Якщо Україна не отримає гарантії перспектив членства, стратегія ЄС може закінчитися провалом. Про це пише The Economist.
"Станом на кінець 2004-го (коли почалася Помаранчева революція, що привела до влади в Києві проєвропейські сили) ЄС уже взявся до розширення на схід. А потім, через «утому» від цього процесу, бідніші пострадянські держави на кшталт України залишилися з нічим. Європейська політика сусідства, спрямована на те, щоб здійснити політичні та економічні зміни у країнах, територіально близьких до ЄС, але без перспективи членства, стала гірким провалом. Замість технократичної поетапності, вона перетворилася на політику із прихованими задніми думками, тож не змогла адекватно відреагувати на потреби окремих країн і регіонів", – йдеться у матеріалі "Мало радощів".
"ЄС аж ніяк не беззубий. Моґеріні має чимало «інструментів» для роботи, зокрема професійно укомплектований тямущий дипломатичний штат і фінансову потугу Єврокомісії. Вона віце-президент комісії і пообіцяла бути на кожному щотижневому засіданні, попри мандрівну роботу. У неї є хороші практичні ідеї щодо того, як оптимально працювати в умовах неповороткої євробюрократії", – наголошує видання.
"Європейські високопосадовці натякають, що готові надати Україні більше економічної допомоги, якщо вона серйозно візьметься за судову реформу, лібералізацію ділового середовища тощо. Однак важко згадати країну, де європейські гроші, вплив чи приклад підштовхнули до реальних трансформацій без перспективи членства, хоч би якої віддаленої, тож поки що незрозуміло, чи буде така стратегія успішнішою в Україні", – підсумовує The Economist.
Детальніше читайте в черговому номері журналу "Український тиждень".