Зокрема, найбагатші люди в країні справді зосередилися у списку Партії регіонів – і це при тому, що головний багатій в Україні Рінат Ахметов у цих виборах участі не братиме. Сумарний статок першої сотні їхнього списку становить цілих 2,3 мільярди гривень. На другому місці – об’єднана опозиція, перша сотня кандидатів від якої майже вчетверо бідніша і заробила на всіх 572 мільйонів гривень. Комуністи ще бідніші, й мають лише 35 мільйонів.
Одна лише кандидатка від «Україна – Вперед» Наталії Королевської, 19 номер списку Наталія Ігнатченко, заробила на мільйон більше, ще й має 126 мільйонів заощаджень. ВО «Свобода», лідер котрої Олег Тягрибок постійно обіцяє «вигнати з парламенту жирних котів», у списку має ще одного мільйонера – 18 номера Олександра Мирного, який минулого року заробив 18 мільйонів гривень.
Досить сумнівно, щоб найбагатші люди приєднувалися йшли саме до ПР через прихильність до її ідеології, тим більше, самі регіонали чомусь називають себе соціал-демократами, та мають досі нерозірвану угоду про співпрацю з європейськими есдеками. Скоріше, це зайве свідчення того, що бізнес в Україні, фактично, не має інших шансів на збереження і тим більше на розвиток, якщо перебуває не в лавах партії влади. Це підкреслюється й тим, що у першій п'ятірці найбагатших сімей кандидатів-регіоналів є родини одразу двох «тушок».
Найбагатшим є власник «Укравто» екс-бютівець Таріел Васадзе з 551 мільйоном статків, на п'ятому місці – ще один колишній соратник Тимошенко Микола Баграєв, що володіє кількома ЗМІ і має 113 мільйонів. В певному сенсі «тушкою» можна назвати і Ігоря Шарова, який досі виконує обов'язки голови фракції Народної партії, але на вибори йде разом з регіоналами – 116 мільйонів родинних статків дозволили йому зайняти четверте місце у списку багатіїв.
Питомих регіоналів у топ-п'ятірці лише двоє. Друге місце зайняв віце-прем'єр Борис Колесніков з 398 мільйонами, третє – нардеп Віталій Хомутинник зі 157 мільйонами.
Найгатші списочники від об’єднаної опозиції суттєво поступаються у статках своїм головним опонентам. Досить несподівано на перше місце у їхньому рейтингу вийшла сім’я Юрія Луценка, представлена у списку його дружиною Іриною – 59 мільйонів гривень. Трошки відстала сім’я представника «Фронту змін» Леоніда Сергієнка – 57 мільйонів. Далі йдуть нардеп-бютівець Юрій Триндюк з 44 мільйонами, харківський бізнесмен-«фронтовик» Олександр Давтян – 43 млн. та ще один нардеп від БЮТ, баптист Олександр Дубовой – 29 мільйонів.
Перший номер УДАРу Віталій Кличко є і найбагатшим партійцем, його родина має аж 120 мільйонів статків. З великим відривом від нього йдуть родини підприємця Олександра Счисленка (25 мільйонів), топ-менеджера Валерія Іщенка (24 млн.), відомого своїм темним минулим Павла Рябікіна (10 млн.) та екс-міністра фінансів Віктора Пинзеника – ті ж 10 мільйонів.
На цьому фоні найбагатші комуністи виглядають ледь не жебраками. Сім’я найбагатшого з них, головного митника України Ігора Калетніка, формально має 14,4 мільйони статків. Далі йдуть родини пенсіонера Леоніда Стрижка (2,6 млн), підприємця Олександра Парадовського (щоправда, сім’ї у нього немає) – 2,4 млн., чинного нардепа від КПУ Ігора Алєксєєва – 1,7 млн., та партійного функціонера Дениса Михайлова – 1,6 млн.
Натомість серед комуністів знайшовся власник найбільшого серед усіх списочників усіх партій автопарку. Директор НДІ Руслан Скарбовійчук володіє одразу 33 машинами, зокрема, йому належать 11 «Міцубіші» та 11 «Шевроле» різних моделей.
Наявне у кандидатів в нардепи рухоме майно взагалі відрізняється різноманітністю: хтось без зайвої скромності вписує у декларації «Порше» та «Бентлі», хтось не цурається «Жигулів» чи навіть «Запорожців», хтось робить і те і інше.
Цікаво, що за розміром автопарку представники об’єднанної опозиції суттєво обходять регіоналів. Так, громадський активіст Максим Бурбак володіє аж двадцятьма машинами, в тому числі шістнадцятьма вантажівками. Бізнесмени Леонід Сергієнко та Олександр Лисенко мають по одинадцять автівок найрізноманітніших класів, марок та моделей.
Чинний нардеп Костянтин Бондарєв на абищо не розмінюються – з восьми його автомобілів п'ять належать до елітного класу: «Ягуар», «Мерседес», «БМВ», «Порше» та «Бентлі».
Найбільший автопарк серед кандидатів від ПР належить колись дуже впливовому нардепу Антону Пригодському – вісім автомобілів, зокрема двійко «Лексусів», «Хаммер», «Порше» та «Бентлі». Нардеп-акордеоніст Ян Табачник взагалі не посоромився вписати до переліку наявного у нього автотранспорту суперелітний «Майбах» – всього ж Табачник пересувається сімома машинами. А Юрій Іванющенко, більш відомий як «Юра Єнакіївський», не відступає від канонів стилю та «крутизни» середини дев'яностих – усі його п'ять автівок є «Мерседесами». Автопарки представників решти партій своїми масштабами та дороговизною, загалом, не вражають.
Водночас окремі кандидати від влади та об’єднаної опозиції своїми деклараціями наче намагаються переконати виборців, що пересуваються громадським транспортом, або на автомобілях радянської епохи. Приміром, голова фракції ПР Олександр Єфремов власної автівки взагалі не має, належить йому лише фермерський причеп. Чіпляє він його, напевно, до «Жигулів»-«четвірки» 1988 року виробництва, які належать його дружині.
Патріарх Партії регіонів Володимир Рибак володіє «Запорожцем» 1965 року випуску. Але навряд чи він багато на ньому їздить, віддаючи перевагу власному «Лексусу». Міністр ЖКХ Анатолій Близнюк май ще старовиннішу машину, «Москвич» 1961 року випуску. Вона, мабуть, стоїть у гаражі, бо Близнюк явно має віддавати перевагу своєму «Фольксвагену» за 45 тисяч доларів.
А ось олігарх Василь Хмельницький, якому приписують контроль ледь не над половиною фракції Народної партії Володимира Литвина, напевно, добирається на роботу автобусом, бо не має жодного автомобіля. Така ж ситуація і у колишнього власника ММК ім. Ілліча Володимира Бойка.
У представників опозиції з автотранспортом справи йдуть краще. Так, адвокат Сергій Власенко на додачу до «Субару» та «Лексуса» задекларував і «Жигулі»-«вісімку» невідомого року виробництва. А ось у епатажного нардепа Геннадія Москаля легкових автомобілів взагалі немає. Тож на роботу він може добиратися власними мікроавтобусами «УАЗ» та «Богдан».
Окрім транспорту, що їздить, кандидати мають і транспорт, що плаває чи літає. Зокрема, Ігор Шаров має гідроцикл та туристичний катер. А Антон Пригодський, на додачу до свого автопарку, має одразу три прогулянкових катери.
Сім’я екс-міністра оборони, опозиціонера Анатолія Гриценка має водний мотоцикл, віце-спікер Микола Томенко – прогулянковий човен, нардеп Сергій Пашинський – три прогулянкових катери. Але усіх перевершив, звісно, вищезгаданий Леонід Сергієнко, якому, окрім двох катерів та причепа до них, належить вертоліт «Єврокоптер» вартістю 4,2 мільйони гривень.
Багато цікавого можна знайти у розділах декларацій, в яких записана належна кандидатам нерухомість та земельні ділянки. Перше місце у списку латифундистів з великим відривом займає бізнесмен з Партії регіонів Володимир Продивус, який володіє 1800 гектарами земель – для порівняння, це дев'ять площ князівства Монако. За ним слідує інший регіонал, чинний нардеп Артем Щербань, який став відомий широкій громадськості після того, як звинуватив Юлію Тимошенко у вбивстві свого батька, колись відомого «донецького» Водимира Щербаня. Щербань-молодший володіє 105 гектарами земель, а на додачу ще сімома тисячами квадратних метрів нерухомості.
Кандидати від інших прохідних партій взагалі не мають права називатися багатими. В око впадає хіба що декларація опозиційної кандидатки Тетяни Донець, якій належать аж сім просторих квартир, а на додачу до них – будинком на чотириста «квадратів».
Активна боротьба проти приватної власності на землю не заважає окремим кандидатам від комуністів мати чималі земельні наділи. Так, пенсіонер Павло Воронцов володіє 22 гектарами земель, а партфункціонер Євген Бабич – одинадцятьма.
На цьому фоні яскраво вирізняються кандидати-«бомжі», які часто не мають ані джерел доходу, ані заощаджень, ані рухомого чи нерухомого майна. До цієї категорії можна віднести, наприклад, «свободівців» Юрія та Олега Сиротюків, які не є родичами, але цілком виправдовують своє прізвище. Так, перший з них, голова свободівської прес-служби має лише двоє автівок, «Шевроле» та «Міцубіші», а другий, слухач Академії держуправління при президентові, має менше сорока тисяч річного доходу, однак не володіє жодним майном.
А самовисуванець у мажоритарному окрузі на Львівщині, підприємець Олег Войцеховський напрацював лише на депозит у 19 тисяч гривень та пакет акцій у 16 тис.
Ще один львівський мажоритарник, висуванець від Партії регіонів Богдан Хруставчук має лише 13 тисяч гривень річного доходу. З житловими умовами у нього теж не склалося – регіонал володіє лише мікроквартирою площею 9,6 «квадратів», тому може ночувати у своєму «Мерседесі» 1995 року випуску.
Відомий футболіст Андрій Шевченко, другий номер «України – Вперед!», своєю декларацією взагалі розсмішив, показавши лише 25 тисяч гривень зарплати. Але в графі «Інші види доходів» Шевченко вказав аж дванадцять з гаком мільйонів гривень – при тому, що, за словами джерел Тиждень.ua, його річна зарплата в «Динамо Київ» дорівнювала чотирьом мільйонам доларів.
Це зайвий раз підкреслює – до реального майнового становища майбутніх народних обранців подані ними декларації мають досить далеке відношення.