Цього разу це «Здорова Україна». За словами Володимира Зеленського, вона складатиметься з восьми компонентів. Серед іншого, йдеться про оновлення уроків фізкультури та шкільного меню (цим займатиметься дружина президента разом з відомим блогером і шеф-кухарем Євгеном Клопотенком). Також програму буде спрямовано й на зміну звичок тих, хто вже закінчив школу. Вона включатиме зусилля зі зниження кількості передчасних смертей, створення «активних парків» і майданчиків, де можна буде займатися без тренера й за допомогою спеціального підкажчика. Кількість різноманітних президентських програм під час каденції Володимира Зеленського росте, як на дріжджах. Деякі з них називаються програмами, а інші скромніше — проєктами. Хоча суті це не змінює. Річ у тому, що Зеленський і працівники його офісу жодних програм не розпочинають офіційно. Вони зазвичай беруть символічний патронат над діяльністю інших.
Хрестоматійний приклад — «Велике будівництво», з якого почався масштабний особистий піар президента. В Україні є лише один державний акт зі згадкою про «Велике будівництво». Це указ президента № 246/2020 «Про Координаційну раду з реалізації програми «Велике будівництво». Завданням цієї ради є «напрацювання пропозицій щодо здійснення… з реалізації» тощо. А кошти й конкретні проєкти для будівництва визначають і фінансують з інших бюджетних програм. Тобто офіційно жодної програми «Велике будівництво» немає. Є лише замовлені з держбюджету наліпки з відповідною назвою, які чіпляють на різні об’єкти. Так неможливо, наприклад, провести аудит, наскільки заплановане президентом відповідає реалізованому. Якщо щось не доробили, то можна сказати, що «Великого будівництва», а отже, і президента, це не стосувалося.
Читайте також: Майже 40 радників. Хто консультує президента і керівників його Офісу
Попри віртуальність того самого «Великого будівництва», воно вправно працює на особистий імідж президента. За даними опитування групи «Рейтинг» до другої річниці перебування Зеленського на посаді, програма стала найпопулярнішою ініціативою президента. 42% респондентів оцінили її на «добре» й «відмінно». Лише трохи поступилася, маючи 40% позитивних відгуків, «Держава в смартфоні». Щодо неї немає навіть указу про координаційну раду. Хоча якщо послуговуватися словничком пресслужби Офісу президента, то це не «програма», а «концепція».
У своїй «програмовій діяльності» Зеленський мало відрізняється від попередників. Інша річ, що шоу-бізнесове минуле таки допомагає йому краще себе рекламувати. Кожна нова програма супроводжується помпезним заходом. Нерідко до піару залучають відомих осіб із різних галузей — як-от уже згаданого Клопотенка чи телеведучого Олександра Педана, який рекламував доступні спортмайданчики на початку цього тижня. Та й сам президент задля олюднення образу може кинути м’яч у кільце та зіграти в маловідомий українцям флорбол.
Друга причина популярності програм Зеленського — це орієнтація на прості й досяжні результати. Якщо перефразувати, то Зеленський переважно чіпляє власне ім’я лише туди, де неминучий бодай якийсь позитивний наслідок. Якщо в Держфонді регіонального розвитку є гроші на дороги та спортмайданчики — отже, буде «Велике будівництво» і «Здорова країна».
Михайло Федоров, який нині очолює Міністерство цифрової трансформації, отримав у спадок чималу частину команди, що займалася тим самим за часів попередньої влади. Але придумав, як зробити ефект відчутнішим. Перевести бізнесову документацію в електронний формат — корисно, але мало стосується більшості громадян. А от сісти на потяг завдяки документам у додатку «Дія» замість паспорта може спробувати кожен.
Продуманіша реклама — головна відмінність діяльності нинішнього президента від попередника. За часів Петра Порошенка також будували дороги й фарбували фасади дитсадочків. Однак розповідали про це занадто нудно.
Щось дуже схоже на те, чим зараз займається Володимир Зеленський, свого часу намагався реалізувати Віктор Янукович. На самому початку його перебування на посаді було затверджено низку «національних проєктів». Їх поділили на чотири категорії: нова енергія, нова якість життя, нова інфраструктура й олімпійська надія — 2022 (обіцяли проведення зимової Олімпіади на Львівщині). Тоді, на відміну від нинішніх часів, уряд навіть затвердив спеціальне положення про нацпроєкти та створили окреме підприємство, де акумулювали гроші на їх реалізацію. Очолив його Владислав Каськів, колись радикальний опозиціонер до Януковича й очільник організації «Пора», відомої участю в Помаранчевій революції. До речі, нещодавно Каськів після тривалої відсутності через наявність кримінальних проваджень повернувся в Україну й став депутатом Закарпатської облради від ОПЗЖ. Доля нацпроєктів склалася вкрай печально. Із зимовою олімпіадою (яка, до речі, відбудеться в Пекіні), мабуть, було все зрозуміло від початку. А от історія з LNG-терміналом стала взагалі одним з улюблених анекдотів української політики. Меморандум про будівництво від міжнародних партнерів підписав лижний інструктор з Іспанії. У підсумку жоден із нацпроєктів не реалізували навіть частково. «Повітряний експрес» — електричку з залізничного вокзалу в столиці до аеропорту «Бориспіль» збудували вже за часів президентства Петра Порошенка.
Читайте також: Слуга цифр
Віктор Ющенко мав інші звички. Передусім він зосереджувався на символізмі та історичній пам’яті. Не дивно, що головний спадок, який лишився від третього президента, — це відреставрований національний заповідник «Гетьманська столиця» в Батурині. Коли справа доходила до практичніших речей, то з’являлися великі проблеми. Наприклад, проєкт «Дитяча лікарня майбутнього», яким опікувалася особисто дружина президента Катерина Ющенко, став символом неспроможності тієї влади й одним із головних ударів по особистому іміджу президента.
Якщо згадати про перших двох президентів, то в Леоніда Кравчука на національні проєкти не було ні часу, ні грошей в економіці, яка стрімко летіла в провалля. Що ж до Леоніда Кучми, то він мав чимало своїх проєктів, але реалізовували їх переважно через державні цільові програми. Не дивно, адже під час другого терміну Кучми саме слово «держава» почало міцно асоціюватися з ним. Проте одна історія заслуговує на окрему увагу. У 1999 році в Києві відкрили Президентський університет МАУП. Лише слова «президентський» організаторам виявилося замало, тому скрізь у рекламних матеріалах наголошували, що університет працює «під егідою президента України Леоніда Кучми». Проте з часом університет почав обростати скандалами. Передусім через антисемітську кампанію, яку розгорнуло керівництво вишу. Не став він і передовим навчальним закладом. Хоч університет і хвалиться тим, що є одним з лідерів за кількістю вступників, але в побуті його часто асоціюють з навчальним закладом для тих, хто хоче будь-який диплом, щоб тільки був.
Ідея сама по собі дуже схожа на нещодавній проєкт Володимира Зеленського з президентським університетом на території ВДНГ у столиці. Пафосу було точно не менше. І ця паралель має змусити команду чинного президента замислитися. На короткій дистанції національні «програми», «проєкти» та «ідеї» стають для автора корисними. Однак дуже важливо, щоб дороги трималися не один рік, лікарні працювали, а університети відповідали своєму статусу. Красивою рекламою тут не обійдешся, а в здатності забезпечити якість досі виникають сумніви. Хоча проєктно-програмову діяльність Володимира Зеленського жодні сумніви не зупинять.