Американський політичний аналітик і юрист Пол Джесеп у своїй статті на ресурсі Allvoices відмічає, що провал демократії в Україні через правління Віктора Януковича матиме безпосередній вплив на баланс сил в Європі.
«Безглуздість українського законодавства має всі задатки темної оперети Гілберта і Саллівана. І ця трагічна комедія стає все гіршою.
Кілька років тому радник з національної безпеки президента Джиммі Картера Збігнєв Бжезінський сказав: «Я вважаю незалежність України дійсно серйозною історичною подією величезного міжнародного значення».
З самого початку це не оцінили належно, особливо на Заході і в Сполучених Штатах. Навіть зараз, на мій погляд, немає достатнього визнання міжнародного значення України. Слід підкреслити знову і знову, що незалежна Україна змінила кордони Європи, і незалежна Україна перетворює Росію на національну державу.
Янукович істотно підірвав демократичний прогрес України та змістив баланс сил на користь Росії. Втім на карту поставлено набагато більше, ніж просто несправедливість, від якої страждають політичні опоненти Януковича. Довгострокове майбутнє Європи і американську зовнішню політику буде підірвано, якщо Захід не вживатиме суттєвих заходів», – вважає Джесеп.
Керівник Департаменту аналітики і соціологічних досліджень Українського Фонду Демократії «Спочатку люди» Лідія Смола у статті на EurActiv підкреслює, що протиріччя всередині уряду наразі особливо посилюються тим, що Віктор Янукович відсторонився від політичного процесу.
«Внутрішні конфлікти в уряді посилюються через дефіцит лідерства з боку Януковича. Президент відсторонився від політичного процесу. Він не відповідає на нагальні суспільні проблеми, які виникли: злочинність і корупція, погіршення умов життя, негативну репутацію країни і так далі. Президент не окреслив стратегію подальшого розвитку.
З іншого боку, Янукович не делегує свої повноваження, побоюючись надмірного зміцнення людей з його оточення. Новий кабінет, є наочним свідченням політичної самоізоляції глави держави. Тим часом, ситуація в країні вимагає енергії і нетрадиційних рішень», – пише експерт.
«З досвіду своїх попередників Янукович так і не навчився враховувати політичні наслідки поведінки в стилі «я прощаю борги усім, кому я винен».
Будь-яка концентрація влади в руках «надзвичайно лояльних людей» не може замінити необхідність формування широкої політичної коаліції до президентських виборів 2015 року. Історія доводить, що залякування ніколи не буває більш ефективним, ніж добровільна готовність до співпраці. Нерозуміння цього постулату забезпечує дуже негативну тенденцію для президента», – додає Смола.
На думку експерта, нинішній баланс сил між "Cім`єю" Віктора Януковича і олігархами 2013 року може зруйнуватись, що в першу чергу вразить олігархів.
«Цей рік також обіцяє стати багатим на проблеми для українських олігархів, чия система успішно відповіла на виклики президентської «діяльності» і частково відродила контрольні функції парламенту.
По-перше, невдачі з голосуванням за представників «Сім`ї» в уряді чітко засвідчили, що проурядової більшості де-факто не існує, а парламент (представники бізнес-груп) використовує стратегію «демонстрації сили», тоді як процес управління переважно сконцентрований в уряді», – зазначає аналітик.
«Тим не менше, українські фінансово-промислові групи є уразливими не тільки в політичному, але і в економічному відношеннях…Враховуючи обмежене зростання української економіки, нинішня стратегія олігархів «занадто великий, щоб занепасти» не може врятувати їх від раптового збою. Проте, ця стратегія гарантує, що їх провал може призвести до непередбачуваних наслідків у національному масштабі. Враховуючи все більше падіння якості активів, цей сценарій з часом ставатиме все ймовірнішим.
Баланс – тонка рівновага між главою держави (або «Сім`єю», яка управляє державними органами) і основними власниками може впасти в будь-який момент. Тим не менш руйнування балансу буде загрозою переважно для олігархів, а не для Януковича. Оскільки під час кризи юридична сила (уряд) превалює над «тіньовим» впливом», – вважає Смола.
Читайте також: Український бізнес – афера століття. Чому олігархічні імперії приречені на стагнацію
Лідія Смола також вважає, що мобілізація населення на підтримку Юлії Тимошенко буде можлива лише у випадку, якщо вона зможе щось запропонувати громадянам України соціально значущі ідеї.
«У майбутньому опозиція зіткнеться з безліччю проблем. Стратегія «ми почекаємо поки цей уряд впаде, а потім постанемо як переможці» з самого початку є провалом в очах громадськості. Регулярні демарші Юлії Тимошенко підтримувані піар-кампаніями її послідовників у західних столицях, на думку більшості спостерігачів, є актом відчаю, тому що вона все ще перебуває у в'язниці, і її здатність впливати на «товаришів по зброї» зменшується», – відмічає Смола.
«Навіть якщо на наступних президентських виборах переможе кандидат від опозиції і Тимошенко випустять, вона буде швидше «символом», а не впливовою людиною.
Вона не розуміє, що її особисті проблеми…не є фактором для мобілізації її прихильників. Щоб дійсно зберегти або навіть збільшити свій вплив, недостатньо повторювати мантру «відпустіть мене, і я зроблю вас щасливими». Вона повинна запропонувати громадськості принаймні якісь соціально значущі ідеї та повідомлення», – вважає аналітик.
У своїй статті на The World Affairs професор політології Ратгерського університету Олександр Мотиль прогнозує, що після падіння режиму Віктора Януковича
для України будуть можливі три сценарії – польський, чехословацький або югославський.
«Олігархи, військові, міліція та служба безпеки переживе розпад (режиму Януковича – Ред.) недоторканими, навіть якщо падіння режиму супроводжуватиметься соціальними потрясіннями і масовим насильством. Українські магнати залишаться казково багатими і впливовими, незалежно від того, що вони приховують у своїх маєтках або в своїх віллах на Заході. Їх основними інтересами будуть, як завжди, захист свого майна та привілеїв, що означає стабільність і безпеку. Хоча султанізм запропонував деякі заходи для забезпечення цього, крах султанізму і подальший період неприємностей в Україні, швидше за все спонукатимуть олігархів прагнути більше пов’язати Україну зі світовою економікою в цілому і з Заходом, зокрема, в якості єдиного надійного гаранта безпеки», – пише Мотиль.
За словами експерта, вибір, що стоїтиме перед майбутніми демократичними елітами в Україні буде відображати вибір Польщі і Чехословаччини більше, ніж двадцять років тому.
«Після Януковича Україна залишиться об’єднаною як Польща, якщо її цивільно-політичні інститути, олігархи та лідери зможуть домовитися про деякий ступінь федералізації і децентралізації, що дозволить україномовним та російськомовним громадянам, використовувати українську як мову міжнаціонального спілкування і користуватися мовним вибором на інших рівнях соціальної взаємодії.
Після Януковича Україна йтиме шляхом Чехословаччини, якщо такого консенсусу так і не досягнуть. Скоріш за все польський сценарій візьме верх. Підтримка режимом Януковича російського переважання може апелювати до непохитних російськомовних громадян, але через кілька років вона скоріш за все буде дискредитована, так само як і режим, який її породив. За умови, якщо демократи після Януковича не вдаватимуться до мовного «максималізму», з великою ймовірністю можна передбачати, що Україна виживе недоторканою, і буде укладено «соціальний договір» між сходом і заходом, особливо, якщо його заохочуватимуть олігархи, як вони це часто роблять», – зазначає аналітик.
Між тим, на думку Мотиля, більш суттєвою небезпекою для України після Януковича буде Росія Владіміра Путіна.
«Ймовірність того, що занепадаюча квазіфашистська нафтова держава, така як Росія, стане сильною і стабільною є дуже малою. Путін в облозі майже напевно не обере демократію в якості засобу зберегти себе і свій режим. Замість цього Путін закрутить гвинти і посилить неоімперську риторику, ймовірно сподіваючись на «швидку маленьку війну», яка могла б забезпечити його розхитаний режим новим стимулом.
Чи переживе Україна можливе військове вторгнення? Вона може піти шляхом Югославії, а нестабільність після цього сприятиме загибелі Росії. Втім демократам часів після Януковича та олігархам може вдатися виростити патріотизм та організувати масову мобілізацію на захист «батьківщини». Зважаючи на небезпечну природу путінської держави наслідком легко може стати патова ситуація, яка буде рівноцінна перемозі України. Природно, що поразка буде означати втрату Україною Криму та деяких південно-східних територій на користь Росії. Це може бути боляче, але також може консолідувати консенсус навколо прориву в незалежній Україні», – додає він.
На думку експерта Московського центру Карнегі Дмітрія Треніна, якби українська влада реформувала країну, то конкуренції між ЄС і Росією за Україну не було б.
«Україна обіцяє стати сценою для найбільш інтенсивної конкуренції між Москвою і Брюсселем. Якби українці наважились реформувати економіку та наблизити свою політичну систему ближче до Європи, такої конкуренції взагалі не було б: Європейський Союз легко би виграв.
Але українська еліта глибоко загрузла в старих методах і не має особливих стимулів модернізуватися. Це ставить Україну в скрутне становище. Києву буде все важче продовжувати балансувати між Москвою і Брюсселем, адже його партнери тиснутимуть, щоб той дав конкретну відповідь щодо геополітичної орієнтації України. У будь-якому випадку, ЄС повинен вирішити зараз, як він хоче діяти щодо України за ситуації, коли Росія є її іншим надійним партнером», – пише експерт.
Читайте також: Підписувати чи не підписувати
Між тим Financial Times, попереджає, що якщо ЄС хоче уникнути подальшого загострення відносин з Україною, він повинен якомога швидше пояснити свою позицію щодо східного сусіда.
«Циніки сказали б, що Україна на багато років припаркувалась на перехресті не зробивши вирішального повороту на захід чи на схід. Змінилось тільки те, що сьогодні Київ зіткнувся з реальним вибором між двома конкретними та взаємовиключними пропозиціями. Україна за Януковича намагалась продовжувати вже тривалу практику гри на кожній стороні проти іншої. Але зараз їй все важче балансувати», – пише видання.
Крім того, як зазначає Financial Times, критичною для України зараз є ситуація навколо переговорів з МВФ.
«Без зниження ціни на газ Україні однозначно знадобиться новий кредит від Міжнародного Валютного фонду. Але тут є свої небезпеки. МВФ тисне на Україну, щоб та підвищила ціни на газ для домогосподарств до ринкових рівнів. У минулу п'ятницю прем'єр-міністр Микола Азаров вперше заявив, що Київ готовий до підвищення цін, хоча і більше для заможних громадян і «не суттєво» для тих, хто має низькі доходи. Це, однак, було б вкрай непопулярним заходом. Таким чином, уряду потрібні будуть заходи, які додадуть йому підтримки, щоб компенсувати зростання цін на газ. Ними може стати прогрес щодо угоди про асоціацію з ЄС, який наблизить країну до безвізового режиму з ЄС, якого, як свідчать опитування дуже прагнуть українці», – йдеться в статті.
Читайте також: Подайте на проїдання! Часу на торги з МВФ не залишилося
«Деякі політики ЄС незважаючи на особисті почуття до Тимошенко, стверджують, що відносини зі стратегічно важливим партнером не повинні бути заручником долі однієї людини. На їх думку, ЄС повинен прагнути остаточно укласти угоду про асоціацію, а потім вже використовувати її як важіль для просування демократичних та структурних реформ.
Однією з можливостей є таки просунутись вперед і підписати угоду. Це може дати Україні і її громадянам відчуття прогресу. Це також може дати Україні час спокійно знайти спосіб звільнити Тимошенко або зменшити її строк не втрачаючи обличчя, що, здається, важливо для Януковича. Але для того, щоб угода повністю вступила в силу, її повинні ратифікувати 27 держав ЄС і Європейський парламент, що є малоймовірним допоки Тимошенко залишається у в'язниці. Все це робить останні звинувачення проти екс-прем'єра незрозумілими. Одним з можливих пояснень є те, що Київ намагається очорнити її репутацію напередодні потенційно критичного рішення Європейського суду з прав людини щодо її засудження у 2011 році. Або це може бути іншою тактикою для ведення торгів. В будь-якому випадку, якщо ЄС хоче уникнути подальшого загострення ситуації, він повинен досить швидко роз'яснити свою позицію по відношенню до України», – додає Financial Times.
У свою чергу депутата німецького Бундестагу від Партії зелених Віоли фон Крамон відмічає, що нові звинувачення проти Юлії Тимошенко перекреслюють перспективу підписання угоди про асоціацію з ЄС у 2013 році.
«Звинувачення у вбивстві проти Юлії Тимошенко є очевидною спробою уряду і прокуратури України об’єднаними зусиллями назавжди позбутися єдиного серйозного політичного суперника. Якщо її визнають винною, лідеру опозиції загрожує довічне ув’язнення», – зазначає фон Крамон.
«Справа перекреслює повторювані Януковичем заяви, що Україна ще у 2013 році ратифікує парафовану угоду про асоціацію з ЄС. Це свідчить про те, що в Києві взагалі не зрозуміли, що означає співпраця з ЄС. Ще під час підписання угоди наприкінці 2012 року Україна зобов’язалась визнавати верховенство права і свободу преси, реформувати систему судочинства і виконати умови торгової угоди. Наразі ж уряд далекий навіть від часткового виконання цих пунктів. Тому про своєчасну ратифікацію з точки зору ЄС не варто і думати», – додає депутат.
Знаковою подією минулого тижня стало підписання Україною угоди з енергетичним гігантом Shell щодо видобування сланцевого газу, що не залишилась непоміченою з боку іноземної преси.
На думку Financial Times, угода українського уряду з Shell може зменшити економічний та політичний вплив Росії на Україну.
«Сама по собі угода з Shell є обмеженою короткостроковою загрозою для російського Газпрому, оскільки навіть, якщо вона буде настільки успішною, як на те сподівається Україна, для початку виробництва знадобляться роки. Але в довгостроковій перспективі, вона може змусити російську газову монополію переглянути відносини зі своїм найбільшим покупцем.
Газпром частково накликав це на себе сам. Він двічі відключав Україні газ з 2006 року в розпал суперечок щодо цін і несплачених рахунків. За той час він підняв ціни на газ до понад $500 за тисячу кубометрів до 100 $-ї знижки, про яку Київ домовився в 2010 році в обмін на розширення оренди Москвою кримського військово-морського порту в Севастополі», – пише видання.
У коментарі Financial Times міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький зазначив, що завдяки угодам зі світовими енергетичними гігантами Україна зможе виробляти достатньо газу, щоб вже за 10 років покрити власні потреби газу.
«Будь-яке скорочення імпорту від Газпрому з плином часу може справити істотний вплив на російську монополію…Більша енергетична незалежність може потенційно допомогти Києву вирватися з політичної орбіти Москви, оскільки газ є центральним інструментом торгів з Росією. Президент Росії Владімір Путін запропонував низькі ціни на газ в рамках зусиль, щоб переконати Україну вступити в Митний союз, який Росія створює з Білоруссю і Казахстаном», – йдеться в статті.
В той же час Купріянов з Газпрому применшив усі загрози: «Ми не розуміємо аргументів, що ми могли б втратити (цей) великий ринок».
Читайте також: Страшний сон Газпрому. Україна може перетворитися на впливового гравця газового ринку
Видання також відмічає, що хоча угода з Shell і може стати хорошим імпульсом для збільшення інвестування в українську економіку, втім, це станеться лише, якщо влада вдасться до викорінення корупції.
«Знакова угода про нетрадиційний газ, який Україна підписала з Royal Dutch Shell у середу в Давосі є не просто поштовхом для надій України на зниження її енергетичної залежності від Росії. Вона також може дати такий необхідний імпульс до розвитку її інвестиційного клімату. Як зазначає економіст з Standard Bank Тім Еш, Україна сподіватиметься, що приклад Shell буде початком більших інвестицій в енергетичний сектор з боку провідних іноземних компаній», – пише видання.
В той же час, на думку Financial Times, для розвитку інвестиційного клімату є ряд перепон.
«Але для того, щоб угода з Shell стала багатомільярдною інвестицією, геологія повинна бути такою як очікується, а виробництво бути комерційно вигідним. Втім, енергетичні компанії вже давно готові йти в країни та брати участь в ситуаціях, яких уникають інші компанії.
Як зазначає компанія, яка займається політичними ризиками Maplecroft в звіті про Україну: «Зважаючи на ширше бізнес-середовище в Україні виклики для ведення операцій в Україні, пов’язані з інвестуванням в зростаючий сектор сланцевого газу, залишаються проблематичними і характеризуються високим ступенем невизначеності».
Таким чином, угода з Shell навряд чи принесе великі обсяги неенергетичних інвестицій без значних зусиль по боротьбі з корупцією та зміцнення нормативно-правової бази, яке влада давно обіцяє, але так і не здійснила.
Представники іноземних торгових компаній в Києві передбачають, що небагато фірм готові інвестувати в агробізнес і харчову промисловість України, якщо Україна не підпише торгову угоду, що дозволила б їм вільно експортувати товари на єдиний ринок ЄС.
На даний момент, зважаючи на політично мотивоване ув’язнення екс-прем'єра Юлії Тимошенко, що як і раніше є величезним каменем спотикання між двома сторонами, це (підписання угоди про асоціацію – Ред.) здається віддаленою перспективою. Але угода з Shell може виявитися першим кроком у зміні політичного балансу», – йдеться в статті.