Політика і гроші. Єжи Стемпєнь про особливості фінансування політичних партій

Аж ніяк не рідкість і підкуп депутатів парламенту вже після отримання ними мандата. Таким чином спотворюється волевиявлення громадян, блокуються механізми представницької демократії, адже виборці ніколи не можуть бути певні у виконанні їхніми обранцями задекларованих обіцянок. Про досвід Польщі у фінансуванні політсил Тиждень спілкувався з екс-головою її Конституційного суду Єжи Стемпєнем, який днями відвідає Україну для виступу на цю тему в межах спільного проекту нашого видання та Польського Інституту в Києві «Європейський досвід: Польща».

У. Т.: В усьому світі проблемою номер один є прозорість фінансування політичних партій. Західні аналітики вважають, що в Україні для вирішення цього питання є добра правова база, але її погано використовують. Які джерела та правові основи грошового забезпечення партій і формування виборчих фондів кандидатів є в Польщі? Наскільки ця система у вашій країні прозора?

– Тут варто вирізнити три питання: а) фінансування парламентаріїв (депутатів та сенаторів) як індивідуальних членів парламенту; б) фінансування політичних партій загалом; в) фінансування політичних партій у зв’язку з виборами.

Депутати й сенатори отримують із моментом обрання так звану депутатську/сенаторську дієту, котра дорівнює приблизно зарплаті заступника міністра в уряді. Окрім цього, їм дістаються кошти на утримання власного офісу та його відділів у себе на окрузі чи в столиці. Ця друга сума становить близько 30 тис. злотих ($10 тис.) щомісяця, які йдуть на покриття витрат пов’язаних із орендою приміщення, оплатою комунальних послуг, а також на зарплати працівникам офісу, радникам чи спеціальним партійним інститутам, що виконують для даної політсили окремі завдання. Із цієї суми виділяють кошти також на замовлення потрібних депутатові експертиз, звітів тощо.

Читайте також: Дослідження: в Україні неможливо дізнатися джерела фінансування партій і кандидатів

А ось фінансування політичних партій відбувається із трьох джерел. Це, по-перше, членські внески. По-друге, даруван­­ня, спадки й заповіти, а також прибуток від партійного майна. По-третє, дотації та субвенції з держ­­бюджету, детально окреслені законодавством. На прибуток від власності партії теж є численні обмеження: насправді вона може лише зберігати кошти в банку й мати відсоток із викуплених державних облігацій.

Під час електоральної кампанії до Сейму та Сенату політсили створюють виборчий фонд, який поповнюють сама партія та прості громадяни (юридичні особи не мають права фінансувати ні партії, ні виборчі кампанії). Утім, в останньому випадку верхня планка такого одноразового внеску обмежена наразі 15 мінімальними зарплатами, а якщо певного року відбуваються кілька виборів, то 25.

Коли партія таки проводить до парламенту своїх кандидатів, вона отримує так звану основну дотацію, обсяг якої вираховують, виходячи з кількості нових парламентаріїв, що її представляють. Ці кошти варто відрізняти від субвенції на користь політсил, котра, відповідно до Закону «Про політичні партії», належить тим із них, що подолали тривідсотковий поріг на останніх виборах.

Положення щодо фінансування політичних партій розкидані переважно в трьох законодавчих актах. Ми їх можемо знайти в Законі «Про політичні партії», у Виборчому кодексі та в Законі «Про права та обов’язки депутатів і сенаторів». Незважаючи на це, система фінансування політсил видається мені досить прозорою, хоча, звісно, й доходить до певних неузгоджень, особливо у виборчий період. Надає дотації Державна виборча комісія, і робить це, чітко дотримуючись засад, накладаючи нерідко грошові стягнення. Постій­­ні проблеми з розрахунком фінансування виборів має Польська народна партія, що входить у нинішню правлячу коаліцію.

У. Т.: Які реформи відбулися у сфері фінансування політсил у Польщі від 1989 року?

– На початковому етапі, тобто безпосередньо після 4 червня 1989-го, не було жодного регулювання, яке стосувалося б політичних партій. За рік після цієї переломної дати, а саме 28 липня 1990-го, прий­­няли перший Закон «Про політичні партії». Він був досить ліберальний у своїй основі й передбачав лише фактично обо­в’язок реєстрації партії, але не втручався у фінансові справи, не обумовлював детальної системи контролю її фінансової діяльності. Лише 27 черв­­ня 1997-го було ухвалено чинний сьогодні однойменний закон, до якого відтоді внесли чимало доповнень. Стосувалися вони, окрім іншого, і проблем фінансування політсил. Варто наголосити, що депутатські дієти й кошти на власні офіси парламентарії отримували від самого початку.

У. Т.: В Україні діє система державного фінансування статутної діяльності політичних партій, які долають бар’єр і проходять у парламент. Деякі експерти стверджують, що це вповільнює розвиток наявної партійної системи, бо фінансування отримують старі політсили, а новим потрібно докласти для цього не­абияких старань. Яка ситуація з цим у вашій країні?

– На цю тему в Польщі триває нескінченна дискусія, і застосовані в ній аргументи подібні до українських. Панує переконання, що той механізм «забетонував» політичну сцену. Однак із цим підходом важко погодитися, бо ж, наприклад, у результаті останніх виборів у парламенті опинилася нова політична сила – Рух Палікота, утворений фактично в їх переддень. Із цієї причини він не мав жодних державних дотацій і провів успішну виборчу кампанію виключно за приватні гроші. У Польщі, подібно до України, партія фінансується (субвенціями) з бюджету лише після здобуття щонайменше 3% голосів на останніх перегонах.

У. Т.: Чи існують у Польщі приклади зловживання владою та перевищення службових повноважень, а також схеми використання іменних благодійних фондів у контексті фінансування політичних партій та кандидатів на виборах?

– Громадська думка в Польщі останнім часом не була шокована якимись скандальними аферами у цьому сенсі. Можливо, тому що, відповідно до правил, фонди не можуть підтримувати політичні партії. Існували окремі звинувачення щодо отримання коштів від так званих стовпів, себто осіб, котрих залучали для відмивання грошей інших людей, щоб такий переказ бачився юридично правильно оформленим. Але ці справи закривала прокуратура з огляду на відсутність доказів.

У. Т.: Чи дозволено закордонне фінансування політсил, зокрема з офшорних рахунків?

– Фінансова підтримка партій іноземцями заборонена, навіть якщо вони проживають у Польщі. Це обмеження не стосується польських громадян, які мешкають за кордоном. Вони можуть переказувати кошти на загальних умовах.

У. Т.: Яка частка внеску профспілок і членських зборів до партійних фондів у Польщі?

– Зазвичай профспілковий внесок не перевищує 1% від заробітку. Що ж до партійних внесків, то, відповідно до Закону «Про політичні партії», вони не можуть упродовж року бути більшими за одну мінімальну зарплату, але до її ліміту не включено інших різних оплат на користь партії.

У. Т.: Наскільки різняться між собою правові основи для фінансування партій і кандидатів під час виборчих перегонів до законодавчих органів Польщі та Європарламенту?

– Депутати Європейського парламенту отримують «дієти» й кошти на роботу офісів із його ж таки бюджету. Водночас умови фінансування кампаній на європейських виборах засадничим чином не відрізняються від сеймівських. Дещо меншими є хіба що ліміти видатків, котрі політсила може використати під час виборів до Європарламенту – приблизно на 25%. Партія, крім того, отримує основну дотацію у випадку виграшу її кандидата на європейських перегонах, так само, як і на виборах депутатів Сейму та сенаторів.

Загалом як законодавча система щодо політичних партій, так і, особливо, засади фінансування їхньої діяльності в Польщі проходять процес формування, постійно еволюціонують і надалі, вочевидь, щораз більше ускладнюватимуться.