Як пише видання, росіян піддавали «інтенсивній, агресивній і дурній кампанії дезінформації, в якій їх засипали зображеннями насильства, хаосу і фашизму в Україні, зловісними планами Заходу і доказами сили і благородства Росії у відповідь».
«В захопленні Криму телебачення зіграло не менш важливу роль, ніж армія. Російське телебачення, яке широко дивляться в Криму, зміцнило лояльність місцевого населення, в той же час виправдовуючи дії Кремля вдома», – зазначає The Economist.
Невідомо, як пише видання, як довго Путін працював над ідеєю цього повернення на "батьківщину" (дехто говорить, що після війни в Грузії 2008 року), але призначення Дмітрія Кісєльова в якості обличчя російської пропаганди в грудні минулого року позначає той момент, коли він почав втілювати це в життя.
«Як новий глава державного інформаційного агентства «РИА-Новости» і як ведучий на державному каналі, він став одним із основних видів зброї Путіна», – зазначає видання.
«Російський дезіформаційний наступ відрізняється від свого радянського попередника і стилем, і інтенсивністю. Радянські пропагандисти не мали ані екзальтації, ані сарказму, ані театральності Кисєльова», – зазначає The Economist. Стиль Кісєльова, на думку видання, «близький до Орвелівських двох хвилин ненависті, тільки розтягнутих у тридцять».
Анексія Росією Криму підняла рейтинг підтримки Путіна до 80%, в порівнянні з 65% в січні. Кількість людей, які б хотіли його переобрання на посту президента зросла з 32% до 46%, згідно з даними Левада-Центру, а це найвищий показник з часів війни у Грузії у 2008 році.
Питання в тому, вважає видання, як довго такий рейтинг протримається. «Сурмлячи про моральну перевагу Росії, Кремль готує простих росіян до економічного спаду, в чому, безсумнівно, звинуватить Америку», – вважає The Economist.
«Проте патріотична істерія і ура-патріотизм, можливо, сягли такого рівня, що будь-яка деескалація з боку Путіна здаватиметься поразкою. Небезпека полягає в тому, що він починає вірити у власну пропаганду і переслідує свою логіку щодо нової конфронтації. Найстрашніше, Кремль, схоже, вважає, що західні санкції досі залишити йому місце для подальшого авантюризму», – пише The Economist.