2008 року парламент Литви вніс доповнення до закону про збори, якими заборонив використовування нацистської і радянської символіки. До речі, серед інших символів заборонено і радянський гімн (музика Александрова зараз є гімном Росії). Також заборонено демонструвати зображення керівників націонал-соціалістів Німеччини і КПРС, символів і уніформ нацистських і комуністичних організацій тощо. Наприклад, суд оштрафував соціаліста на €3 тис. за за безпідставні висловлювання про вільнюські події 13 січня 1991 року, зокрема за заперечення агресії СРСР.
Нещодавно конституційний суд (КС) Литви оголосив службу в радянській армії незаконною, а призовників до її лав визнав жертвами окупації.
В Естонії з 2007 року також заборонено використовувати радянську символіку.
2009 року президент Польщі Лех Качиньський підписав указ, що забороняє купівлю, розповсюдження та зберігання радянської символіки. Комуністична символіка також перебуває під забороною у Чехії.
А 2011 року грузинські законодавці ухвалили «Хартію свободи», що складається із законопроектів «Про люстрацію» й «Акту патріота», а також спеціального положення про заборону радянської та фашистської символік. Згідно з цими постановами, парламент Грузії прирівняв комунізм до фашизму.
У вересні 2011 року Європейський суд юстиції заборонив реєструвати як товарний знак радянський герб, на якому зображено земну кулю, п'ятикутну зірку, а також серп і молот.
Проте це не завадило польському оператору мобільного зв’язку використати образ Владіміра Лєніна для реклами послуг нового тарифу. Проте після обурення громадськості оператор відмовився від реклами і привселюдно вибачився.
У липні 2012 року у Молдові парламент офіційно засудив комуністичний режим і заборонив комуністичну символіку.
У Латвії, де вже давно заборонена радянська символіка, 2012 року внесли законопроект, який пропонує ввести навіть кримінальну відповідальність за використання радянської атрибутики.
Як відомо, Угорщина однією з перших у Східній Європі відмовилася від «символів деспотизму», а їх використання визнала таким, що суперечить суспільним інтересам. Проте 21 лютого 2013 року цей закон був оскаржений у суді. Представники Феміди вирішили, що він трактував варіанти застосування цих зображень надто широко і обмежував свободу слова. Нині закон відправили на доопрацювання.
Також комуністичний тоталітаризм засуджений в Резолюціях ПАРЄ «Про злочини комунізму та потребу їх засудження» 2006 року, «Возз’єднання розділеної Європи» 2009 року, Резолюції Європарламенту «Про європейську свідомість і тоталітаризм» 2009 року, Празькій декларації «Про європейську свідомість та комунізм» 2008 року. 2 квітня 2009 більшістю голосів Європарламентом затвердив Європейський день пам'яті жертв сталінізму і нацизму.
В Україні на загально-національному рівні заборону радянської символіки, назв топонімів ніхто не вводив, а кілька спроб це здійснити не увінчались успіхом.
Ліквідувати символи тоталітарного режиму на території України і видати відповідний указ обіцяв колишній президент Віктор Ющенко.
В результаті світ побачили лише кілька указів президента, у яких питання атрибутики СРСР підняте побіжно.
Зокрема в указі від 2001 року щодо використання державних символів України було постановлено: «забезпечити під час реконструкції будівель та споруд ліквідацію зображень державних символів колишнього СРСР та радянських республік, гасел КПРС, за винятком випадків, коли зазначені зображення містяться на будівлях та спорудах, включених до переліків пам’яток історії та культури».
В указі 2008 року «Про заходи у зв'язку з Днем пам'яті жертв голодоморів» зазначалось: «активізувати роботи з демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків особам, причетним до організації Голодомору 1932-1933 років в Україні та політичних репресій, а також з відповідного перейменування вулиць, площ, провулків, проспектів, парків та скверів у населених пунктах».
Певні спроби були і наприкінці 2009-го року: депутати Іван Заєць та Ярослав Джоджик запропонували законопроект «Про заборону комуністичної ідеології та ліквідацію символів тоталітарного і комуністичного режимів».
Серед переліку тоталітарних символів були також назви вулиць, площ, підприємств, установ та організацій, у яких використані імена діячів КПРС, назви СРСР, або пов’язані з Жовтневим переворотом 1917 року в Росії, а ще назви, пов’язані з партійними з'їздами. Втім, тоді законопроект відхилили.
2011 року у Верховній Раді України зареєстровали проект закону, який передбачає навіть кримінальну відповідальність за пропаганду, публічне схвалення тоталітарної ідеології та практики комунізму. Законопроект вніс лідер партії «За Україну!» В’ячеслав Кириленко.
Зокрема у документі пропонувалось за «публічне схвалення тоталітарної ідеології та практики комунізму, нацизму, фашизму» карати штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Утім, цей законопроект також не був схвалений.
Натомість 2011 року Верховна рада схвалила законопроект "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років", який зареєстрував комуніст Петро Цибенко.
Згідно з цим документом влада зобов'язала вивішувати разом із державним українським прапором червоний прапор на свято 9 травня. У результаті в країні відбулись зіткнення і сутички прихильників і противників червоних прапорів.
Проте вже за місяць Конституційний суд України визнав, що використання червоного прапора для увічнення Дня перемоги суперечить нормам Конституції.
Натомість Комуністична партія України 14 березня 2012 року запропонувала законодавчо заборонити місцевим органам самоврядування перейменовувати вулиці, названі на честь військовослужбовців, які здійснили героїчні подвиги під час Другої світової війни 1941-1945 років, а також на честь подій цього періоду. Наразі про долю такої ініціативи нічого невідомо.
У квітні 2011 року використовувати радянську і нацистську символіку на масових акціях заборонила Львівська міськрада. Але цю постанову прокуратура оскаржила в суді.
Депутати львівської міськради не здалися і вдруге заборонили використовувати символіку СРСР та нацистської Німеччини у Львові, чим обурили місцевих комуністів.
За прикладом Львова пішли Тернопільська, Івано-Франківська й Волинська міські ради – відповідні постанови у місцевих радах були зареєстровані протягом 2011-2012 років.
Однак далі подібні ініціативи не поширилась.
Справжньою перемогою над радянським минулим стало нещодавнє рішення Вищого адміністративного суду, який остаточно визнав воїнів ОУН-УПА борцями за незалежність.
Проте досі в Україні залишаються відкритими питання про перейменування вулиць, скверів, майданів, які носять імена діячів СРСР, про долю пам'ятників радянської епохи й використання комуністичної символіки.