Гданськ не такий манірний, як Варшава. Його жителі вміють відверто посміхатися й жартувати. Гданськ разом із сусідніми Сопотом і Гдинею утворює Труймясто (Троєграддя) – агломерацію із загальним населенням близько мільйона мешканців.
Двічі пойменований
Двічі протягом своєї історії у 1308-1466-х, а також у 1793-1945-х роках він називався Данциг. І двічі – у Наполеонівські час і між Першими й Другий світовими війнами – був містом-державою, так званим «вільним містом». Цей статус він втратив після 1939 року, в результаті анексії нацистською Німеччиною.
Гданськ засновано дуже давно навіть за європейськими мірками – ще в десятому сторіччі. Місто пережило чимало страшних сторінок у своїй історії. Приміром , в 1308 році його хитрістю захопили хрестоносці, вирізали майже всіх жителів і замість винищених оселили в Гданську німців і онімечених поморів.
Тільки через сто років, у 1410-му, – хрестоносці були розбиті в грандіозній битві під Грюнвальдом, у якій на боці поляків виступили й наші предки, зокрема, київський полк. І негайно після грюнвальдської перемоги в Гданську почалися бунти населення, виникали таємні товариства прихильників Польщі. Зрештою, після тридцятирічної війни Польщі з Орденом хрестоносців в 1466 році Гданськ остаточно ввійшов до складу Королівства Польського. Минулого року Польща відзначила 600-ліття тієї битви – однієї з найважливіших подій за всю історію країни.
У Гданську у місце, назва якого назавжди увійшла в серця поляків: Вестерплатте. Саме там з гармат гітлерівського лінкорна "Шлезвіг-Гольштейн" прогриміли найперші залпи Другої світової війни. Тоді ж піхота вермахту почала штурм польської застави, успішно відбитий її 182 захисниками. Вони отримали наказ: протриматися 12 годин. Поляки трималися 6 днів під безперервним вогнем, відбиваючи атаки багаторазово переважаючих сил ворога. Короткі повідомлення радіо: "Вестерплатте тримається!" кріпили дух польських солдатів на всіх полях боїв трагічного вересня 1939 року.
Порт і судноверф
Порт тут з'явився ще у XІІ столітті. Уздовж ріки Мотлави, що впадає у Віслу, а та – в Гданську затоку, на 2,5 кілометри простягнувся так званий "острів зерносховищ". На ньому розташовувалося близько 315 будівель загальною місткістю до 250 тисяч тонн зерна. Нині у тих колишніх складах та елеваторах розташовується кілька корпусів Музею моря.
У Середньовіччя й пізніше Гданськ мав репутацію міста купців і мореплавців. Торгівля тут процвітала. Немає нічого дивного, що в XVІ- XVІІ століттях місто-порт стає одним з найбагатших у Європі.
На Західні ринки йде польське зерно, сплавляється ліс. Купців і художників теж стає тут дедалі більше. Відомі нідерландські зодчі перетворюють Гданськ на архітектурний вернісаж. Давня готика, збагачена впливом фламандської школи з домішкою італійського ренесансу, утворять особливий "гданський" стиль, який називають іноді також гданським маньєризмом.
Наприкінці Другої світової війни більшість тутешніх архітектурних шедеврів лежали в руїнах, руйнація історичного центру становила 90 %, та й портових споруджень – ненабагато менше. Але вже у вересні 1945 року в місцевій газеті "Дзєннік Балтицкі" з'явилося повідомлення: "Гданський суднобудівний завод приймає замовлення на ремонт надводної частини корпусів морських і річкових судів". А незабаром, 1947 року, повністю запрацює й Гданська судноверф, електрик якої Лех Валенса з часом кардинально змінить плин історії своєї країни.
Найвідоміші краяни
Відомо, що саме із цим містом пов'язана біографія першого президента Польщі, лауреата Нобелівської премії миру. Електрик Валенса у 1980 році створив на судноверфі першу в Східній Європі непідконтрольну державі профспілку "Солідарність". Одним з найвідданіших соратників Валенси була етнічна українка Ганна Любка-Валентинович, яку називали «матір Солідарності».
На президентських виборах 1990 року Валенса став президентом Польщі, набравши 74,25 % голосів. Та, програвши наступні перегони вже Олександрові Квасьнєвському, Валенса знову повернувся на свою ж колишню роботу електрика Гданської судноверфі. Цікаво що нині – ще за життя екс-президента – Гданьский аеропорт носить його ім”я.
Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск теж народився в Гданську, вчився на історичному факультеті тутешнього університету. Туск був одним з організаторів університетського комітету "Солідарності", лідером страйкарів. Згодом він написав кілька книг, у яких мова йде про знамениту роль його міста в історії, зокрема, "Був собі Гданськ" і "Гданськ-1945".
Ще один президент Польщі Лех Качиньский – той, що загинув в авіакатастрофі під Смоленськом – теж мав зв'язок з цим містом біля моря, хоч сам родом з Варшави: у 1980 році працював юридичним радником страйкового комітету Гданьска. Після уведення в країні надзвичайного стану потрапив на 11 місяців до в'язниці. Згодом керував однією з комісій тієї-таки профспілки "Солідарність".
Але місто дало миру й не менш знаменитих, ніж політики, письменників. Тут народився знаменитий німецький філософ Артур Шопенгауер, а також лауреат Нобелівської премії у галузі літератури Гюнтер Грасс, уродженець Гданьска (в 1927 році, коли майбутній письменник з'явився на світ, місто називався Данциг), описав свою батьківщину в цілій трилогії.
Лікер и золото
Найпопулярніші вулиці Гданська – Длуга й Длуги тарг. На перетинанні їх розташувалася ратуша Старого міста, зведена наприкінці XVІ століття за проектом Антонія ван Оббергена. Зазирнувши у будівлю, звернімо увагу на перекриття з алегоріями: Працьовитості, Мудрості, Старанності й Божого благословення. Вежа ратуші витягнулася в небо на 81 метр. У Ратуші розташовуються Центр культури, музей, кафе, ресторан і підпилювати.
Через Золоті Ворота, розташовані на початку вулиці Длугої, в'їжджали в місто польські королі. Тут розташовані й розкішні палаци гданських купців-багатіїв. Наприклад, на вулиці Длуги Тарг недалеко від Ратуші побачимо так званий Золотий будинок зведений на початку XVІІ століття за проектом голанця Абрахама Ван ден Блоке. Фасад будівлі дійсно покритий тонким шаром золота. Тепер тут міститься Морський Інститут. А неподалік – ландшафтна група Фонтан Нептуна. Бог моря тримає в руці свій тризуб, довкола нього увиваються чудовиська із глибин морів і океанів. Згідно легенди, якось замість звичайної води з фонтану вдарив у небо золотавий водограй. Ось чому найвідоміший гданський лікер називається Гольдвассер (Goldwasser) – "золота вода".
До речі, у цьому прибалтійському місті Нептунів є аж три скульптури. Місцеві люблять оповідати, що раз на сто років на день святого Яна (тобто на Івана Купала) вони сходять з постаментів і разом бенкетують тим-таки Гольдвассером.
У Гданську чимало старовинних і цікавих храмів. Найбільший – костел Пресвятої Діви Марії, називаний також Мар’яцький, як і у Кракові. Колись на посаду органіста сюди спробував улаштуватися… Йоганн Себастьян Бах, але одержав відмову, тому що місце вже була зайняте.
Вулиця Мар’яцька, на якій він розташований, називається неформально "бурштиновою". У Гданську незліченна кількість магазинів і кіосків, що торгують цим самоцвітом і виробами з нього, є й Музей бурштину. Приміщення, у якому він міститься, у середні віки виконувало функцію в'язниці для смертників.
Щодо музики варто згадати й про таке: щороку в Гданську проводиться фестиваль курантів. Дзвони б'ють із ратуші, з вежі вокзалу – звідусюди, й благовіст справді рідкісний.
Одна із найоригінальніших пам'яток Гданська – портовий кран Журавель. Цей механізм використовувався не тільки для завантаження й розвантаження суден, але також у Середні віки виконував оборонну функцію.
Нашим гідом по Гданську був молодий художник Павло Коржиський, який захоплено реставрує меблі й знає безліч легенд. У його майстерні багато старих крісел і комодів; він відновлює елегантні речі й дарує їх потім своїм друзям. А живе Коржиський, як він сам каже, "з продажу картин", тому що попит на пейзажі Гданська серед туристів чималий. Адже за кількістю туристів місто посідає третє місце в Польщі – після Варшави й Кракова.
Нас уразила якась особлива ввічливість жителів приморського міста, їхнє доброзичливе ставлення один до одного, приміром, у переповнених недільних електричках на Сопот.