Безробіття в Німеччині перебуває на рівні 3,9% — це нижче, ніж у всіх розвинених країнах, хоча у 1990-х Німеччина мала майже чверть безробітних. Про пише британський тижневик The Economist.
Також зазначається, що зайнятість у Німеччині майже не постраждала після кризи 2008-2009 років; немає постійного скорочення високооплачуваних робочих місць на виробництві через автоматизацію та дешевий імпорт, зокрема з Китаю.
Утім, Economist пише, що така ситуація несе й загрози економіці Німеччини. Наприклад, при 4% безробіття на ринку не вистачає робочих рук. Автохтонне працездатне населення зменшуватиметься швидше за темпи імміграції. Уперше за кілька десятиріч німецьким підприємствам загрожує брак працівників.
Ціни на житло, які залишалися на одному рівні або знижувалися в реальному виразі десятиріччями, із 2009 року зростають. Це змусить працівників вимагати підвищення зарплат. Раніше саме їх обмеження було одним зі стовпів успішних перетворень у німецькій економіці. Воно дозволяло стримувати інфляцію, зберігати конкурентність німецького виробництва (його прибутки залежали від доступу до глобальних ринків), приносило стабільність.
«Це тримається на суспільстві, яке дуже зацікавлене в стабільності, – цитує Economist президента Інституту світової економіки Денніса Сновера. – У ньому панує культура відповідальності, суворого дотримання правил, різкого несприйняття ризику. Високий рівень заощаджень допомагає страхуватися від непевностей у майбутньому. Люди важко працюють, але у відповідь очікують гарантованої роботи.»
Такий суспільно-професійний контракт тримається на вкоріненій системі кооперативних стосунків у німецькій промисловості, пише видання, посилаючись на дослідження Крістіана Дастманна і його співавторів з Університетського коледжу Лондона.
Важливою рисою цієї системи є те, що профспілки мають представників у органах правління компаній: тобто на власні очі можуть бачити, як підвищення зарплати шкодить конкурентоспроможності. Але сьогодні взаємодія бізнесу і працівників у Німеччині змінюється.
До кінця 1990-х компанії та профспілки вже стали переходити від узгодження обсягу зарплат на рівні цілої галузі до узгодження на рівні окремих компаній. А тепер вплив профспілок розмивається. Кількість членів німецьких профспілок скоротилася з 35% усіх працівників у 1990 році до 18% у 2013-му (хоча більше половини кадрів досі працюють у рамках домовленостей щодо оплати праці, укладених профспілками).
Схильність до обережності закладена в національній свідомості й інститутах німців, пише Economist. До цього часу вона забезпечувала німецькій економіці багато опор: величезний торговий профіцит, багато активів закордоном, солідну частку в глобальній торгівлі, міцні державні фінанси і повну зайнятість. Але керівники бізнесу переживають за те, наскільки Німеччина готова до цифрової економіки, престижу дорогих брендів у світі безпілотних автомобілів, перспективи вищої інфляції. Засади економіки свідчать про те, що Німеччина давно дозріла до підвищення зарплат, підсумовує Economist.