«Коли мова заходить про культурні майданчики, Україна є дещо кричущою. Зважаючи на бізнес-клімат, який залишає мало місця, аби богема, що має мізерні гроші, змогла відкрити кафе чи театр, неонові вивіски та плазмові екрани зайняли тут чільне місце. Навіть найбільш стильні місця можуть здатися ерзацом порівняно із західноєвропейським «альтернативним» стилем», – пише видання.
The Economist відзначає, що незважаючи на скрутні економічні можливості, в Україні з’являються «ознаки естетичного бунту». «Пісня Dakh Daughters “Rozy / Donbass” улітку стала популярною на YouTube і очевидно сприймається як гімн молодої контркультури. Відважні українські хіпстери вже можуть похвалитися щорічним мистецьким фестивалем. У дусі напіврозваленого хаосу, фестиваль Гогольfest вшосте відбувся минулого місяця на Видубичах, у занедбаному промисловому комплексі на півдні Києва. Фестиваль тимчасово перетворив промислові ангари в концертні зали, театри та кіно, де було повно відвідувачів», – пише видання.
"Це не має бути політичною подією, але врешті-решт вона політична", сказав засновник та керівник Гогольfestу Владислав Троїцький в коментарі виданню. Він стверджує, що до нього звернулися з пропозицією допомагати в організації майбутніх фестивалів політики як із уряду, так із опозиційних партій. Культурні інституції із півдюжини держав-членів Європейського Союзу надіслали своїх учасників, які виступали на фестивалі та співпрацювали в його організації. П'єр Роті, французький вуличний художник, який провів два тижні, малюючи величезну картину на одній зі стін головної будівлі на Видубичах, був вражений. Він вважає, що Гогольfest уособлює "нове творче покоління тут". Це справді обличчя зовсім іншої України", – підсумовує The Economist.