Польський євродепутат, віце-президент Європейської Народної Партії Яцек Саріуш-Вольський зазначив, що українська влада не повинна захоплюватися балансуванням між ЄС і Митним союзом, а нарешті визначитись зі своїм майбутнім напрямком руху.
«Коли мова заходить про відносини з Росією та Європейським Союзом Україна повинна злізти з паркану. Надії, що угоду про асоціацію включно з угодою про всеохопну торгівлю між Україною та ЄС, буде підписано на листопадовому саміті Східного партнерства у Вільнюсі зменшуються.
Тим часом, нещодавно було укладено угоду про те, що Україна стане спостерігачем в Митному союзі Росії, Казахстану і Білорусі. Брюссель вважає будь-які домовленості з Росією про торгівлю несумісними з угодою асоціацію, оскільки вони перешкоджатимуть належному здійсненню найважливіших положень лібералізації.
Чи спрямована така двостороння тактика України на те, щоб отримати найкращу угоду з Брюсселем? Чи існує взагалі варіант того, що Україна обере Схід над Заходом, полишить свою європейську перспективу на шкоду власним інтересам та інтересам ЄС?
З боку наших українських партнерів було б мудро не перестаратися в такій грі», – переконаний євродепутат.
«Представники європейських ділових кіл, які розуміють переваги ринкової інтеграції з Україною і, які знають, з якими перешкодами вони зіткнуться в Україні, повинні спонукати Київ прийняти правильне рішення. Вони повинні пам'ятати про можливі негативні наслідки будь-якої торгової угоди України з Митним союзом Росії та її партнерами…Європейські політики мають поставити вимогу, щоб Україна, нарешті, обрала одну сторону паркану», – зауважує Саріуш-Вольський.
Читайте також: Ставка на Вільнюс. Чи врятує вона українських дипломатів від провалу переговорів з ЄС?
Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер зауважує, що чутки про звільнення Юлії Тимошенко можуть виявитись так само пустими, як і спроби ще в 2011 році декриміналізувати статтю, за якою її було засуджено.
«То чи готовий Янукович зробити щось з Тимошенко, щоб розблокувати шлях до підписання угоди про асоціацію? Можливо, але перед тим як почати занадто сподіватись, варто пам’ятати, що це може бути кіно, яке ми вже бачили. Після арешту Тимошенко і суду в серпні 2011 року та подальшої хвилі критики з Європи і США українські парламентарі запропонували внести зміни до кримінального кодексу. Вони мали намір скасувати статтю про зловживання владою, яка була підставою суду над нею. Це був, здавалося б, елегантний вихід з безладу», – пише аналітичний центр.
«На конференції 2011 року в Ялті, сам Янукович натякнув на можливість внесення поправок до застарілого кодексу. Під час тривалої розмови з міністром закордонних справ Швеції Карлом Більдтом і комісаром з розширення ЄС Штефаном Фюле в кулуарах конференції, Янукович вселив обом надію на те, що він підтримає такі парламентські дії. Зростав оптимізм, що Київ може знайти шлях звільнити Тимошенко. Але Партія регіонів Януковича, яка контролювала більшість місць в парламенті, нічого не зробила, щоб видалити відповідну статтю. Тимошенко засудили до семи років позбавлення волі», – йдеться у повідомленні.
«В найближчі місяці Янукович зіткнеться з моментом, коли треба буде прийняти рішення. Дипломати ЄС заявили, що, якщо угоду про асоціацію не буде підписано в листопаді, для ЄС вона відійде на задній план до другої половини 2015 року. Те, що Янукович залишить Тимошенко у в'язниці може коштувати йому шансу підписати угоду про асоціацію і шансу стати тією людиною, яка наблизила Україну до Європи. Наскільки сильно Януковичу цікавий європейський вектор стане зрозумілим восени», – йдеться в статті.
Віце-спікер литовського парламенту і голова комітету з європейських справ Гедімінас Кіркілас підкреслив, що на саміті у Вільнюсі Литва та інші нові країни-члени ЄС повинні дати Україні кредит довіри наперед.
«Литва сподівається, що ЄС підпише Угоду про асоціацію з Україною під час саміту Східного партнерства 28-29 листопада у Вільнюсі. І я переконаний, що підписання угоди про асоціацію з Україною дасть ЄС все більш і більш ефективні інструменти впливу на цю країну, особливо що стосується демократичних реформ і прав людини. У таких рамках Україна буде політично поєднаною з демократичною і єдиною Європою, і, отже, стане менш сприйнятливою до недемократичних стимулів ззовні», – пише Кіркілас.
«В інакшому випадку український народ та демократичні сили можуть зрозуміти перенесення укладення угоди про асоціацію України з ЄС як неприйняття або заборону входження країни до Європи. З іншого ж боку недемократичні сили можуть сприйняти такий жест як дозвіл рухатися далі у справі консолідації недемократичного режиму. Більш того, цей рік може стати переломним для України, а тому відкладання зараз можуть перетворитись на постійні відкладання. Такі країни як Литва та інші нові країни-члени ЄС повинні дати Україні кредит довіри наперед… Литва, яка пережила подібну післявоєнну історію і тягар переходу до демократії, а також складний процес інтеграції в ЄС, відчуває, що не має іншого вибору, крім як сьогодні підтримати заявку України на угоду про асоціацію з ЄС», – вважає литовський політик.
На думку політолога, доценту кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» Андреаса Умланда, дестабілізація напівавторитаризму Віктора Януковича нині видається лише питанням часу.
«У світлі нової констеляції сил потрібна свого роду «нова східна політика» Берліну, яка б комбінувала велику увагу до Росії та продовження турбот про «країни, між Європою», в першу чергу Україну. Німецькі політики, дипломати, посадовці та експерти під час своїх відвідин Києва наголошують на належності України до Європи. В той же час, Україні досі не дали перспективи членства, і частково відповідальною за це є саме Німеччина», – вважає аналітик.
«З часу приходу до влади Віктора Януковича в лютому 2010 року найбільшою проблемою відносин між Україною і Заходом стало все більше захоплення і без того демократично слабких державних інституцій. Однак рівень авторитарності в Україні є меншим, ніж в інших пострадянських республіках. Крім того, українська історія останнього двадцятиліття була все ж більш мінливою, ніж російська чи білоруська. В ній відбулись і хвиля демократизації, і хвиля регресу, що дає привід припускати, що маятник скоро повернеться в іншому напрямку», – прогнозує Умланд.
«Російський авторитаризм і його продовження в Білорусі, скоріш за все зберігатиметься ще багато років. Влада Путіна тримається на як і раніше досить широкій любові по всій країні, на поступово зникаючих мільярдах від запасів нафти і газу та на лояльності сил безпеки, які за потреби можуть бути жорстокими. Українській же парадиктатурі таких основних параметрів бракує. Більшість українців з президента знущаються, його висміюють і ненавидять, держава де-факто є банкрутом, а службам безпеки не вистачає «кадебістської честі мундира», яку має ФСБ Росії. Дестабілізація напівавторитаризму Януковича тепер видається лише питанням часу. У світлі минулого досвіду, втім, незрозуміло наскільки гнучкими щодо майбутнього України будуть Німеччина та інші впливові країни ЄС, такі як Франція та Італія», – зауважує експерт.
У своєму новому звіті «Світові економічні перспективи: менше нестабільності, але повільніше зростання» Світовий банк вчергове намалював Україні похмурі економічні перспективи.
«…грошово-кредитна політика в Україні як і раніше обмежена її де-факто прив'язкою валюти до долара. Збереження прив'язки може стати складною проблемою, зважаючи на економічний спад», – вважають у Світовому банку.
«Як прогнозується, зростання в Україні, залишиться слабким на рівні 1% в 2013 році в порівнянні з 0,2% в 2012 році. Зростання підтримуватиметься стійким споживчим попитом з ростом роздрібних продажів, в той час як промислове виробництво продовжуватиме падати, а світові ціни на сталь залишатимуться низькими. Загальний прогноз залишається складним: джерелом занепокоєння є високий дефіцит бюджету, постійний дефіцит рахунку поточних операцій, високий зовнішній борг, валюта та її де-факто прив'язка до долара і зниження валютних резервів. Реформи, які можуть випливати з поточних обговорень з ЄС/МВФ та Росією стануть важливими визначальними факторами подальшого зростання», – йдеться у звіті.
Дивіться також: Динаміка ВВП України, 1991-2012 роки