«Називати олігархами Стіва Джобса чи Білла Ґейтса неправильно. Я вважаю, що йдеться про багатого представника технологічного бебі-буму. Наприклад, Ґейтс, досягнувши певного віку, пішов із компанії і взявся боротися з малярією у світі», – відзначив Армстронґ, додавши, що мова йде про дуже особливі часи та місце.
«Гадаю, покоління бебі-буму виростало за більшої соціальної стабільності і з певним набором ідей, що залишилися від депресії 1930-х років, яку пережили їхні батьки, особливо в США, в умовах вільноринкового капіталізму. Тоді, в часи кейнсіанізму, панувала думка, що цілковито неконтрольований ринок небезпечний і не здатний вирішувати соціальні проблеми. Він залишав людей на нижчих щаблях дуже вразливими. Кейнсіанізм пропонував ідею співпраці в суспільстві, оподаткування верхівки і підйому дна, більшого фінансового зближення. Вона, напевне, переважала з 1940-х до 1960-х і середини 1970-х. Згодом з’явилися переконання на зразок того, що запропонувала група з університету в Чикаго на чолі з Фрідманом і Гаєком, які вважали, що держава повинна зникнути і ринок має бути необмежений. Зараз це панівна економічна ідея. Дехто каже, що наприкінці 1970-х кейнсіанізм провалився і його місце посів монетаризм», – відзначає британський дослідник. За його словами, тепер структурного колапсу зазнає монетаризм і йому на зміну наразі не прийшло нічого.
«Отже, Джобс і Ґейтс у міру свого становлення дізнавалися і про технології, і про соціальну відповідальність. Тоді вважалося, що капіталізм мав не лише фінансову, а й соціальну мету. Саме тому така людина, як Воррен Баффет, може сказати, що «багатії платять замало податків». Він у це вірить. У країнах, що розвиваються, олігархи мають зовсім інший набір ідей, інші уявлення про переваги вільноринкової системи. У Росії, наприклад, розпродувалася ціла державна спадщина для задоволення короткотермінових політичних потреб», – відзначив Стівен Армстронґ.
Більше читайте у матеріалі «Супербагаті успадковують Землю» у №43 Тижня.