Інформагенція Укрінформ опублікувала статтю за підписом Валерія Залужного, головнокомандувача ЗСУ та Михайла Забродського, першого заступника голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони і розвідки про перспективи кампанії 2023-го. Ми переповідаємо ключові тези цього матеріалу.
- Війна триватиме і в наступному році.
Російсько-українська війна вже давно перестала бути «локальним конфліктом середньої інтенсивності». Є всі підстави вважати, що вона триватиме і в 2023-му. З урахуванням цього і мети ЗСУ, слід планувати підтримку Збройних сил наступного року.
- Мета Росії у війні.
Стратегічна ініціатива належить агресору. На Ізюмському та Бахмутському напрямках його кінцевою метою може бути вихід на адмінкордон Донеччини. «Ще більш привабливою для противника» є ситуація на Запорізькому напрямку. Адже у разі заволодіння Запоріжжям та Дніпром, Україна втрачає значну частину Лівобережжя. Не виключена спроба повторної атаки на Київ. Проте найбільше можливостей для ворога відкриває просування на Південнобузькому напрямі з «цілком реальною перспективою оволодіння» Миколаєвом та Одесою та створенням загрози Кривому Рогу, а згодом і Центру й Заходу України.
- Фактор Криму.
Для успіху на Півдні, а частково й на Сході України Росії необхідно забезпечити надійну оборону і контроль над Кримом. Там ключ до комунікацій, авіаційні та морські воєнні бази: «Окремі аналітики схиляються до думки, що саме контроль над територією півострова Крим є центром тяжіння для російських сил у цій війні».
- Ситуація для Збройних сил України.
Щоб визначити стан справ для ЗСУ у 2023-му слід врахувати складну комбінацію даних: фактичне положення лінії зіткнення, наявні ресурси і комплект боєздатних військ та, «вочевидь, знаходження стратегічної ініціативи в руках противника».
Контури лінії зіткнення є вкрай невигідними для ЗСУ на Ізюмському та Бахмутському напрямках через «суттєві вклинення» противника. Це сковує оперативний маневр та вимагає подвійної концентрації військ. «Не краще виглядає і ситуація на Півдні та Сході», зокрема, частковий успіх росіян з напрямку Гуляй Поля може створити загрозу оточення військ України на Сході. Уваги вимагає і правобережний плацдарм ворога, щоб унеможливити його розширення.
Читайте також: Росія розкручує відео, де Європа замерзає без газу. Європейське місто «зіграв» Красноярськ, який страждає без газопостачання
- Удар по Криму вимагає додаткових ресурсів.
Щоб кампанія 2023-го року стала переламною у війні, необхідно розглядати один, а краще кілька одночасних контрударів українських сил. Зміни може забезпечити ефективний вплив на Крим, якщо розглядати його «центром тяжіння» російських сил. Однак для цього треба не вже наявні частини та з’єднання, які діють на 2500 км від Херсону до Ковеля, а створення одного чи кількох оперативно-стратегічних угруповань з 10-20 загальновійськових бригад, залежно від замислу та амбіцій. Цього можна досягти виключно заміною основних зразків озброєння вже існуючих бригад на сучасне: «Окремо слід виділяти необхідність отримання від партнерів додаткової кількості ракет і боєприпасів, артилерійських систем, ракетних комплексів, засобів РЕБ тощо. Все це потребуватиме консолідації зусиль всіх країн-партнерів України, тривалого часу і значних грошових видатків».
ЗСУ навряд чи відчуватимуть дефіцит кадрів, а от питання з озброєнням вимагає планування, політичної волі, і виробничих потужностей країн-партнерів. Проте вирішити його цілком реально.
- «Дійсний» центр тяжіння росіян.
Є інший підхід до визначення центру тяжіння росіян. Втрата Криму стане для них болісним ударом, але не завершить війни. Це тільки відкриє новий етап протистояння. Для нинішньої війни «визначальною є вирішальна диспропорція в спроможностях». Росіяни здатні бити ракетами на 2 тис. км углиб всієї території України. ЗСУ здатні відповідати на 100 км лише на глибину оперативного тилу противника: «з початку широкомасштабної агресії засоби ураження Збройних Сил України мають досяжність майже в 20 разів меншу, ніж має противник». Потрібно нівелювати саме цю проблему. Йдеться не про конкретні найменування, як надання Україні MGM-140B ATACMS Block 1A. «Обговорення повинно вестись стосовно створення або нарощування спроможностей, а не виключно про кількість озброєння і обладнання для бригад, що плануються до переоснащення». Реальний центр тяжіння Росії у цій війні полягає в її «віддаленому» – в розумінні більшості росіян – характері. «Завдяки цьому віддаленню громадяни РФ не так болісно сприймають втрати, невдачі, а головне – вартість цієї війни в усіх її розуміннях».
- Україна завдала ракетних ударів по Криму влітку.
Свідченням правильності такого підходу є перенесення бойових дій у Крим під час серії успішних ракетних ударів по кримських авіабазах, передусім, аеродрому Саки. «Завдання ЗС України на 2023 рік – зробити для росіян та в інших окупованих територіях ці відчуття гострішими, природнішими і цілком відчутними, попри значну відстань до цілей».
- Сама ймовірність нанесення ударів по РФ може змінити підхід Кремля до війни.
Крім імперських зазіхань, підхід росіян до війни характеризується безкарністю. Вона полягає у війні на знищення держави, яка нездатна відповісти адекватно. Тому картина може кардинально змінитися при відповідному плануванні та правильній роботі з країнами-партнерами України. Оснащення і переоснащення ЗСУ системами озброєння відповідної дальності дії повинні стати «тим самим омріяним гейм-чейнджером». «Наявність навіть самої загрози використання ЗС України засобів ураження відповідної досяжності буде примушувати РФ по-іншому розглядати і природу, і перебіг, і результат нашого протистояння». Отримання таких озброєнь стане рішенням перехідного періоду. Україні слід направити зусилля на відновлення проектування й виробництва власних зразків. Це відкриває можливості міжнародної співпраці.
- У світі досі не усвідомлюють повністю масштабів війни.
На прийняття рішень щодо допомоги Україні впливає те, що сучасному поколінню досі важко уявити собі в реальності бойові дії в стилі Другої світової війни. Хоча факти свідчать, що це так. По залученню особового складу і техніки протистояння України російській агресії вже перевищило окремі показники бойових дій на її території під час Другої світової війни. Це не зміниться і наступного року. «У 2023 році матеріальною основою українського супротиву повинна залишатися значна за обсягами військово-технічна допомога країн-партнерів».
- Загроза тактичних ядерних ударів РФ є, хоч це і не зламає спротив України.
Ситуація на ЗАЕС вже засвідчила нехтування росіянами світовою ядерною безпекою. Тому загроза тактичних ядерних ударів є. Це не зламає опір України. Однак не виключена і ймовірність прямого втягування провідних країн світу в «обмежений» ядерний конфлікт, «за яким вже напряму проглядається перспектива Третьої світової війни». Джерелом російської впевненості є безкарність. Будь-які спроби практичних кроків щодо застосування тактичної ядерної зброї мають бути припинені з використанням всього арсеналу засобів, які є в розпорядженні країн світу.