Найближчі місяці справді будуть багатими на судові новини. Адже завершилися розслідування низки резонансних кримінальних справ і їх нарешті почнуть розглядати в судах. Тим паче, що до роботи і слідчих, і прокуратури в більшості випадків виникає багато запитань. Зокрема, чи відбувалися розслідування взагалі. Урешті, невдовзі активна громадськість зможе отримати відповіді на всі запитання. І або переконатися, що із судовою владою у країні проблеми, або впевнитися, що все доволі непогано. Адже саме за резонансними судовими засіданнями більшість людей, які самі не стикаються із судами, формують своє уявлення про роботу судової системи.
Власне, упродовж кількох років суспільство дивиться й читає новини з судових засідань, на яких лише обирають чи продовжують запобіжні заходи для підозрюваних у злочинах. А самі розслідування ще не завершено. Важливо розуміти, що на цьому етапі слідство показує лише частину доказів, які можуть свідчити про причетність певної людини до конкретного злочину. Наприклад, свого часу прокуратура демонструвала дані телефонних з’єднань чинних поліцейських від 18 лютого 2014-го, щоб довести їхню причетність до координації розгону протестів під час Революції гідності. Або ж інформацію про переписки з поплічниками, як у випадку з тітушкою Юрієм Крисіним. Утім, оскільки судовий процес іще не почався, то більшість доказів залишаються закритими. На загал їх показують лише тоді, коли суд починає розгляд по суті.
Читайте також: Справа Шеремета: метаморфози обвинувачень і пропаганда
Одним із хрестоматійних прикладів може стати справа про вбивство журналіста Павла Шеремета. Нагадаємо, торік у грудні відбувся брифінг міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, під час якого він заявив, що резонансний злочин розкрито, а «убивць» знайдено. Щоправда, подальші судові засідання, на яких лише обирали запобіжні заходи, залишали більше запитань, аніж озвучували відповідей. Наприклад, прокуратура показувала інтернет-меми, які мали доводити, начебто фігуранти розслідування захоплюються ультраправими ідеями. Також вона переконувала, що підозрювані не мають алібі. А показання родичів — то слова зацікавлених осіб. І суд здебільшого погоджувався з такою позицією. Лише в апеляції адвокати підозрюваних змогли змінити ситуацію і звільнити, наприклад, Юлію Кузьменко із СІЗО під домашній арешт. Суд не хотів звертати уваги на результати експертиз, які свідчать про розбіжності у зрості між реальними злочинцями, яких зафіксували камери спостереження, та офіційними підозрюваними. Ба більше, під час підготовчого засідання у Шевченківському райсуді Києва з’ясувалося, що один із фігурантів справи, Андрій Антоненко, кілька днів перебуває в СІЗО без жодного судового рішення, оскільки прокуратура забула подати клопотання про обрання нового запобіжного заходу. Коли ж захист Антоненка почав обурюватися, суддя вирішила допомогти прокуратурі й поцікавилася, чи, бува, вони не планують просити про арешт? Прокуратура підказкою скористалася.
Такою ж показовою є справа щодо одеського активіста Сергія Стерненка, якого прокуратура обвинувачує в умисному вбивстві. Йдеться, нагадаємо, про третій напад на активіста, під час якого він оборонявся від двох нападників і одного з них поранив ножем у серце. Один із доказів, на якому базується версія слідства, свідчить про те, що людина з такою травмою не може активно діяти. Натомість вона нібито втрачає свідомість і доволі швидко помирає. Водночас суд не звернув уваги ні на слова експерта-хірурга Олександра Лінчевського (який має кількадесят років практики, зокрема і щодо поранень серця), ані на слова експерта-парамедика, які говорили речі, що суперечили версії слідства: що людина під час такого поранення перебуває при свідомості, а іноді здатна до активних дій і водночас вона не помирає за «лічені хвилини». Не звернули судді уваги й на показання прокурора, який відмовлявся висувати Стерненку обвинувачення і заявив про тиск від керівництва Офісу генпрокурора, яке вимагало звинуватити активіста в умисному убивстві. Власне, нині справу мають почати розглядати по суті, а займатиметься цим Приморський районний суд Одеси. Бо так вирішив Верховний Суд. Хоча сам активіст неодноразово заявляв: в Одесі йому загрожує реальна небезпека.
Читайте також: Справа Стерненка. Точка кипіння
Але чи не найважливішою для судової влади буде справа Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК). Люди в мантіях із цієї судової установи вже двічі встигли стати фігурантами у кримінальних розслідуваннях Національного антикорупційного бюро. Раніше вони регулярно потрапляли у скандали, здебільшого пов’язані з сумнівними судовими рішеннями. Наприклад, скасуванням декомунізації, забороною Уляні Супрун очолювати Міністерство охорони здоров’я, а також поновлювали міліціонерів після провалів атестації в поліцію. Ці самі особи тролили державних чиновників після президентських виборів 2019-го, погрожуючи заборонити їм залишати межі України. І вони ж свого часу намагалися заборонити громадянам право на протест у центрі Києва. Фактично, ця заборона давала «Беркуту» офіційний привід для кількох зачисток Майдану, які завершилися невдало. Торік Національне антикорупційне бюро висунуло кільком суддям з ОАСКу підозри, пов’язані з корупцією.
Почалося розслідування, однак його не встигли нормально завершити: Шевченківський суд, який мав дати дозвіл на продовження строків слідства, понад тиждень не міг розв’язати це питання. Цього року НАБУ знову прийшло до ОАСКу. Із серйознішими підозрами: тут і створення злочинної організації, і спроби захоплення державної влади. Щоб довести причетність суддів до цих злочинів, НАБУ показало частину аудіорозмов із кабінету голови суду Павла Вовка. Той, щоправда, заявив, що це монтаж. А представники судового самоврядування, які мали би дбати про репутацію судової влади, у кращих традиціях совєтського інформбюро заявили про «дискредитаційну кампанію» та спроби встановити над судовою владою «зовнішній контроль» з інших країн. Президент, який має право ліквідувати цю судову установу, просто заявив, що за відсутності вироків суддів звинувачувати нічого. І ця заява, певно, ніяк не пов’язана з тим, що ОАСК зареєстрував скаргу, у якій оспорюється реєстрація президентської партії «Слуга народу». Якраз перед виборами. Власне, можна говорити про те, що саме ця справа буде найважливішою, оскільки вона викриває глибинні проблеми української судової системи: корупцію та залежність суддів. І якщо звичайні резонансні суди показують ці проблеми частково, то справа ОАСКу — комплексно.