Минулого тижня стартував прийом заявок на непросту роботу — президента Ірану. За те, щоб замінити собою нинішнього президента й відносно поміркованого політика Гасана Ругані на виборах 19 травня, змагатиметься більш ніж сотня претендентів. Релігійні консерватори, які мають у країні дуже велику вагу, сподіваються подолати незгоди, що обернулися для них невдачею на виборах 2013-го, подарувавши Ругані перемогу, й об’єднатися навколо єдиного кандидата.
Президентом республіки вони воліли б бачити Ебрагіма Раїсі, новопризначеного хранителя однієї з найважливіших і найбагатших тамтешніх святинь — мавзолею імама Рези в Мешхеді. Крім доходів від власності святині (їй належать автомобільні заводи) Раїсі має ще один плюс: він протеже верховного лідера — аятоли Алі Хаменеї. Але 12 квітня в перегони вступив і суперечливий ультраконсервативний колишній президент Магмуд Агмадінежад (що мало б неабияк стурбувати Раїсі). Хоча Хаменеї і наказував йому не балотуватися. Це збільшує імовірність того, що голоси консерваторів знову розділяться.
І все-таки антиіранська риторика американського глави держави Дональда Трампа — великий бонус для противників реформ, якщо вони таки об’єднаються. Після досягнення у 2015 році домовленості щодо ядерної програми між Тегераном та шістьма західними столицями здавалося, що переобрання Ругані — вирішене питання. Але обіцяні плоди скасування санкцій ООН (в обмін на обмеження Іраном своєї ядерної програми) з’являються повільно. Америка не тільки не заохочує інвестицій у цю країну, а ще й посилила деякі санкції і надалі не дає їй змоги торгувати за долари.
Маючи в розпорядженні армію, Революційну гвардію, суди й державне телебачення, а до того ж володіючи повноваженнями затверджувати кандидатів на посаду президента (що до наступних виборів іще належить зробити Раді вартових Конституції, у якій вони мають більшість), консерватори Хаменеї вже й так зосередили у своїх руках величезну владу. Зараз вони націлилися на соціальні медіа, де реформатори — прибічники Ругані поки що здебільшого мали свободу дій. Минулого місяця здоровані в масках заарештували 12 адміністраторів популярних новинних каналів у соцмережах.
Читайте також: ЄС продовжив санкції щодо Ірану
Але завдання виявляється не таким і простим для консерваторів. Першою в їхній приціл потрапила програма для мобільних телефонів Telegram, яка дає користувачам змогу обмінюватися закодованими повідомленнями, а також пропонує канали новин без цензури. У неї в Ірані 20 млн користувачів, завдяки їй можна дивитися тисячі каналів на фарсі, причому деякі мають понад 1 млн зареєстрованих юзерів. Торік ця програма допомогла реформаторам набрати голоси на парламентських перегонах. Виборці зірвали спроби консерваторів дискваліфікувати відомих кандидатів — прихильників реформ: пішли голосувати, озброївшись «списками надії» (іменами менш відомих висуванців) у своїх телефонах, і таким чином змістили найзатятіших консервативних діячів, серед яких були й родичі самого Хаменеї. І не встигло з’явитися повідомлення про балотування Раїсі, як вони взялися докидати до його бездоганної репутації інформацію про те, що ще 28-річним прокурором він засудив на смерть сотні лівих політв’язнів.
За більш реакційної влади цензори могли б уже заборонити Telegram. Колишній консервативний президент Ірану Магмуд Агмадінежад просто відімкнув мобільну мережу, коли протестувальники почали обурюватися результатами його переобрання у 2009 році, й обмежив пропускну здатність інтернету настільки, що сторінка відкривалася годинами. Тоді було заборонено Facebook і Twitter. Але уряд Ругані ускладнив цензуру. Він у сотню разів збільшив пропускну здатність мереж порівняно із 2009-м. А ще розширив мобільне покриття від 39% до 99% території Ірану. Воно охопило, зокрема, і 27 тис. сіл, які доти вважали оплотом консерваторів. Тож Ругані й далі несе в маси свій меседж. Останнім часом ознаки деякого покращення в економіці також посприяли його традиційній прихильності до співпраці із Заходом. Тож консерваторам уже не вдасться підлаштувати виборчу кампанію повністю під себе.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com