На думку дослідників відділення з європейської політики сусідства в Коледжі Європи Міхала Наторскі і професора Тобіаса Шумахера, ЄС повинен враховувати в своїй політиці не лише політичну еліту України, а й суспільство в усій його різноманітності
«Будь-яка інтерпретація того, куди рухається країна повинно виходити за межі простого тлумачення порушень і потенційних фальсифікацій під час голосування: в той час як вибори в Україні підтвердили, що політична система України є ані, авторитарною, ні повністю автократичною, вони безумовно засвідчили її велику соціальну складність. Політичні структури країни визначаються широким спектром уподобань виборців, різноманітністю суспільства, природою України, що складається з сільськогосподарського Заходу та індустріалізованого Сходу та відсутністю основних політичних інтегративних проектів, таких як демократичне позиціонування щодо західної моделі ліберальної демократії.», – пишуть експерти.
«Якщо ЄС хоче подолати цю високо персоналізовану гру за владу в Україні і уникнути подальшої радикалізації політичного ландшафту, він повинен врахувати це різноманітне суспільство в своїй політиці. Європейське визнання складності українського суспільства вимагає індивідуального підходу, який прийме до уваги країну в цілому, а не тільки її політичні еліти. Показати, що суспільство є важливим елементом підходу ЄС, означає, вийти за рамки обмеженої політики заборони та лібералізації візового режиму та кількох привілейованих обмінів з декількома привілейованими суб'єктами громадянського суспільства. Однак, якщо ЄС продовжить минулу практику, то європеїзація і європейська перспектива залишатимуть нереальними і, по суті, порожніми обіцянками для більшості українців і країна в рівній мірі залишатиметься предметом політичних маніпуляцій у внутрішніх суперечках влади», – вважають Наторскі і Шумахер.
Експерти зазначають, що ЄС не повинен чекати поки окремі олігархічні клани побачать матеріалізацію своїх корисливих інтересів внаслідок звільнення Тимошенко і подальшого підписання угоди про асоціацію з Україною.
«Замість цього Брюссель повинен розглядати і ставитися до угоди як інтегративного та включного інструменту, який допоможе пожвавити українські перетворення знизу. Але для того щоб це відбулося, необхідно почати бачити українське суспільство як воно є. Це означає, що Брюсселю доведеться визнати величезне розмаїття і припинити говорити про роздільність (України – Ред.) на схід і захід», – вважають аналітики.
Професор політології Ратгерського університету Олександр Мотиль вважає, що з наростанням економічної кризи у країні Віктору Януковичу потрібно вирішити, як діяти в 2013 році. Втім навіть якщо президент вдасться до економічних реформ, вони можуть зіштовхнутися з повною недовірою населення.
«Очевидно, в 2013 році український уряд зіткнеться з жорстким економічним вибором саме в той час як законність і стабільність режиму Януковича досягне абсолютного мінімуму. Популярні режими мають проблеми, переконуючи свій народ, що затягування пасків необхідне. Непопулярні ж, корумповані і морально збанкрутілі режими за своєю природою не в змозі оголошувати такі заклики. Хто слухатиме президента, який колекціонує вілли і чия сім`я займається казковим самозбагаченням, в той час як населення переживає зубожіння? Хто буде слухати парламент, який не зробив нічого, щоб сприяти загальному благу, але все, щоб налаштувати країну проти себе? І справді, скільки ще олігархи продовжуватимуть підтримувати Януковича в умовах економічного спаду? На жаль, для режиму Януковича бездіяльність не є варіантом», – пише експерт.
Мотиль пропонує три варіанти дій команди президента.
«По-перше, незважаючи на те, що бездіяльність не є варіантом, Янукович може мати велику спокусу зберегти статус-кво. Це б означало переїзд до свого палацу, тіснішу співпрацю з найтупішими регіоналами і більш енергійне використання примусу. У минулому диктатори діяли таким чином і їм вдавалося деякий час втриматися. Примус тільки провокуватиме відповідну реакцію зацікавлених кіл і радикалів, і стратегія переїзду у довгостроковій перспективі приречена на провал, але Янукович може просто вирішити, що кілька років при владі дали б його синам достатньо часу, щоб перевести свої кошти за кордон і підготувати «переїзд» в більш теплий клімат.
По-друге, Янукович міг би прийняти сумлінні реформи, які сприятимуть процвітанню підприємництва, а малий і середній бізнес забезпечать зайнятість та економічне зростання України. Це , звичайно, має сенс, але буде також означати введення хворобливих ринкових заходів і перебудову політичної економіки на користь маленької людини, а не олігархів. Жодне з цього немислимо без розширення політичної бази режиму і створення чогось схожого на велику коаліцію з демократичною опозицією. Регіонали будуть вити на знак протесту. Неосвічені олігархи теж. Чи матиме Янукович здоровий глузд і бажання використати примус проти своїх власних союзників? Навіть не розраховуйте на це», – пише аналітик.
Останнім варіантом, на його думку, є залучення підтримки зовні: чи то від Заходу, чи від Росії.
«Природно, що Захід наполягатиме на різних політичних поступках і ринкових реформах в дусі другого варіанту. Росія наполягатиме на аншлюсі української економіки, для чого необхідні будуть заходи з першого варіанту, і що розгніває олігархів, які знають, що російські економічні обійми їх задушать», – відмічає Мотиль
«В цілому, Янукович і його режиму затиснуті між дуже великим молотом і ковадлом. В той час як він всіма силами намагається вижити в наступному році, можна очікувати, що режим, почне тріщати по швах, олігархи, домагатимуться більшої економічної і політичної раціональності, а опозиція і населення будуть підбадьорені слабкістю режиму і наполягатимуть на справжніх змінах. Не варто дивуватися, коли незадоволені регіонали і олігархи, побоюючись другої Помаранчевої революції вирішать витягнути Хрущова і звільнити Януковича», – вважає експерт.
Необхідність продовження зближення з Україною та підтримки про європейських сил в Україні у своїй статті підкреслив депутат групи Зелених/ Європейський вільний альянс у Європарламенті Вернер Шульц.
«Хороший сигнал, що ЄС підтримує перспективу укладення угоди про асоціацію…Крім того, необхідні подальші кроки ЄС, щоб підштовхнути український уряд до реформування у напрямку Європи, такі як більш широкі програми обміну з ЄС та програми співпраці та поліпшення зв’язку з українськими громадянами», – вважає Шульц.
«Ми сподіваємося, що посилені опозиційні сили у новому українському парламенті використають свій вплив для того, щоб вимагати в уряду забезпечення блага країни і її громадян. Європейський парламент підтримуватиме розвиток України за допомогою критичного і конструктивного діалогу», – додав європарламентар.
А в спільній статті з його колегою по фракції Ребеккою Гармс Шульц також наголошує, що ЄС не повинен спокійно спостерігати за тим, як владна верхівка використовує Україну в своїх цілях.
«Європейський Союз повинен продовжувати критикувати невдачі і сприяти реформам та зміцнити свою прихильність до нового демократичного старту в Україні…Тому зараз йдеться не про те, чи буде відбуватися зближення між Україною і ЄС, а те як це зробити. ЄС прив’язав підписання угоди про асоціацію до трьох важливих умов: звільнення політичних ув'язнених, розширення економічних і демократичних реформ і вільні та справедливі вибори. Жодна з цих умов досі не виконана. Тим не менше, ЄС не повинен спостерігати, як країну використовують в інтересах корумпованої еліти. Треба зміцнювати проєвропейські сили. Нам потрібно запропонувати країні більше допомоги, щоб вирішити такі проблеми, як верховенство права і незалежність судової влади», – пишуть депутати.
«Європейський парламент відіслав місію високого рівня для розслідування політично мотивованих справ проти Юлії Тимошенко та інших опозиціонерів, і для того, щоб визначити проблеми. Результати місії зі спостереження за виборами та місії Європарламенту повинні мати наслідком конкретні вимоги до українського керівництва. ЄС зі свого боку повинен краще донести переваги зближення та сприяти обміну. В першу чергу це включає в себе добру угоду про візову лібералізацію…Ми не повинні і не можемо відкладати наші цінності і стандарти. Навпаки, ми маємо дати людям можливість дізнатися і оцінити свободу і демократію для того, щоб вони сприяли їх утвердженню у власній країні», – зазначають Гармс і Шульц.
У свою чергу міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт поставив Україну в негативний приклад Грузії.
«Сподіваюсь, що Грузія навчиться з помилок України. Вибіркове судочинство та помста ставлять під загрозу верховенство права і європейську перспективу», – написав Більдт у себе на Twitter.
Експерти польсько-німецького інституту Kopernikus-Gruppe Дітер Бінген і Казімєж Войціцкі переконані, що в Україні ніхто насправді не зацікавлений у зближенні з Росією, а українська влада використовує це питання лише для шантажу ЄС.
«Здається ясним, що ніхто серйозно не думає про те, щоб знову посилити зв’язки з Росією, навіть провладні олігархи. Тим не менш багато хто в Україні зацікавлений в «сірій зоні» між ЄС та Росією. Найважливішим завданням для ЄС на даному етапі є чітко показати Україні, що стан гри між Росією і ЄС не є шляхом до угоди про асоціацію.
Таким чином буде вирішено найбільшу дилему політики ЄС – посилити тиск на владу чи сильніше її підтримувати. Правильно було би використати обидва види заходів, але вирішальним буде зважування пропорцій між їх обсягом і напрямком, а також інструментами підтримки. Обмеження лише тиском було б однобоким і може стати для України зручним приводом для маргіналізації дискусії та діяльності. Не треба піддаватися спробам шантажу українського керівництва, яке в разі сильної європейської критики починає говорити про зближення з Росією», – пишуть експерти.
Читайте також: Час діяти. Непідписання Угоди про асоціацію та ЗВТ не є ефективним інструментом тиску на режим Януковича
Аналітичний центр Chatham House у своєму звіті «Майбутнє ресурсів» вніс Україну до списку країн, які сповідують «ресурсний націоналізм», що робить ціни на сировину у світі більш нестабільними та загрожує глобальній безпеці
«Коли країнам і урядам, здається, що в них закінчуються дешеві ресурси, вони починають більше залишати для себе», – зазначив один з авторів звіту Берніс Лі вказуючи на контроль за експортом продовольства та державні компанії, що закуповують сировину закордоном. При цьому, саме політику ресурсного націоналізму України поряд з Аргентиною та Росією Лі вважає винною за зростання цін на харчі у світі в 2008 році, коли країни запровадили додаткові податки або контроль експорту зерна. Лі зазначив, що контроль над експортом може викликати аналогічну реакцію інших країн ще більше підвищуючи ціни та створюючи кризу довіри, що поширюється з одного ресурсу на інший.
Крім того, у доповіді підкреслюється, що зростання економік, що розвиваються, змінило ринок торгівлі ресурсами і створило нову систему залежностей, зокрема, щодо нафти з Близького Сходу до Китаю, але також зерна з Росії і України на Близький Схід, а пальмової олії з Малайзії й Індонезії в Китай та Індію.
Financial Times аналізує наслідки повернення Миколи Азарова на посаду прем’єра та припускає, що це може заблокувати переговори України з МВФ щодо нового кредиту.
«(Затвердження Азарова на посаду прем’єра – Ред.) супроводжувалося криками «Ганьба, ганьба!» в приміщенні парламенту, який охопили бійки. Це і справді була ганьба, але ще більшою ганьбою буде, якщо Україні не вдасться справитися з наступаючими проблемами, включаючи переговори про кредитний пакет з дуже обережним Міжнародним Валютним Фондом…Зіткнення показали правлячій Партії регіонів Віктора Януковича, що їм тепер буде важче проштовхувати законопроекти через парламент», – пише Financial Times.
«Я не певний, що Україна знайде компроміс з МВФ, їй треба наважитися на те, щоб зробити складні речі, які вона воліла б не робила. Якби я був Фондом, я б дуже сумнівався у підписанні угоди, коли є великі питання щодо бажання влади дотримуватися умов програми впродовж тривалого часу. Будь-яка програма має високу ймовірність зійти з правильного шляху, і я думаю, що МВФ захоче гарантій, що політики і міністри будуть її дотримуватися. Наразі, особливо зважаючи на те, що новий уряд ймовірно буде слабким і переважно зосередженим на президентських виборах 2015 року, я просто не бачу такої прихильності (до виконання умов МВФ – Ред.)», – відзначив експерт зі Східної Європи в лондонському Standard Bank Тімоті Еш.
Як зазначає Financial Times, інвестори будуть не в захваті від повернення Азарова.
«Він і його уряд пішли цього місяця у відставку, ймовірно для того, щоб посісти місця в парламенті. Азаров був рішуче проти ліквідації дорогих субсидій на рахунки газу для домогосподарств, що є ключовою умовою для надання кредиту МВФ, і панувало сподівання, що його відставка відкриє шлях для наступника, який був би більш дружнім до МВФ.
Втім, видається, що відставка Азарова була спробою забезпечити йому другий термін і свіжий мандат, як воно і сталося. Але якщо вкидання Азарова назад у гру на фоні бійок депутатів має ціллю зміцнити позиції Януковича на посаді президента, то не ясно яку перевагу це дасть, особливо, якщо МВФ відступить від ідеї надати рятівний пакет», – пише видання.