Незадовго до виборів глави держави торік у грудні в ПМР було введено посаду прем’єр-міністра. На неї президент висунув Петра Степанова. Той народився 1959 року в селі Санкіно Красночетайського району Чуваської АРСР, закінчив МВТУ імені Ніколая Баумана. До 1987 року працював у Росії, потім перебрався до Молдови. Від 1996 до 2005 року керував придністровським газотранспортним підприємством «Тираспольтрансгаз» і був тісно пов’язаний із російським Газпромом, впродовж останніх шести років очолював Міністерство промисловості. З усього випливає, що він єдиний, хто перейшов зі старої влади в нову без особливих утрат. За його кандидатуру висловилися провідні політики, зокрема й Анатолій Камінський, висуванець у президенти, який програв.
Читайте також: Придністров’я відмовилося голосувати за фаворита Кремля
Тим часом Євген Шевчук зосередився на зміцненні своєї влади. Кадрова чистка є стрімкою і стосується практично будь-якого чиновника. Багато хто з них не чекає на формальне звільнення, а йде зі своїх посад, ба навіть залишає Придністров’я. Так зробили екс-міністр охорони здоров’я Іван Ткаченко й колишній голова Центрального банку Оксана Іонова. Як і слід було чекати, під цей віник потрапили родичі попереднього багаторічного президента Ігоря Смирнова. У відставку відправлений його старший син Володимир, який майже 15 років на відстані керував Митним комітетом – найприбутковішим місцем у республіці.
Указами президента були відправлені у відставку керівники відразу п’яти міністерств – оборони, внутрішніх справ, держбезпеки, закордонних справ і освіти. Шефом МЗС уперше в Придністров’ї стала жінка – випускниця юридичного факультету Тираспольського університету Ніна Штанскі. Вона готує до захисту на кафедрі світових політичних процесів Інституту міжнародних відносин МЗС Росії дисертацію про врегулювання придністровського конфлікту. Мін’юст очолила Марія Мірошник. Міністерствами економічного розвитку та фінансів керуватимуть також жінки – Олена Шульга й Олена Гиржул. Заступником глави уряду призначена Наталія Русанова. Шевчук покладає надії на молоді й некорумповані кадри.
Із певним напруженням чекали відставки багаторічного міністра державної безпеки Володимира Антюфєєва (у минулому відомий під вигаданими іменами Володимир Александров і Вадим Шевцов).
Цей співробітник ризького кримінального розшуку на початку 1990-х активно брав участь у політичній боротьбі в Латвії на боці супротивників незалежності республіки. Після краху ҐКЧП йому довелося втікати з Латвії, де проти нього було порушено кримінальну справу. Антюфєєва вистежують правоохоронні органи Латвії та Молдови, він перебуває в міжнародному розшуку.
Читайте також: ПМР в імлі
Навколо крісла міністра держбезпеки Придністров’я останніми днями точилася запекла боротьба. Є дані, що ФСБ Росії дуже намагалася зберегти в ньому Володимира Антюфєєва. Але це було неможливо за всіма бюрократичними канонами. Перед президентськими виборами колишній очільник МДБ виступив проти Євгена Шевчука, фактично звинувативши того в підривній роботі на користь Заходу, в здачі Придністров’я Молдові. З таким міністром новий глава держави не міг працювати за визначенням. Тим паче сам Антюфєєв зухвало показував новій владі, що змістити його нереально.
У зв’язку з відставкою керівника відомства підрозділи спеціального призначення МВС було переведено на казармове становище, їм видали бойову зброю. Влада мала чого побоюватися. Антюфєєв загрозливо заявив, що йде не за власним бажанням. «Я думав, що обраний президент самостійніший і сильніший. Можу сказати, що сьогодні не в одній іноземній спецслужбі піднімуть склянку вина або віскі з приводу моєї відставки». І пообіцяв: «Я повернусь».
Попри те що Шевчук побував у Москві й, судячи з усього, зумів установити певні контакти, там усе ж таки вирішили випробувати новий придністровський режим на міцність. А заодно й показати, що слід не лише прислухатися до побажань Кремля в кадрових питаннях, а ще й виконувати їх. Оскільки кандидат Москви у президенти не пройшов, невдоволення виражається в призупиненні матеріального сприяння. Як стало відомо в парламенті у Тирасполі, відкладено надання $300 млн допомоги, а також гранти на розвиток сільського господарства, малого й середнього бізнесу. За словами спікера Анатолія Камінського, російська сторона стверджує, що причин тому кілька: в Придністров’ї триває процес формування уряду, а РФ стоїть на порозі президентських виборів, за якими настане формування нового кабінету міністрів. До того ж поки що запитання викликає ситуація в банківській сфері невизнаної республіки. Очевидно, з останнім пов’язане прибуття в регіон із перевіркою представників російських Центрального банку й Митної служби. Очікують також на групу зі Слідчого комітету Росії.
Як бачиться, не останню роль у московському рішенні затримати фінансову допомогу Придністров’ю відіграла занадто активна діяльність президента Шевчука в налагодженні контактів із Молдовою. До того ж події розвиваються так швидко, що в Москві за ними просто не встигають.
Читайте також: Український інтерес в Придністров’ї
У справу втрутився український чинник, що теж не входить до планів російського керівництва. Київ у найкоротші терміни влаштував в Одесі зустріч президента Євгена Шевчука та прем’єр-міністра Молдови Влада Філата. По її закінченні в інтерв’ю засобам масової інформації президент ПМР висловив надію, що ці переговори можуть стати платформою для нормалізації стосунків між Тирасполем та Кишиневом. Водночас він зазначив, що слід спрямувати свої зусилля на нормалізацію економічних відносин: «Ми є прибічниками тактики дрібних кроків щодо розблокування взаємин між людьми, економічних взаємин… Ми можемо таким чином створити платформу для дальших змін». Своєю чергою, молдовський прем’єр-міністр запевнив, що триватиме робота з відновлення повноцінного залізничного сполучення через територію Придністров’я, а також із подолання проблем зв’язку. У спільному прес-релізі «учасники зустрічі подякували міністру закордонних справ України Костянтинові Грищенку за сприяння в її організації». Зі свого боку, очільник вітчизняного МЗС теж висловив сторонам подяку – за відкритість. «Ми виступаємо за продовження конструктивного діалогу, – запевнив він, – і всіляко цьому сприятимемо».
Як у Тирасполі, так і в Кишиневі заговорили про підготовку «плану Януковича» щодо місцевого врегулювання, який згодом планують винести у формат «5+2» (Молдова, Придністров’я – сторони, Україна, Росія, ОБСЄ – посередники, ЄС і США – спостерігачі). Очевидно, Київ виступає як єдиний учасник переговорного процесу, якого й Молдова, і ПМР сприймають як рівновіддаленого, тоді як інших зараховують до «групи підтримки» тієї чи тієї сторони конфлікту.
Для української влади успіх у залагодженні придністровського конфлікту важливий не лише як певна відповідь Москві на безвихідь у газових переговорах, а ще й із внутрішніх причин. Очевидним є значне падіння рейтингу Партії регіонів і президента Януковича. Сподіватися на швидке поліпшення економічної та фінансової ситуації марне. Тож варто бодай представити країні та Європі свої зовнішньополітичні досягнення.
Читайте також: Київ відповідає Кремлю в Молдові