З усіх згадуваних у ЗМІ та пропонованих експертами засобів юридичного захисту постраждалих під час Майдану реальними на сьогодні є звернення на державному рівні до Міжнародного кримінального суду (МКС) та окремих осіб до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Про це на сторінках Тижня пише Леся Василенко.
За її словами, якщо прокурор МКС ухвалить рішення про передачу на розгляд Суду української справи, до відповідальності може бути притягнуте колишнє вище керівництво країни, яке очолював Віктор Янукович. Покарання ж другорядних виконавців є справою вже українських слідчих органів та судів, які, на жаль, у цьому напрямку не є особливо активними. Дії нової влади вкупі з непродуманими законодавчими нормами дали можливість виконавцям злочинного режиму Януковича не лише уникнути відповідальності, а й іще міцніше закріпитися на своїх посадах. Чиновники, судді, прокурори та силовики спокійно й далі живуть по-старому, не дуже зважаючи заклики до життя по-новому.
«Така безкарність, що є елементарною неповагою до кожного, хто стояв на Майдані, створює реальну загрозу повторення свавілля, подібного до того, що було за режиму Януковича. Щоб запобігти цьому, структури громадянського суспільства повинні посилити тиск на владу й домогтися притягнення винних до відповідальності й відновлення справедливості», – зауважила Василенко.
Вона переконана, що якщо держава не бажає забезпечити повагу до прав та свобод своїх громадян та їх захист, обов’язком кожного стає нагадування такій державі про її зобов’язання перед суспільством. Крім прямих петицій до національних правоохоронних органів українці можуть зробити це, звернувшись до ЄСПЛ з вимогою визнати порушення їхніх основоположних прав та забезпечити ефективні засоби юридичного захисту на національному рівні.
Водночас, за її словами, постраждалі особи можуть домогтися справедливості через звернення до американських судів. Особливо реальною ця опція стає в разі подання скарги, одночасної з позовом британських юристів у зв’язку зі знищенням Боїнга MH17.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»