«Складно сказати – допомагає держава волонтерам, чи перешкоджає…Є і те, і інше. Хоча, більше траплявся саботаж. Влада не бере до уваги волонтерський рух – кажуть, що їм це не потрібно», – зазначила Тарасова.
«По суті, волонтери забезпечують армію і одягом, і взуттям, і їжею – всім, окрім боєприпасів. В той же час Міноборони стверджує, що може впоратись самостійно, що їм більш зрозумілі проблеми та потреби армії. Тож тут є елемент морального тиску», – наголосила вона.
Разом з тим директор фонду зазначила, що останнім часом Міністерство оборони почало схилятись до співпраці з волонтерськими організаціями.
«Остання наша спільна акція – закупівля мобільних топографічних центрів (для друку військових топографічних карт – ред.) для великих військових підрозділів. Зокрема, Міноборони було дуже зацікавленим у цьому. Закупівлею займались два великих фонди – «Крила Фенікса» та «Волонтерська сотня «Україна-Світ» – за сприяння Нацбанку», – розповіла Тарасова, підкресливши, що одним з найгостріших питань залишається оподаткування благодійності, яке наразі сягає 17%.
За її словами, драконівські податки не сприяють роботі волонтерів, а різні бюрократичні перешкоди суттєво ускладнюють допомогу армії.
«Ми намагаємось працювати за законними схемами, однак це дуже важко. Формально купити устаткування – каски, тепловізори, коліматорні приціли, той же «мультикам» із секондхенду через безготівковий розрахунок неможливо. Крім того, варто прискорити процес ліцензування закупок обладнання. Це дало б результати. Адже купувати каски чи інше устаткування за кордоном набагато вигідніше, ніж у наших контрабандистів. В той же час отримання ліцензій та технічної документації через Міноборони та митницю – дуже складний та тривалий процес. Часто саме міністерство має з цим труднощі», – резюмувала вона.