Верховну Раду попереднього скликання дехто хвалив, а дехто критикував за велику кількість ухвалених законів. Особливо активно така полеміка тривала в перший період діяльності того парламенту. Коаліція налічувала аж п’ять фракцій, які в сумі мали понад 300 голосів. Проблеми з браком підтримки погоджених проектів виникали нечасто. Окрім того, на початку парламент VIII скликання збирався майже удвічі частіше за попередників. Водночас гостро поставало питання якості ухвалених актів. Критики закидали, що такий поспіх нардепів обернеться новими проблемами під час застосування законів. Деякі документи проходили майже без змін. Основними законотворцями в перший період роботи попереднього парламенту стали президент та уряд, чиї проекти майже завжди знаходили підтримку. Прихильники такого підходу зазначали, що країна потребує швидких змін і реформ.
Проте з позицій сьогоднішнього дня полеміка видається трохи смішною. Дві цифри для порівняння: за даними моніторингу мережі «ОПОРА», за перші півроку роботи парламенту попереднього скликання депутати провели 1374 голосування. Нинішня Рада тиснула на кнопки 548 разів лише за три тижні (див. «Різна швидкість»).
Читайте також: Говорить монобільшість
Напрям діяльності ВР ще в перший день її роботи задав президент Володимир Зеленський. «Давайте працювати. Я вас дуже прошу. Народ чекає. Менше есемесок, більше законів», — наголосив він під час звернення до народних обранців, реагуючи на скандал із депутатом від «Слуги народу» Михайлом Радуцьким, який дозволив собі нецензурні висловлювання в приватному листуванні стосовно керівництва МОЗ. У підсумку депутати за три тижні ухвалили 21 закон у цілому. Кількість проектів, ухвалених у першому читанні, ще більша. Попередній склад Верховної Ради спромігся за перший місяць тільки на сім нових законів. Окрім того, депутати як цього, так і попереднього скликання займалися призначенням керівництва Ради, парламентських комітетів та нового складу уряду.
Загальному розумінню стилю роботи нової Ради сприяє ще одна статистична інформація. Попередній парламент ухвалив перший закон у цілому аж на сьомому пленарному засіданні. Нинішньому скликанню депутатів знадобилося лише два засідання. І це одразу ж були зміни до Конституції (щодо недоторканності).
Якщо поділити ухвалені нинішньою Радою закони за галузями, то найактивніше депутати працюють у сфері економіки та фінансів (12 документів), правової політики стосуються чотири нові акти й ще два державного управління. Також нардепи ухвалили по одному закону в галузях енергетики, транспорту та інфраструктури, безпеки та оборони. Такий розподіл цілком відповідає політиці нового глави держави, який одразу ж після обрання заявив, що пріоритетом його діяльності стануть економічний розвиток та інвестиції.
Читайте також: Парламент: зміни полярності
Водночас надшвидкий стиль роботи депутатів фактично не дає змоги проаналізувати й зрозуміти зміст документів, які вони ухвалюють. Тож дещо пізніше цілком можна очікувати неприємних несподіванок. Окрім того, цілковитий збіг зацікавлень Ради і заяв Зеленського стає черговим підтвердженням того, що ВР перетворилася на відокремлений підрозділ Офісу президента. Скільки ще так триватиме, незрозуміло, але перші конфлікти на цьому ґрунті вже є. Також, стежачи за роботою Ради, слід зважати не тільки на те, що вона ухвалює, а й на те, чого так і не сталося.
Програма кандидата в президенти Володимира Зеленського містила згадки про чотири першочергові законопроекти. Першим мав стати проект «Про народовладдя», інші три «Про зняття недоторканності з президента, народних депутатів і суддів», «Про імпічмент президента України» та «Про відкликання народного депутата України». Попри вражаючі темпи роботи, жодна із цих обіцянок повністю не виконана.
Почнемо з кінця. Що конкретно мав передбачати закон про відкликання нардепів, виборцям так і не пояснили ані під час президентської кампанії, ані під час парламентської. У новій Раді з’явилася низка законопроектів, які визначають умови позбавлення депутата повноважень. Вони фактично пропонують запровадити імперативний мандат. Депутатів хочуть позбавляти статусу за невходження до складу певної фракції або вихід із неї. Такі норми в Україні вже діяли. Раніше їх поширювали тільки на парламентаріїв, обраних за списком. Наприклад, у попередньому скликанні депутатського статусу позбавили Єгора Фірсова та Миколу Томенка, які вийшли зі складу фракції БПП. Тепер норму пропонують поширити й на мажоритарників. Висновків із цієї історії поки що два: по-перше, жоден із законопроектів у залі так і не проголосували, а це свідчить про спроби опору тотальному контролю з боку Офісу президента. По-друге, жоден із зазначених документів не передбачає того, що намагалися продати виборцю під гаслом «відкликання депутата». А саме можливість ініціювати таке рішення знизу. Наприклад, у випадку кнопкодавства або його недоброчесної поведінки.
До речі, про кнопкодавство. У новому парламенті вже зафіксували кілька таких випадків, зокрема два в складі правлячої партії. Незважаючи на підписані до виборів меморандуми про відмову від мандата в такому разі, усе обмежилося публічними вибаченнями. Водночас у парламенті зареєстровані пропозиції запровадити штрафи за кнопкодавство, а в «Слузі народу», принаймні поки що, не пояснюють такі факти «політичною доцільністю».
Щодо імпічменту президента, то парламент формально виконав обіцянку Зеленського. Відповідний закон ухвалено. Однак згодом президент ветував ухвалений ще попередньою Радою закон про тимчасові слідчі комісії депутатів. Без спеціальної комісії імпічмент глави держави неможливий. Тож є ймовірність, що ветування закону про спеціальні комісії стане на заваді процедурі імпічменту, яку заблокують у судах. Вважати відповідну обіцянку президента виконаною до кінця поки що не можна.
Читайте також: Не тільки популярні. Пріоритети для парламенту
Із недоторканністю все так само неоднозначно. Формально депутати скасували її майже одразу. Однак є обґрунтовані підозри щодо порушень регламенту, які відбулися під час голосування. Це може стати підставою для відкату законодавчих змін у майбутньому. Крім того, недоторканність — це не тільки стаття в Конституції, а й низка пов’язаних норм, які прописані в інших законах. Наприклад, тих, що регламентують право на негласні слідчі й розшукові дії щодо нардепів. Сьогодні вони дозволені тільки із санкції самої Верховної Ради. Скасування цих норм депутати зі «Слуги народу» провалили, не надавши потрібної кількості голосів. Провал відповідного законопроекту став одним із перших прикладів відкритого бунту монобільшості. Фраза спікера Дмитра Разумкова «Зупиніть голосування!» в момент, коли він побачив нестачу голосів на табло, швидко перетворилася на мем. До того ж ніяк не врегульоване питання з недоторканністю президента й суддів. Є багато різних позицій щодо необхідності таких рішень, але ключове те, що це обіцянка нової влади, яку їй слід виконувати.
І нарешті законопроект «Про народовладдя». Нині парламент відправив на розгляд Конституційного Суду пропозицію змінити Основний Закон. Вона полягає в можливості надати право законодавчої ініціативи «народу». І це все, що зараз можна сказати про цю обіцянку. Що таке «народ» і як саме він виражатиме волю через законопроекти, досі невідомо. Історія з «народовладдям» відсилає до інших передвиборчих заяв членів найпопулярнішої тепер політсили. Річ у тім, що концепції та законопроекти послідовно обіцяли представити громадянам спочатку перед першим туром виборів президента, затим перед другим, а потім перед парламентськими виборами. Цього так і не сталося. Нинішній віце-спікер та ідеолог «Слуги народу» Руслан Стефанчук не раз обіцяв провести масштабний аналіз чинного законодавства, яким «досі ніхто не займався», і навіть казав про наявність спеціального експертного середовища для цього. У підсумку чималої частини обіцяних законопроектів досі немає, а ті, що з’являються, вочевидь, написані нашвидкуруч, а часом навіть містять суперечливі норми.
Читайте також: Різний фокус
На негативні висновки Головного науково-експертного управління Ради, яке й аналізує сьогодні законодавство, ніхто не зважає. Також правляча партія досі не провела комплексної реформи регламенту Верховної Ради. Зокрема, навіть не внесено норми про підстави існування та діяльності коаліції, відсутність якої фактично запустила механізм розпуску Ради попереднього скликання. Замість ухвалення нового регламенту «Слуга народу» майже не зважає на чинний.
Свідченням хаотичності в планах та законопроектах Ради стало, зокрема, представлення проекту бюджету на 2020 рік. Це був один з останніх важливих кроків Ради перед тижневою перервою. Хоча уряд і виконав вимоги міжнародних кредиторів про подання проекту кошторису у вересні, однак навіть міністри не приховують, що документ майже повністю перепишуть. Зроблять це якраз із огляду на економічні новації парламенту. Інакше кажучи, уряд подав документ просто заради факту подання, і серйозних висновків про майбутній бюджет робити не варто. Нинішня перерва в роботі Ради була потрібна суспільству для вивчення ухвалених законів та нових пропозицій, уряду для кращої підготовки до бюджетного процесу, а правлячій партії для залагодження конфліктів усередині.