У Європі наростають песимістичні настрої щодо майбутнього Євросоюзу. Чи варто після Brexit очікувати якогось аналогічного -exit уже з Альянсу?
— Я не вірю, що Велика Британія чи інші члени захочуть цього. Усі вони запевняли про свою підтримку НАТО. Це різні речі. Я не чула на адресу Альянсу щось подібне до того, що відбувається всередині Європейського Союзу з огляду на Brexit. Впевнена, що колективна архітектура безпеки, якою є НАТО, добре служить її членам. Альтернативи не існує.
Разом із тим деякі міжнародні політичні організації виявилися практично безпорадними у вирішенні конфліктів на Донбасі та в Сирії і потребують реформування. Чи залишається НАТО досі компетентним у цих питаннях?
— Ми намагалися реформувати ООН роками. Знаємо, що це найкраща можливість зібрати всі нації світу разом і створити певні правила. Але також знаємо, що є Рада Безпеки з правом вето. Я не можу сказати більше, ніж те, що політична воля ООН настільки сильна, наскільки сильною буде воля всіх її країн. І якщо вони не готові рухатися далі в цих питаннях, нинішній стан не зміниться. Це саме стосується й ОБСЄ: вона звертається до РФ, щоб примусити Москву виконувати наявні домовленості, при цьому використовуються всі можливі важелі впливу. ОБСЄ, НАТО та ООН — усі ці організації вимагають від Росії виконувати міжнародні угоди, які вона підписала. Президент Путін разом зі своїм урядом повинен нарешті щось зробити й повернутися до дотримання міжнародного права. Ми можемо лише чекати й здогадуватися, що буде далі. Не знаємо, яким може бути його наступний крок.
Раніше не всі західні політики розуміли поведінку Росії. Чи є зараз зміни в розумінні поточної ситуації в Україні, як політичної так і військової, серед політиків у країнах — членах НАТО?
— На мою думку, політичні лідери вже усвідомлюють, що відбувається. І зараз серед усіх членів Альянсу є розуміння, що агресія в Криму була неприпустимою, що вона порушує міжнародне право, порушує Будапештський Меморандум. На мій погляд, питання зараз в іншому: що далі з цим робити? У кожній країні й навіть серед різних лідерів однієї держави є різні думки. Як Парламентська асамблея НАТО ми реагували швидко, розірвавши відносини з російськими депутатами. Діяли симетрично. Могли бути різні трактування, проте було прийнято рішення, що цей факт є неприпустимим, що це було порушенням закону тощо. Залишилося тільки питання, що з тим робити і як ми можемо вирішити проблему.
Що зараз може зробити НАТО у світі, який змінюється так швидко?
— Думаю, штаб-квартира НАТО має свої оцінки й знає, що потрібно робити. І звичайно, завжди є виключно військова опція як остаточне рішення. Втім, спробуймо оцінити можливі варіанти. Не думаю, що члени Альянсу колись погодяться визнати порушення територіальної цілісності та суверенітету України. Питання в тому, скільки часу мине до відновлення останніх. Сподіваюся, що країни НАТО не відмовляться від цього. Все вказує на те, що вони мають намір і далі стояти на своїй позиції, яка полягає в тому, що не може бути ніякої зміни суверенітету та цілісності України.
Читайте також: Весняна активність військових
Таким чином, будь-які лідери, хоч би яку країну вони представляли, і далі триматимуться цієї лінії. Ми знаємо, навіщо тут, і підтримуватимемо міжнародне право. Вирішення проблеми в руках президента Путіна. Він порушив міжнародний порядок. Це сталося, і це триває. Якщо він повернеться до визнання міжнародних прав, вийде з Криму й припинить підтримувати будь-які угруповання, будь-яку діяльність у Східній Європі, в Україні, коли реальні справи говоритимуть самі за себе, тоді ми зможемо обговорювати нові можливі опції. На сьогодні процес припинено, тому що він має відмовитися від своїх апетитів щодо України та Східної Європи. І діяти відповідно до мінських угод постійно, а не тільки протягом кількох днів. Це єдиний можливий шлях уперед. Звичайно, щодня можуть бути нові аспекти, але зараз це так.
Ви вважаєте, що мінські домовленості ще працюють?
— Так, я гадаю, що вони залишаються актуальними. Згадані угоди були дуже конструктивною спробою сказати президентові Путіну: «Виконуй цей договір». Тому що угоди мають на меті повернення цілісності України.
Чи надає українська сторона членам НАТО достатньо оперативної інформації щодо подій у країні?
— Так, представники української влади мають постійні контакти з країнами — членами Альянсу. До засідань Асамблеї НАТО залучаємо експертів з питань України, запрошуємо ваших депутатів. Дуже важливим вважаю те, що нас відвідують представники всіх політичних партій. Ми уникаємо однобічного погляду на розвиток ситуації, вони можуть говорити тут цілком відкрито. Надаємо українській стороні достатньо можливостей пояснити, що відбувається. Депутати змінюються, щоразу маємо нового представника українського парламенту з черговими заявами. Тому в членів Північноатлантичного блоку достатньо даних. Разом із тим у демократичному світі дуже важко бути в курсі всіх подій: маємо занадто багато проблем, зокрема й у наших країнах. Раніше бачили певну втому від співпраці. Це відчувалося в низьких темпах реформування, у бажанні дотримувати рекомендацій, озвучених на засіданнях. Але після вторгнення ми побачили різкі зміни, зусилля стали послідовнішими й спрямованими на результат. Як тільки в Україні оцінили, що в довгостроковій перспективі саме НАТО є правильним варіантом для країни, ваша влада почала виявляти більшу наполегливість у реалізації завдань, які зможуть привести країну до Альянсу.
Читайте також: Чорногорія, ПРО і демарш Тіллерсона – нові виклики НАТО
Аналогічно вона працює і над поглибленням співпраці з Європейським Союзом. Це викликає оптимізм, але, звичайно, є певні відмінності в тих процесах. Утім, вважаю, що в нас достатньо даних про Україну, про її розвиток та хід реформування. Певне занепокоєння викликає використання проти наших народів Росією дезінформації та інших інструментів впливу. Парламентська асамблея НАТО працює над тим, аби протистояти цьому. Ми проводимо семінари, запрошуємо спікерів, спостерігаємо за Україною, щоб зрозуміти, звідки беруть початок усі ці речі. І спершу перевіряємо, що відбувається насправді, щоб порівняти з тим, як це подається. Зловживання інформаційними системами, які ми відстежуємо, пов’язані й із недержавними суб’єктами. У контексті НАТО, коли говоримо про власну оборону та безпеку, ми все враховуємо. Це проблеми, пов’язані з розвитком новітніх технологій. На жаль, крім позитиву прогрес несе і певні загрози. Ми знаємо, що в наших країнах дезінформація є. Вона є в Канаді, США, низці країн Європи. Питання в тому, щоб донести коректну інформацію і боротися з пропагандою. Звичайно, технології інформаційного впливу не стоять на місці. Але НАТО уважно за цим стежить, країни — члени Альянсу попереджені. Навіть звичайні громадяни вже стурбовані таким потоком дезінформації, що є втручанням у їхнє приватне життя. Я вважаю, що ми добре обізнані в питанні дезінформації з боку Росії.
Чи можете описати поточний стан співпраці між Україною та НАТО на рівні парламентів. Чи потрібні нам нові формати?
— Парламентська асамблея НАТО працює з Верховною Радою практично від здобуття Україною незалежності. Ми були тут одними з перших. Дуже плідно працювали з країнами Східної Європи. Допомагали їм у створенні дієвого парламенту та інших необхідних демократичних структур. На запрошення брали участь у моніторингу виборів в Україні, у цивільному контролі над військовими. Зараз у всьому світі громадяни вимагають прозорості та більшої відповідальності. Тож у нас чимало проектів, які підтримуємо й підтримуватимемо далі.
Читайте також: Конгресмени США про російську пропаганду: пора розплющити очі
Думаю, нам вдалося зробити свій внесок. Зокрема, ваші депутати мали змогу дізнатися від своїх колег в Парламентській Асамблеї НАТО багато нових ідей. Ми, своєю чергою, також вчимося в українців. Вважаю, що це чудове, міцне партнерство. Вірю, що воно триватиме. А головне те, що ми дуже чесні й відверті одне з одним, коли говоримо «це відбувається занадто повільно», «це тривожний знак», «корупція, як і раніше, є проблемою», «реформа в тій сфері дуже важлива». Отже, крім допомоги маємо ще хорошу й відверту комунікацію. Щодо роботи міжпарламентської асамблеї я налаштована оптимістично, це було позитивним для України, і ми продовжуватимемо.
Тобто вас задовольняє нинішній рівень партнерства?
— Я ідеаліст. Маю українське коріння. Мати казала мені: «Ти працюєш добре, але можеш краще». І я дотримуюся цього принципу щодо своєї країни. Якщо ти в демократичному суспільстві, ти не можеш прийняти статус-кво, хочеш ставати дедалі кращим, хочеш вчитися в інших. Україна зробила вражаючий крок уперед, але на неї чекає ще багато роботи. Були різні етапи; про деякі гальмування розвитку, такі собі кроки вперед-назад, ми шкодуємо. Втім, попереду ще чимало завдань. Парламентська асамблея НАТО налаштована і далі працювати з Верховною Радою. Сподіваюся, прогрес пришвидшиться. Я також дуже оптимістично налаштована щодо українського народу. Майдан був значною подією. Українці беруть на себе відповідальність за свій уряд, за парламент, вони висловлюються, формують розвинене громадське суспільство. Це відрізняється від того, що я бачила в 1993–1994 роках, коли приїхала вперше, аби почати роботу з Верховною Радою. Тепер є реальне усвідомлення ролі громадян у демократичних процесах. Вони повинні зробити свій уряд відповідальним. Важливо й те, як відбуваються вибори. Я бачу в цьому прогрес, хоча, звичайно, потрібно працювати далі.