В інтерв’ю Тижню Вальбурга Дуглас розповіла про свої харківські враження, резолюцію ОБСЄ щодо України, яка може бути схвалена влітку цього року, та місію міжнародних спостерігачів від цієї організації на парламентських виборах.
У. Т.: У який спосіб вам було відмовлено відвідати Юлію Тимошенко?
– Якщо я не отримаю відповіді на своє прохання, то припускаю, що це означає мовчазну згоду. А ми на свій запит з приводу дозволу відвідати Юлію Тимошенко не отримали відповіді. Це навіть питання елементарної ввічливості. Посол Швеції надіслав запит до МЗС. Ще один запит був направлений до Державної пенітенціарної служби України. Посол намагався додзвонитися до цих установ на вихідних напередодні нашого приїзду в понеділок, але відповіді ми так і не дістали. Отож ми поїхали до Качанівської виправної колонії. І нам повідомили, що немає юридичних підстав для відвідин ув’язнених міжнародними парламентаріями. У нас принагідно постало запитання. У решті європейських країн, якщо фізичній особі щось не заборонено – значить це дозволено. Але коли людина перебуває в такій виправній інституції, то все, що не дозволено, заборонено. На думку Заходу, такий підхід мав би бути вже в далекому минулому.
У. Т.: Деякі медіа повідомили, що Юлія Тимошенко відмовилася з вами спілкуватися телефоном. Що сталося насправді?
– Ми поїхали до колонії разом із Євгенією Тимошенко. Вона має статус захисника в суді своєї матері, тому завжди може до неї потрапити. Я знала наперед, що не зможу побачити Юлію Тимошенко, тому написала їй лист, в якому йшлося про те, що сподіваюся зустрітися з нею наступного разу, що мене непокоять окремі аспекти її утримання. А те, що мене не пустили до неї, свідчить про небезпідставність побоювань. Євгенія передала, що пані Тимошенко була дуже вдячна, що має надію побачитися. У мене не склалося такого враження, що вона відмовилася говорити.
У. Т.: Які правові аспекти утримання екс-прем’єрки вас непокоять у цій ситуації?
– Ми говорили з начальником колонії Іваном Первушкіним. Запитали його, чи можемо відвідати екс-прем’єрку. Його відповідь була негативною. І наприкінці нашої тривалої дискусії ми чітко сказали, що є три речі, які нас турбують. І він мав би знайти на наші запитання відповіді. По-перше, чому пані Тимошенко перебуває 24 години на добу під відеоспостереженням? По-друге, чому це така проблема для неї поговорити по телефону? Вона не може дістатися до апарата, позаяк він далеко від камери. Хіба не можна зробити так, щоб це було можливо? І, по-третє, чому до неї не пускають міжнародних відвідувачів? Ми запитали Івана Первушкіна, чи міг би він поставити ці запитання своїм начальникам. І тут він відповів, що зазвичай не спілкується з ними. Це було дуже дивно. У типовій управлінській ієрархії вирішення проблем з тими, хто над тобою, – це одна з функцій посадової особи. Я дала йому свою візитівку. Якщо раптом він таки матиме відповідь на, то знатиме, як мені повідомити. Вочевидь, що він цього не робитиме. Але я намагалася зробити все, щоб йому допомогти.
У. Т.: У 2013-му Україна головуватиме в ОБСЄ. Чи може це робити країна, де є політичні в’язні?
– Щодо цього я б зауважила, що не маю таких повноважень, щоб відповідати на це запитання. Але, як віце-президент ПА ОБСЄ, я ставила ці запитання нашим радникам з юридичних питань не суто щодо України, але теоретично. Що робити, якщо якась країна не дотримується наших стандартів? Я зрозуміла з їхніх пояснень, що це дуже складне запитання. Коли Україна перейме на себе головування, ви, вочевидь, хотітимете, щоб воно було успішним. І це є проблематичним. Я і мої колеги побували в Україні не для того, щоб після того розповідати, як усе там жахливо. Що ми хочемо натомість побачити? Що Україна прогресує, розвивається. Якщо щось не працює як слід, то ми кажемо: «Дивіться, це неправильно, це треба змінити». До 2013-го залишається менш ніж 10 місяців. Крім того, для мене, як шведського політика, також важливе майбутнє України, учасниці Східного партнерства, в контексті її євроінтеграції. Швеція, Польща, деякі інші країни ЄС ініціювали цю програму. З часом її учасниці гіпотетично можуть забажати приєднатися до Євросоюзу. І якщо ваша країна справді хоче потрапити до цієї спільноти, то постає неабияка проблема через не, що країна дотримується її законів. В ОБСЄ, коли ви кажете, що хочете бути з нами й докладаєте певних зусиль, ми відповідаємо: «Добре, давайте». В ЄС усе інакше, мусите виконати певні вимоги. І саме це непокоїть. Я зацікавлена в тому, щоб Україна вступила до ЄС.
У. Т.: Європейський парламент, ПАРЄ регулярно ухвалюють резолюції, роблять заяви щодо України. А в ПА ОБСЄ щось відбувається в такому сенсі?
– В ПА ОБСЄ ми працюємо в трьох комітетах: комітеті з політичних питань та безпеки; з економічних питань, науки, технологій та охорони довкілля й у комітеті з питань демократії, прав людини та гуманітарних питань. Я відпрацювала два терміни як голова останнього. Євгенія Тимошенко зустрічалася з членами комітету. Вона розповідала про ситуацію Юлії Тимошенко. Ймовірно, ми ухвалимо резолюцію під час нашої сесії в липні цього року. Процедурно ми не можемо цього зробити до цієї сесії. Я також очолюю групу Європейської народної партії в ПА ОБСЄ. Наша партія схвалила власну резолюцію з цього питання.
У. Т.: ПАРЄ може рекомендувати ЄС запровадити санкції проти певних посадових осіб, причетних до порушень прав людини, чи проти держави в цілому. Чи ПА ОБСЄ може якось долучатися до цього процесу із запровадження санкцій на рівні дискусій, рекомендацій тощо?
– Завжди можна робити рекомендації. Але вони ні до чого не зобов’язують. Резолюції ОБСЄ завжди мають рекомендаційний характер. Всі рішення ухвалюються одноголосно міністрами закордонних справ. Ви можете собі уявити, щоб український міністр голосував за санкції проти українських чиновників? Але сам факт дискусій в ПА ОБСЄ свідчить про те, що в Україні щось коїться.
У. Т.: Чи є зв'язок між вашим останнім візитом до України та планами ОБСЄ щодо власної місії міжнародних спостерігачів на наших парламентських виборах 2012-го?
– Зважаючи на політичний конфлікт, коли політичних опонентів кидають до в’язниці, ми усвідомлюємо, що вам потрібна буде присутність великої кількості міжнародних спостерігачів. Це одна з причин, чому я звернулась до українських владних інституцій із проханням відвідати Юлію Тимошенко. Конфлікт між урядом та опозицією під час виборчих перегонів – річ нормальна. Але якщо він вирішується шляхом запроторення до тюрми конкурентів – не те рішення, яке ми можемо визнати.