Влада спробувала реабілітуватися перед виборцями за підвищення ціни на газ для населення і відповідно комунальних тарифів, увівши «спрощені» житлові субсидії. Однак отримати ці пільги зможуть не всі, хто їх потребує, та й для цього необхідно пройти іноді просто принизливу процедуру. При цьому недолуга система субсидування не зменшує заборгованості в житлово-комунальній сфері, а якість послуг лише погіршує.
Жорсткий кастинг
Відповідно до нових тарифів, за даними Міністерства з питань житлово-комунального господарства, плата за квартиру (за, так би мовити, послуги ЖЕКу) зросла на 40–110 грн залежно від площі. Газ для населення подорожчав удвічі. Збільшилася в середньому на 30% також вартість гарячої води та опалення.
Аби «врятувати» пересічних українців від велетенських рахунків, уряд знизив «прохідний бал» для отримання субсидії. Її тепер можуть мати родини, які витрачають на компослуги 15% свого доходу (для працездатного населення) або 10% (якщо в сім’ї лише діти, пенсіонери або інваліди). Листи з пропозиціями подати документи на субсидію знайшли у поштових скриньках 9 млн українських родин, але на ділі субсидії отримуватимуть лише від 1 до 2,5 млн – близько 9% їхньої загальної кількості. І це за оптимістичними прогнозами міністра праці та соціального захисту населення.
Однак упевненості, що й 2,5 млн сімей отримають пільги, немає. Адже «відсіювати зайвих» чиновникам допомагає низка додаткових вимог до претендентів. Наприклад, на субсидію можуть розраховувати лише власники житла. Тоді як у більшості європейських країн її отримують навіть ті, хто винаймає квартиру, – держава допомагає сплачувати оренду. Будинок Надії Глабець із Черкас за документами належить її доньці – пенсіонерка переписала власність на дитину. «Коли дізналася про підвищення цін на газ, одразу запанікувала. Живу сама, пенсія мінімальна. Будинок опалюю газом. Як почула про субсидії, трохи заспокоїлася, – розповідає пенсіонерка. – Та коли надійшов «лист щастя», засмутилася знову. Субсидію призначають власнику, на якого відкрито особовий рахунок. А моїй доньці її точно не дадуть».
Навіть за приблизними підрахунками субсидій потребують значно більше українців, ніж прогнозують чиновники. За офіційною статистикою, торік в Україні 9,5 млн осіб (21,4%) мали дохід, нижчий за прожитковий мінімум. У нас самих пенсіонерів – 13,2 млн, і з них 7 млн отримують мінімальну пенсію – 723 грн.
Не бачити субсидії й тим, кому через нестатки довелося обміняти своє помешкання на менше. За правилами, її не може отримати той, хто протягом року купував нерухомість.
Ті ж, хто мешкає в «завеликому» приміщенні, щоб отримати пільги, повинні пройти перевірку соціальної служби. Ось тільки впускати до себе соцінспекторів хочуть не всі. «Ми взагалі-то могли би претендувати на субсидію, але не будемо. Прийдуть знову, заглядатимуть у всі шпарини, – згадує прикрощі «хатнього обшуку» Тетяна Любінецька з Вишгорода (прізвище змінено на прохання співрозмовниці. – Ред.). – Краще переплачуватиму, ніж знову терпіти таке». Ухвалення рішення про надання чи не надання пільг покладено на суб’єктивну думку перевіряльників. А інформації про те, як і де оскаржити вердикти соцінспекторів, не надається. Крім того, запровадження додаткового контролю створює поле для бюрократичних маневрів. «Що більше додаткових вимог, то більше можливостей для зловживань», – стверджує Андрій Биченко, директор соціологічної служби Центру Разумкова.
Для порівняння: у Великій Британії претендента на субсидію розпитують про прибутки і майно хіба що телефоном чи під час зустрічі в офісі соціальної служби, а решту інформації отримують через його ідентифікаційний код. До того ж людині одразу повідомляють, куди вона в разі потреби може поскаржитися на образи чи дискримінацію під час перевірки.
Нестерпна «легкість» бюрократії
Нову процедуру оформлення субсидій через пошту чиновники називають «значно спрощеною». Простота досить примарна. Тим, хто працює, все ще треба брати довідку про доходи. Пенсіонери змушені звертатися до центрів соціального захисту населення, щоб там їм допомогли з незрозумілими формулюваннями, хоча Мінсоцполітики заявляло, що люди зможуть «пройти всю процедуру, не виходячи з дому». Усе так «легко», що на спеціальну гарячу телефонну лінію міністерства щотижня надходить по кілька тисяч дзвінків із проханням роз’яснити порядок отримання субсидій.
Виявилися неготовими до нововведень і самі соціальні служби: тут не встигають обробляти документи. Наприклад, у період з 1 серпня по 5 жовтня до їхніх місцевих управлінь звернулися 911,5 тис. сімей, а субсидію за цей час оформили лише 183,7 тис. родин.
Насправді проста процедура виглядає інакше. У тій самій Великій Британії в більшості випадків достатньо звернутися до соціальної служби і повідомити свій номер державного страхування (National Inssuarance). Далі всю потрібну інформацію служба знайде в базі даних, а додаткові документи попросить, тільки якщо запідозрить людину в нечесності. В Естонії соціальні пільги громадяни можуть одержати навіть через інтернет за допомогою «електронного посвідчення особи» (ID-картки), за номером якої соціальні служби самі отримують всю необхідну інформацію.
Руйнівна соціальна механіка
Закордоном дбають, щоб субсидування не погіршувало стан ЖКГ, а покращувало, та ще й дбало про екологію. Приміром, у США є спеціальна програма (Weatherization Assistance Program), за якою держава допомагає бідним сім’ям робити їхні домівки енергоефективнішими. Таким чином вони можуть використовувати менше електроенергії, а отже, менше витрачати на її оплату.
В Україні ж навпаки: що більше субсидій, то гірша якість комунальних послуг. «Значна частина коштів, які мали б покривати субсидії, просто не надійде до ЖЕКів з бюджетів. Щоби компенсувати витрати, ті, своєю чергою, економитимуть на послугах: ремонти робитимуть рідше або вода стане менш гарячою, – прогнозує Андрій Биченко. – Взагалі система субсидування підходить лише країнам із низьким рівнем корупції, до яких Україна не належить. Тому варто не надавати субсидії, а піднімати пенсії та зарплати».
На початку вересня Рахункова палата провела аудит субсидій у сфері ЖКГ. Висновок: «Чинна система державної допомоги не є орієнтованою на захист соціально вразливих верств населення. Натомість вона створює передумови для неекономного використання енергоресурсів і неефективного витрачання коштів субвенції». Однак Мінсоцполітики і далі вихваляється своїми здобутками із субсидування.
Населення ж особливої радості не має. За результатами телефонного опитування, проведеного Інститутом проблем управління імені Горшеніна в липні, 59% респондентів вважають, що субсидії точно не зможуть захистити малозабезпечених від наслідків підвищення цін на газ. У протилежному переконані трохи менше 2% опитаних. При цьому лише 41,2% українців платитимуть за новими тарифами повністю, ще 30,1% – частково.