Уже багато було сказано про російську загрозу у військовому та безпековому сенсі. Як ви описали б політичний, економічний та соціальний вплив РФ, тобто її м’яку силу, у Литві?
— Ми живемо на нетрадиційному полі бою. Кремль намагається розширювати свій вплив, підриваючи довіру людей до їхньої держави, до майбутнього та одне до одного. Пропаганда, кібервійни, економічний і політичний тиск — невід’ємні складові конфронтаційної зовнішньої політики. Литва це теж відчуває.
Від перших днів незалежності ми стикалися з економічною блокадою, потім із численними заборонами нашого експорту. Москва активно намагалася саботувати стратегічні енергетичні проекти Вільнюса, втручаючись у процес ухвалення політичних рішень, шантажуючи наш бізнес і політиків, розгортаючи широку кампанію дезінформації.
Але для Литви кожна перешкода ставала додатковим стимулом до зміцнення нашого суверенітету, економічної та енергетичної незалежності. Ми знайшли нові ринки для експорту, збудували термінал СПГ, демонтували монополію російського газу, таким чином усуваючи основні інструменти економічного та політичного впливу Кремля.
Читайте також: Матьє Булеґ: «Мінські угоди безперспективні, але неминучі»
Цю роботу поки що не завершено. Процес триває. Кібератаки та перетворення соцмереж на зброю обходяться дешево, і такі дії складно виявити, а вплив на наші суспільства вони можуть мати вкрай негативний. Критично важливо залишатися пильними й готовими. Оскільки еволюціонують загрози для нас, наша оборона теж має еволюціонувати.
Як членство в ЄС змінило здатність Литви протистояти російському впливу? Чи працюєте ви над стратегіями удосконалення можливостей опору? Якщо так, то в чому вони полягають?
— Процес європейської інтеграції допоміг Литві посилити свою витривалість. Вплив Кремля найпотужніший тоді, коли він може використовувати наявні вразливі точки: корупцію, злочинність, нерівність. Якщо вибудувати відповідальні перед суспільством інститути, прозорість, верховенство права, то зовнішнім гравцям значно складніше буде дискредитувати державну політику й керувати протестами.
У добу гібридної війни будь-яка слабкість чи бездіяльність буде використана проти вас. Ми постійно працюємо над тим, аби збільшувати поінформованість суспільства, доносити інформацію про загрози. Ми спростовуємо брехню й даємо альтернативні погляди з надійних джерел інформації. І водночас забезпечуємо відповідальність перед законом тих, хто поширює дезінформацію та ненависть.
Погляньмо на період, упродовж якого ваше суспільство є відкритим до ЄС, має з ним контакти — через простір без кордонів, міграцію, економічну взаємодію (як позитивну, так і негативну). Як змінилося за цей час у Литві сприйняття європейських, або ж західних, та російських політик і практик?
— Ми ніколи не піддавали сумніву наш шлях. Литва завжди належала до Європи, і навіть 50 років окупації не змінили цього розуміння.
Утеча від посткомунізму означає життя з думкою про те, що ти вільний. Для Литви європейська інтеграція була стратегічною метою. Ми бачили її як єдиний спосіб забезпечити нашу незалежність, цінності свободи та людської гідності, які заперечувала радянська окупація.
Читайте також: Спільна загроза в Європі та інтернеті
Литовський народ завжди підтримував членство в ЄС. Нині понад 80% литовців погоджуються, що воно дає нашій країні переваги. Люди відчувають різницю у своєму житті: більше економічних можливостей, спроможність жити, працювати й вільно подорожувати Європою.
Але понад усе відданість Європі для нас означає відданість нашому власному майбутньому.
Як ви оцінюєте заяви політиків континенту про Європейську армію? Що це означало б для Литви: позитивну перспективу чи загрозу? Ви вважаєте таку концепцію корисною ініціативою, паралельною до НАТО, чи такою, що може підірвати його?
— НАТО є найсильнішим і найбільш ефективним оборонним альянсом. Воно дає конкретні безпекові гарантії, що ґрунтуються на конкретних спроможностях. Європейські зусилля повинні лише доповнювати, а не дублювати функції НАТО.
У нинішньому геополітичному середовищі важливо, щоб Європа більше брала на себе відповідальності за власну безпеку. Це означає, що треба дотримуватися норм стосовно видатків на оборону, зміцнювати стійкість до нетрадиційних загроз, посилювати кібербезпеку, краще захищати зовнішні кордони.
Якими ви бачите перспективи та виклики для європейського проекту сьогодні? І яких сподіваєтеся змін у ньому надалі?
— Геополітичні зміни впливають на всіх, зокрема і Європу. ЄС доводиться мати справу із глобальними економічними та міграційними викликами, загрозами безпеці, поширенням міжнародного тероризму.
Зміни ситуації стаються щодня. Щоб реагувати на них, Європейському Союзові доведеться змінюватися й самому, як це відбувалося протягом останніх 60 років. Здатність еволюціонувати й реагувати на виклики, при цьому зберігаючи фундаментальні цінності, завжди була найбільшою силою ЄС.
Кожна криза змушувала Євросоюз приймати складні рішення, але йому завжди вдавалося знайти оптимальне для кожного.
Єврооптимізм і євроскептицизм: у чому причини цих явищ сьогодні? Як подолати останній?
— Багато хто в Європі втрачає довіру до політичних еліт. Повільна реакція на економічні та безпекові питання, постійне безробіття й соціальна ізоляція в деяких країнах-членах допомагають набирати бали популістським партіям, сприяючи євроскепсису.
Люди хочуть бачити конкретні дії, що поліпшать їхнє життя, гарантують безпеку, створять більше економічних можливостей. Аби подолати песимізм, політика й політики мають стати відповідальнішими і представляти інтереси громадян.
Литовці завжди були серед найбільших єврооптимістів. Ми добре пам’ятаємо життя до Європейського Союзу й те, як складно було повертатися до європейської родини. Для Литви Європа — це значно більше, ніж фінансова підтримка. Це безпека й можливості для нас та наших дітей. Ми знаємо, що Європу та її цінності не можна сприймати просто як належне.
Читайте також: Юозас Олекас: «Очевидно, що в НАТО є всі можливості зупинити Росію»
Скільки в Євросоюзу є готовності до компромісу з Росією на коротко- й середньострокову перспективу?
— Компромісу стосовно окупації Криму немає. Європа розуміє, щó на кону. В Україні випробовуються межі європейської відданості свободі, принципам суверенітету й територіальної цілісності.
Відкриті канали для комунікації з Росією необхідні, щоб послаблювати напруження. Але можливість співпрацювати в глобальних питаннях, як-от боротьба з міжнародним тероризмом, не може існувати за рахунок України та наших цінностей.
Якщо порівнювати Литву в період інтеграції до ЄС та Україну сьогодні, наскільки різні їхні позиції?
— Порівнювати Литву кілька десятків років тому та Україну сьогодні неможливо. То був інший історичний період з іншими геополітичними обставинами. Позиція вашої держави складніша, бо їй доводиться мати справу з окупацією та відкритою військовою агресією на своїй території.
Рівень корупції в Україні, тобто того, що крадуть у народу й майбутнього держави, теж ускладнює ситуацію. Київ повинен і надалі докладати зусиль до викорінення корупційних практик.
Однак є і важливі схожі моменти. На шляху до членства в ЄС Литва відчувала підтримку європейських партнерів. Нині ми підтримуємо український народ. Ми бачимо ваші цілеспрямованість, важку роботу, і ми з вами.
—————————————-
Даля Ґрібаускайте народилася 1956 року у Вільнюсі. Навчалась у Ленінградському державному університеті, захистила докторську дисертацію з економіки в Московській академії суспільних наук. У 1993-му Наукова рада Литви присвоїла їй звання доктора соціальних наук. Окрім того, має звання Почесного доктора гуманітарних наук Джорджтаунського університету у Вашингтоні; пройшла там курс навчання для керівників вищого рангу. Після відновлення незалежності Литви обіймала різні посади в Міністерстві економічних відносин та МЗС. У 1996–1999 роках була повноважним міністром Посольства Литви у США. Відтак повернулася до Вільнюса на посаду заступника міністра фінансів. У 2000-му призначена заступником міністра закордонних справ Литви, очолювала делегацію, відповідальну за набуття статусу кандидата на вступ до ЄС. У 2001–2004 роках очолювала Мінфін. У 2004-му поїхала працювати до Брюсселя єврокомісаром з фінансового планування і бюджету. Двічі (2009, 2014) обрана президентом Литви.