В ЗМІ та парламенті у зв’язку з тривожною статистикою лунають заклики до радикальних заходів: змусити супермаркети продавати харчі в менших кількостях, ініціювати кампанію з охорони здоров’я, щоб поінформувати людей про небезпеки, і навіть призначити міністра у справі ожиріння для боротьби з пошестю.
Та водночас із даними про ожиріння було оприлюднено й іншу статистику. На початку 2013-го (і вже десятий рік поспіль) транспортні тарифи зросли більше за рівень інфляції, внаслідок чого покілометрова плата за подорож британськими потягами стала найвищою в Європі. Крім того, за останній рік зменшилася кількість людей, які пересуваються автомобілями. Це сталося вперше з моменту винайдення двигуна внутрішнього згорання 150 років тому. Тим часом велосипеди – колись єдиний вид транспорту для бідних британців – знову набувають надзвичайної популярності.
Ці дані не пов’язані між собою, але свідчать про дилему всіх розвинених країн Заходу. Як може влада запобігти поширенню ожиріння поміж населення, не зазіхаючи на свободу людей, які в часи добробуту мають право їсти і пити скільки заманеться? Чи повинна вона заохочувати громадян до рухливого способу життя транспортною політикою, що стимулює велопрогулянки, зменшує кількість автомобілів на дорогах та забезпечує доступний громадський транспорт? Справді, чи належить до компетенції можновладців примушування людей до здорового або менш шкідливого для екології способу життя?
Епідемія ожиріння в багатьох країнах Заходу є дедалі тривожнішою. Серед можливих причин називають фастфуди, ресторани, що в боротьбі з конкурентами намагаються подавати якомога щедріші порції, а також сучасну модель сім’ї, у якій матері більше не готують, а діти не мають стабільного режиму харчування, менш активну участь школярів у спортивних секціях, менш рухливий спосіб життя молодих людей, які відпочивають, сидячи біля екранів телевізорів. Наслідки дуже серйозні: зростання кількості хворих на діабет, гіпертонію та рак, значні фінансові витрати британської Національної служби охорони здоров’я на лікування людей, хворих на ожиріння.
Кілька років поспіль влада обмежувалася застереженнями й порадами для родин і виробників харчових продуктів, а тепер зважилася на радикальніші кроки. За новими нормами, супермаркети зобов’язані попереджати про жирність продуктів, продавати деякі з них у менших пакунках та обмежити рекламу, що заохочує людей купувати більше харчів, аніж їм потрібно. Школи отримають розпорядження забезпечувати здоровішу їжу для обідів – сендвічі та чіпси мають замінити на салати й овочі. Рекламу фастфудів на телебаченні буде заборонено. Національна служба охорони здоров’я профінансує операції зі зменшення шлунка для підлітків, які страждають від ожиріння. А лікарі пропонуватимуть своїм пацієнтам «комплекс для здорового способу життя», що заохочуватиме людей більше займатися спортом і менше їсти.
За останні 25 років кількість хворих на ожиріння британців зросла більше ніж утричі. Якщо років 30 тому на вулицях рідко зустрічалися люди аж настільки товсті, що ледве пересувалися, то нині у Великій Британії, а також в інших країнах Заходу, особливо в США, де згадана проблема стоїть ще гостріше, це зовсім не дивина.
Та нібито намічається її вирішення, і пов’язане воно не так із дієтами, офіційними попередженнями та медичним втручанням, як з економічними чинниками. Люди знову почали ходити пішки та їздити велосипедами. Вартість транспорту стала такою високою, що для багатьох сімей автомобілі перетворилися на справжню розкіш. За останні шість років автомобільний рух зменшився у всій Великій Британії, а відстань, яку долають машини, скоротилася порівняно з 2006-м на 6%. У центрі Лондона він послабився навіть ще більше – на 19% порівняно з 2000-м, машин на вулицях поменшало на 37%. Транспортники припускають, що популярність автомобілів лишилася в минулому і що надалі буде дедалі більше молодих людей, які віддають перевагу пішим прогулянкам, велосипедам та громадському транспорту замість машини, особливо на тлі подорожчання бензину й страхування. Схожа тенденція спостерігається і в США: за офіційною статистикою, показник використання автомобілів знизився там на 1,3% у перші два квартали минулого року, а нині він найнижчий починаючи з 2003-го (див. Тиждень № 51/2012).
Частина людей, які раніше добиралися до роботи або місця відпочинку автомобілем, тепер користуються потягами. Навіть після закриття понад третини відгалужень залізниці в 1960-х і 1970-х британські поїзди нині перевозять більше пасажирів, аніж будь-коли починаючи з 1920-х, коли вони були на піку популярності. У 2011–2012-му було здійснено 1,16 млн подорожей – зростання на 9% порівняно з попереднім роком. І це попри економічну кризу. Однак вартість квитків зростає: уряд пояснює, що масштабний план розвитку залізниці, ініційований минулого місяця в межах національної програми фінансування інфраструктури, має забезпечуватися коштом пасажирів, а не платників податків. Нині дістатися потягом із Лондона до Бірмінгема дорожче, ніж літаком із Лондона до Мадрида.
Натомість чимало британців захопилися велосипедами. Лондон сподівається, що різке збільшення їхньої кількості на дорогах перетворить місто на велоцентр, не гірший за Амстердам чи Копенгаген. Колоритний мер Лондона Боріс Джонсон ініціював систему дешевої оренди цих транспортних засобів у столиці, розмістивши понад 300 велопунктів у стратегічних точках. «Велосипеди Боріса», як їх охрестили, стали дуже популярними, і тепер очільник міста планує потроїти суму, виділену на велосипедну інфраструктуру, що в найближчі 10 років сягне майже $1 млрд. Він пообіцяв здійснити «велосипедну революцію» в Лондоні: нові спеціальні велодоріжки і розширення системи оренди велосипедів.
Інші британські міста планують власні велореволюції. Манчестер, Бристоль, Ліверпуль, Белфаст і Глазго також мають амбітні плани заохотити людей їздити до магазинів чи на роботу на велосипеді. Більшість із них створюють спеціальні велосипедні «зелені маршрути» або відокремлюють велодоріжки від головної дороги. Однак усі вони мають спільну проблему – це безпека. Їздити велосипедом у великих містах стало дуже небезпечно, особливо на перехрестях і світлофорах, де водії вантажівок нерідко ігнорують велосипедистів, які ризикують налетіти на них. Можновладці пообіцяли виділити цього року $30 млн на облаштування небезпечних перехресть.
Одна з причин, чому влада заохочує людей користуватися велосипедами, – очевидний позитив для здоров’я. Відповідно до дослідження, проведеного Лондонською школою економіки, велосипеди можуть вирішити проблему із запізненнями на роботу, що заощадить країні 128 млн на рік. А отже, якби з 2010-го на дорогах з’явилося на 1 млн велосипедистів більше, економіка отримала б 141 млн додаткових коштів.
Однак у демократичній країні нелегко змінити спосіб життя людей. Ефект конформізму, пропаганда і завзята реклама, звісно, можуть мати сприятливий вплив. Одна з найбільших соціальних змін на Заході за останні 30 років – зменшення кількості курців, особливо поміж молоді, що є результатом постійних застережень стосовно шкоди сигарет. Нова кампанія проти ожиріння може переконати людей відмовитися від фастфудів. Успіхи британських велосипедистів на Олімпіаді-2012 та цьогорічна перемога на «Тур де Франс» сприяли популярності велосипедів, і це, не виключено, стане стимулом для інших видів спорту на всіх рівнях, особливо у школах. Велика Британія має серйозні проблеми, адже більшість громадян батьківщини найпопулярнішого виду спорту планети нині надто товсті для того, щоб пробігтися від одних воріт до інших на футбольному полі.