Конфлікт влади і Коломойського може спричинити крах банківської системи

24 Січня 2013, 12:38

«Власне, підстави для початку процедури банкрутства у власника «АероСвіту» були протягом усього минулого року, але зроблено це саме в період новорічних свят, коли пасажиропотік зростає в кілька разів. Тож дуже схоже на те, що Коломойський, створюючи колапс на внутрішньому ринку авіаперевезень, натякає владі: усе це квіточки; якщо ви і далі «кошмаритимете» мій бізнес, я завалю банківську систему. ПриватБанк, який також контролює згаданий бізнесмен, вважається головним його «козирем», бо навіть гіпотетичні проблеми структури можуть не лише призвести до краху фінансової системи, а й мати негативні наслідки для економіки країни», – йдеться у матеріалі.

Станом на 1 жовтня 2012 року, за підрахунками НБУ, в ПриватБанку було зосереджено більш ніж 82,5 млрд грн депозитів фізичних осіб, або близько чверті всіх вкладів громадян у банківській системі. Депозити юридичних осіб у фінустанові – 20,64 млрд грн, або 10% усіх по країні. Активи ПриватБанку, за різними оцінками, становлять 12–15% загального обсягу банківської системи.

«Тож проблеми у ньому неминуче спричинять ланцюгову реакцію у ній. Достатньо згадати, що банківська криза 2008–2009 років розпочалася з активного чорного піару проти Промінвестбанку», – зазначає видання.  

Так чи інакше в інтернеті, зокрема соціальній мережі Facebook, стали з’являтися заклики щодо зняття грошей із рахунків у ПриватБанку, а також інформація про те, що юридичні особи вже нібито закривають свої депозити в ньому. Щоправда, на противагу цьому фінустанова заявила про плани щодо розширення мережі терміналів самообслуговування майже удвічі – до 12 тис. одиниць, зниження низки комісій для клієнтів і нагадала, що закінчила 2012 рік із прибутком 1,5 млрд грн.

«Влада ж у грі навколо активів Коломойського наразі демонструє впевнену позицію, мовляв, усе під контролем, що може лише свідчити, що основні бойові дії ще попереду», – пише видання.

Більше про це читайте у матеріалі «Відповідь Коломойського?» у №4 «Українського тижня».