«Це «світло СРСР» може в кінцевому підсумку зруйнувати зусилля Європи оточити себе на схід від кордонів кільцем незалежних, демократичних та готових до співробітництва, держав…Білорусь та Україна наразі відвертаються від ЄС та потрапляють під «всмоктуючу силу» Москви. Причиною цього є половинчаста східна політика Брюсселю, оскільки від хваленої «м’якої сили» Європейського Союзу залишилось мало слідів. Європа у цих країнах має справу з політичними елітами, першочерговим завданням яких є триматися при владі та власне збагачення. Цим цілям (а не баченню майбутнього країни) підпорядкована внутрішня та зовнішня політика. І в залежності від того, наскільки це своєчасно, гальмується демократія та ведуться розправи з політичними опонентами та незалежними ЗМІ. Тому будь-яка політика ЄС йде в нікуди», – пише експерт.
Росія ж, за словами аналітика, у свою чергу виділяє значні ресурси, щоб прив’язати ці країни до себе.
«Росія заявила про країни пострадянського простору як про власну ексклюзивну сферу впливу, тягне ці країни у напрямку «керованої демократії» як у себе вдома та підтримує завдяки політичній та фінансовій допомозі. Цим вимогам та стимулам, які можуть збільшитися за президентства Путіна, ЄС немає чого протиставити», – вважає Форбріг.
Європі, на думку автора, також не вистачає інструментів для підтримки тих, хто виступає за демократичні зміни в своїх країнах.
«Йдеться в першу чергу про громадянське суспільство та незалежні ЗМІ, яких запрошують до консультацій, але яким мало надається систематичної допомоги та фінансування. ЄС ігнорує населення, половина якого в Україні та 40% в Білорусі виступає за євроінтеграцію. За візової лібералізації студентам стало б легше брати участь у програмах обміну. Європа нехтує саме тими, хто прагне до демократизації та європеїзації», – додає він.
«Тому недивно, якщо Україна, Білорусь та інші східні сусіди відвернуться від Європи та піддадуться впливу Росії. Якщо ця тенденція буде зворотною, ЄС терміново потребуватиме нову східну політику. Вона повинна дати країнам на сході таку ж європейську перспективу як у свій час країни Центральної Європи. Крім того, важливо чітко відкинути претензії Росії на регіон і наполягати на тому, що тільки білоруси та українці, а не московські автократи, можуть визначати майбутнє своєї країни», – пише Форбріг.