтересами інших олігархів, як це робили його попередники, президент Янукович і його «Сім`я» самі намагаються стати олігархами.

Хоча Україна залишається найгіршою європейською країною для ведення бізнесу (як свідчить звіт Світового банку), економічні статки президента і його оточення стрімко зростають. Тим часом, за неофіційними даними хабарництво підприємств, пов'язаних з урядом, здається, перевищує навіть звичні стереотипи про горезвісну корупцію в Україні. Найбільш впливова «Сім`я» країни зорієнтована на кілька секторів: від будівництва та місцевих послуг в Донецьку вона розширилась до митниці, сільського господарства і навіть енергії, в той же час зберігаючи тісний контроль над ключовими державними установами (та збільшуючи бюджети правоохоронних органів)», – пишуть експерти.

«Тоді як ЄС продовжує повторювати мантру «більше за більше» для своїх східних сусідів (тобто більше нагород буде надано тим, хто вживає додаткових заходів щодо реформування) в управлінні державою та економікою «Сім'я», здається, діє за принципом «більше для мене», – додають Кобзова і Ярабік. 

Читайте також: Колоси на глиняних ногах. Олігархічні конгломерати в Україні можуть припинити існування у будь-який момент

Аналітик брюссельського Центру європейської політики Аманда Пол попереджає, що позбавлення Сергія Власенка мандата та суди проти двох інших депутатів посилюють стурбованість ЄС та викликають значні сумніви щодо виконання Україною своїх зобов’язань щодо ЄС.

«На жаль, лише за два тижні після саміту, відносини (України-ЄС) зазнали ще одного удару. Існує значна стурбованість з приводу скасування депутатського мандата Сергія Власенка, а також щодо останніх судових розглядів, що можуть мати наслідком позбавлення місць у парламенті колег законодавців Павла Балоги та Олександра Домбровського. Ця ситуація в чергове занепокоїла з приводу вибіркового правосуддя в Україні, що суперечить зобов’язанням, які керівництво України висловило перед лідерами ЄС», – пише Пол.

«Не можна не цікавитися, як після цього останнього фіаско Україна рухатиметься вперед і як можна і справді вважати, що країна серйозно ставиться до виконання своїх обіцянок в ЄС. Мені здається, що керівництво України абсолютно передбачуване в одному: воно не в змозі виконати свої зобов'язання і, що ще більш важливо – не виправдовує сподівань власного народу», – вважає аналітик. 

Читайте також: «Європауза» як стратегія

На думку експерта з питань України та Білорусі, керівник фонду Фрідріха Науманна в Україні Міріам Космель та координатора програм Фонду Володимира Олійника нинішня поведінка української влади свідчить про те, що Віктор Янукович або переоцінює можливості ЄС, або свідомо бойкотує євроінтеграцію України.

За словами аналітиків останні практики позбавлення депутатських мандатів Сергія Власенка, Павла Балоги і Олександра Домбровського різко контрастують з принципом незалежності та недоторканості парламентарів, прийнятому в західному світі.

«Моїм товаришам – амністію, моїм ворогам – увесь тягар закону», – колись сказав президент Мексики Беніто Хуарес. Лідер України, схоже, як і раніше керується цим принципом, замість того, щоб його ретельно переглянути. З цього приводу на нещодавньому саміті Україна-ЄС в Брюсселі ЄС знову підкреслив, що вибіркове правосуддя є серйозною перешкодою на шляху до підписання угоди про асоціацію, у тому числі про глибоку і всеохопну вільну торгівлю, восени у Вільнюсі. Або президент Янукович і його оточення переоцінює можливості ЄС і його держав-членів проводити Realpolitik, або вони цілком свідомо і навмисно бойкотують наближення до ЄС», – зазначають експерти.  

Старший науковий співробітник кафедри міжнародних відносин в Університеті Джона Гопкінса Тарас Кузьо у колонці для європейського видання EUobserver пише, що і до того значні цинізм і лицемірство української влади ще більше посилює демагогія з боку ЄС.

 «Джордж Орвел придумав термін «doublespeak», щоб описати акт одночасного сприйняття правильності двох взаємовиключних переконань та поглядів. В українських реаліях це перетворилось на віртуальну політику», – пише експерт.

Доказами цього, за словами Кузьо, є наприклад те, що 13 лютого 2013 року прокуратура України висунула Юлії Тимошенко звинувачення у вбивстві і в той же день уряд прийняв програму євроінтеграції на рік.

«Цинізм по відношенню до офіційних документів, обман та зневіра у заявах Комуністичної партії в Україні перетворились на правовий нігілізм. Але цинізм і демагогія в Україні посилюються настільки ж глибокою демагогією ЄС, і обидві сторони співіснують в нестабільних, але в той же час зручних віртуальних відносинах.

ЄС довго робив вигляд, що Україна є його «стратегічним партнером» і досі робить вигляд, що вважає її майбутнім членом. Демагогія ЄС відтворюється президентом Януковичем, який, коли Тимошенко була в суді в очікуванні на неминуче покарання (українські суди виправдовують лише 0,17% випадків) вимагав, щоб ЄС включив пункт про членство в угоду про асоціацію. На додаток до цього порожнього «стратегічного партнерства» так само віртуальною є програма ЄС по боротьбі з корупцією.

Чи варто тоді дивуватися, що Янукович та інші пострадянські лідери цинічно налаштовані по відношенню до ЄС, коли сам ЄС не в змозі дотримуватись своїх власних цінностей?», – зазначає аналітик.

Дослідник з питань східної політики ЄС в Європейському Університеті Віадріна (Фракфурт-на-Одері, Німеччина) Ірина Солоненко в черговому випуску збірки аналітичних статей про Україну, яка видається науково-дослідницьким центром з питань Східної Європи університету Бремена та Німецьким товариством східноєвропейських досліджень зазначає, що за останні роки ЄС став одним з найбільших донорів та партнерів українського громадянського суспільства. Про це пише

«За останні роки ЄС стає все більш важливим партнером українських громадянського суспільства з двох причин. По-перше, у ЄС зрозуміли, що для таких країн як Україна для втілення реформ внутрішній тиск та політичні вимоги є такими ж важливими як і стимули та санкції зовні. По-друге, в ході розширення порядку денного співпраця з ЄС стала природнім орієнтиром для український громадських організацій, які виступають за європеїзацію і реформи», – пише експерт.

Солоненко зазначає, що для допомоги українським НГО представники ЄС започаткували безпосередній діалог з українським громадянським суспільством на вищому рівні.

«За останні роки офіційні візити представників ЄС в Україну не проходили без зустрічі з представниками НГО. ЄС сподівається на таких зустрічах отримувати альтернативну інформацію про внутрішній розвиток країни і таким чином вказує на своє прагнення не давати уряду монополію на офіційний діалог

По-друге для українського громадянського суспільства ЄС служить точкою відліку. Він опосередковано посилює громадянське суспільство тим що просуває реформи і встановлює стандарти. Такий зовнішній тиск може сприяти появі нових груп інтересів та підтримувати вже існуючі в їх діяльності…

Саме ЄС (якщо враховувати внески окремих країн) після США є найбільшим джерелом фінансування українських НГО. Втім його продецура відбору виключає (зі списику можливих отримувачів допомоги – Ред.) велику незареєстровану частину громадянського суспільства, яка діє в окремих випадках. Як наслідок вигоду отримують небагато професійних НГО.

З іншого боку, вже було створено кілька хороших підходів для мобілізації місцевих громад. Крім того, найбільшим важелем ЄС видається не стільки фінансова підтримка, а скоріше його роль як партнера і точки відліку для українського громадянського суспільства», – вважає аналітик. 

Польське видання Nowa Europa Wschodnia, вважає, що майбутній політичній кар’єрі Януковича загрожує бунт олігархів, тому він намагається їх задобрити, в тому числі і за рахунок державного бюджету.

«За два роки до закінчення своєї каденції президент Янукович робить усе можливе аби зберегти підтримку і прихильність олігархів і забезпечити собі переобрання. Окрім олігархів у цьому процесі йому може допомогти і Тимошенко. Ні Тягнибок, ні Яценюк, ані Кличко не зацікавленні у наданні пальми першості екс-прем’єру, а звільнення останньої могло б остаточно розвалити опозицію.

25 лютого минула третя річниця президентства Януковича. Протягом наступних 2-х років йому потрібно забезпечити собі підтримку олігархів, не допустити подальшого спаду популярності, згромадити капітал та позбутися опозиції.

Майбутній політичній кар’єрі Януковича загрожує бунт олігархів. Про конфлікти між «Сім’єю», Рінатом Ахметовим та Дмитром Фірташем говорять давно, однак в світлі останніх подій скидається на те, що розкол всередині ПР є малоймовірним. Здається, Янукович замість конфліктувати намагається покращити свої стосунки з основними олігархами та щедро їх винагородити (звичайно ж за гроші платників податків).

В «Державній програмі активізації економічного розвитку на 2013-2014 роки» знайшлися цікаві записи, які є дуже вигідними для зв’язаних із президентом бізнесменів. По-перше, значних змін зазнали позиції оподаткування підприємств (раніше планувалося отримувати від таких груп 20 млрд грн., а тепер лише 500 млн). Не було і не буде прийнято також жодних заходів, які б перешкоджали вивезенню капіталу на Кіпр, не зважаючи на значну шкоду від таких операцій економіці України.

По-друге, з бюджету буде виділено 10 млрд грн. на модернізацію металургійного комплексу, який майже стовідсотково належить Рінату Ахметову. Олігарх виграє і на державній підтримці експорту. Майже аналогічно у випадку Дмитра Фірташа, чиї хімічні заводи виробляють велику частку українських виробів, які експортуються закордон. Його фірма DF є також монополістом на ринку добрив. Тому  якась частина із 13 млрд грн на розвиток сільського господарства також перепаде Фірташу.

Ахметов і Фірташ не будуть також єдиними олігархами, які скористаються з нових ініціатив влади. До лав бенефеціарів долучиться також Петро Порошенко. Він безперечно заробить немало на підтримці вітчизняного автопрому. 

Спроби підкупити олігархів додатковими коштами з бюджету – не єдині методи задобрення олігархів. «Сім’я» готова поділитися певними привілеями. Наприклад, в 2013 має завершитися приватизація останніх державних електростанцій. Раніше вони купували вугілля із підконтрольних сину президента Олександру підприємств. А у випадку, якщо тендер на приватизацію виграє Ахметов (що є досить ймовірним), то ці електростанції змушені будуть купувати сировину в підприємств того ж Ахметова.

Професор політології Ратгерського університету Олександр Мотиль у своєму блозі на World Affairs підкреслює, що наразі Віктор Янукович відрізаний від інформації, а тому не може повністю розуміти, що відбувається у країні та світі.

«…він (Янукович – Ред.) повністю відрізаний від величезної кількості інформації, яка циркулює в Інтернеті. По суті, глобалізація пройшла повз Януковича або, точніше, він вирішив її проігнорувати. Тепер не потрібно бути Біллом Гейтсом, щоб стати успішним політиком в сучасному світі, але я, хоч убий, не розумію, як хтось, не маючи доступу до Інтернету, може розуміти, що відбувається в його країні і в світі», – пише експерт.

За словами Мотиля, «добровільна самоізоляція Януковича від світу означає, що інформація, яку він дійсно отримує, фільтрується і відбирається» його оточенням.

«Звичайно, вони знають, що бос хоче почути хороші речі, а тому дуже ймовірно, що вони не передають йому погані новини. Всюди від фаворитів можна очікувати такої поведінки, але коли лідери мають доступ до власних джерел інформації, вони можуть принаймні поставити питання, коли підлеглі годують його винятково хорошими новинами. Янукович, очевидно, немає жодного способу дізнатися, коли треба здивуватися.

Нарешті, наступного разу, коли Януковича говоритиме про е-уряд та відкритість, ви знатимете, що він просто морочить вам голову», – зазначає аналітик. 

Читайте також: «Не почув нікого»: Янукович бездарно мавпує Путіна

Експерт з політики та трансформації пострадянських держав Єгор Васильєв пише, що наразі від Віктора Януковича очікують нових кроків, які можуть активізувати його президентство, зокрема, наступу на олігархів.

«Звичайні інструменти впливу Москви на Київ здаються досить вихолощеними. Диверсифікації поставок газу і подальший спад «дипломатії Газпрому» більше не є химерою; турне Україною голови російської православної церкви патріарха Кіріла не змогло розпалити в країні релігійні почуття до «матінки Росії»; а наслідки кампанії, яку проводить друг Путіна і колись голова адміністрації президента Леоніда Кучми Віктор Медведчук, направлені на підтримку Митного Союзу, непропорційні витраченим на неї коштам. Навіть прийняття нового закону про мову і спроби русифікації міністра-українофоба Дмитра Табачника, які сприяли підтримці національного статусу російської мови, йдуть на спад», – вважає Васильєв.

«Янукович гостро потребує нових яскравих кольорів для нинішньої похмурої картини свого президентства. Дехто очікує (наскільки це можливо) наступу на олігархів. Дійсно, якщо його неородове правління нормально сприймають лише в одній частині електорату, то олігархів ненавидять в обох. З політичної точки зору, йому більше не потрібен жодний з його колишніх покровителів. У бізнесі він дозволив їм перетворити окремі галузі на монополії, що дуже зручно для того, хто вирішить їх «забрати їх у власність сім`ї». Такий наступ може також позбавити опозицію джерел фінансування», – пише експерт.

Читайте також: Колоси на глиняних ногах. Олігархічні конгломерати в Україні можуть припинити існування у будь-який момент

«Використання політичних ув'язнених в якості козиря і збирання «сімейних коштовностей», плюс контроль над силовиками зроблять ситуацію такою ж як у сусідній Білорусі. Але зростаюча імперія сімейного бізнесу може засліпити ослаблення політичного контролю президента. Повільно, але вірно, пострадянські політичні технології, схоже, втрачають свою ефективність в сучасній Україні, і останньою ознакою цієї тенденції є проблеми парламентської більшості», – підкреслює аналітик.

«Поки що ж президент України досі має найбільшу ложку для додавання інгредієнтів і помішування бульйону. Але чи зможе він оперативно прикрутити вогонь, якщо страва почне відхилятися від пострадянського рецепту, поки що взагалі неясно», – підсумовує він. 

Колишній директор Польського Інституту в Києві і колишній директор Центру Сучасного Мистецтва в Києві Єжи Онух в інтерв’ю Eastbook.eu прокоментував нинішній стан української культури.

«Культура і культурна інфраструктура в Україні існує так само як існує там демократія. І ніби вона є, і ніби її немає.

Україна не має таких інститутів, як німецький Гете Інститут чи Польський Інститут і не проводить жодної активної діяльності для просування культурної політики за межами країни. М’яка політика просування культури є дуже важливою. Україна має значний потенціал. Існує також багато НГО всередині країни, але оскільки в більшості ними керують люди з тим же менталітетом, що і працівники держструктур, то нерідко можна спостерігати певну радянщину у всій діяльності».

 «В розвитку культури в Україні панує імпортоване мислення. Привозиться багато іноземних кураторів, митців, артистів, футболістів. Замість того, щоб готувати вітчизняні кадри для забезпечення самостійного і рівноправного існування в європейському дискурсі», – додав журналіст Павел Ляуфер.

Журналіст Financial Times пише, що рішення українського уряду про підвищення мита на імпорт автомобілів може мати серйозні негативні довготермінові наслідки.

«Запровадивши нові імпортні мита на автомобілі Київ може досягти своїх короткострокових цілей часткового зниження дефіциту торговельного балансу України, одночасно забезпечуючи поштовх до падаючого внутрішнього виробництва автомобілів.

Але протекціоністський крок, оголошений в четвер безгрошовим урядом, який веде переговори з МВФ за рятівний кредит у $15 млрд, може мати дорожчі довготермінові наслідки. Він може розлютити колег по СОТ, які вже шоковані планами України, оголошеними у вересні, змінити 371 тариф лише через п’ять років після приєднання для міжнародної торгової організації», – зазначає автор статті.

«Багато (автомобільних – Ред) компаній є власністю впливових вітчизняних олігархів. Азаров дав зрозуміти кого призначені захищати нові мита, сказавши: «Вони не витримують конкуренцію з боку дешевшого імпорту автомобілів». Не дивно, що олігархи намагаються придушити конкуренцію, щоб підвищити власні прибутки, хоча на кону стоять також багато вакансій «синіх комірців».

Але чи справді потрібно розпочати таку боротьбу, щоб захистити обмежені схеми, самим сенсом існування яких є обхід імпортних мит? Альтернативою, звичайно, було б поліпшити інвестиційний клімат в Україні, щоб стратегічні інвестори розпочали повномасштабне виробництво автомобілів в країні і скористалися її меншою вартістю праці, географічною близькістю до ринків і достатністю сировини?

Важко зрозуміти як заходи з «захисту» Києва (які ще більше випробовують терпіння членів СОТ, в тому числі 27 країн ЄС) допоможуть підписати важливу угоду про асоціацію та угоду про вільну торгівлю з Брюсселем восени. З того часу як кілька тижнів тому ЄС встановив травень останнім строком для виконання прогресу з закінчення політичних переслідувань опозиційних політиків та припинення широкого відходу від демократії за президента Віктора Януковича, Брюссель бачив лише протилежні до прогресу події», – йдеться в статті.