Інформація про табір джихадистів, на яку Тиждень натрапив, слухаючи радіо France Inter два тижні тому, знайшла несподіване продовження в коментарі одного з працівників Головного управління розвідки Міністерства оборони України. «Стосовно останніх заяв Наталі Ґуле, то, ймовірно, вона стала об’єктом уваги прокремлівських сил у Європі, які, намагаючись використати у своїх інтересах її статус і вплив, схиляють французького парламентарія на свій бік», — цитує Укрінформ фахівця з ГУР. — У розвідці вважають, що заява Наталі Ґуле може бути «одноразовою акцією в межах антиукраїнської інформаційної кампанії, яка триває фактично від початку агресії РФ проти України й здійснюється з використанням усіх можливих інформаційних каналів».
Подібне припущення одразу ж виникло в багатьох слухачів радіо France Inter, хто чув інтерв’ю сенаторки. «Через півроку згадаєте, що я про це говорила, — заявила вона в ефірі. — Посеред України діє табір підготовки джихадистів. Адже все ж таки друга мова, якою говорять в «Ісламській державі», — російська. Уявіть собі, табір підготовки просто біля нас! Він фінансується всією цією протизаконною торгівлею людьми, предметами мистецтва…»
У відповідь Посольство України у Франції поширило коментар: «Ми глибоко стурбовані «сенсаційною» заявою сенаторки Наталі Ґуле, яку вона озвучила в ефірі програми «Agora» на радіостанції France Inter у неділю 27 березня. Твердження про тренувальний табір терористів «ІДІЛ» посеред України не мають нічого спільного з дійсністю».
Читайте також: «Табори джихадистів під Дніпропетровськом» – скандал у Франції і тиша в Києві
Зрозуміло, що Тиждень, як і інші медіа та блогери, спробував дізнатися в Наталі Ґуле, звідки в неї інформація про таємничий табір, про який ніколи не писала українська преса. «Інформацію було передано нашим спецслужбам, вона надійшла від ваших на найвищому рівні, без жодних маніпуляцій, — письмово відповіла Ґуле одному з активістів української громади. — Я передала інформацію одному з моїх колег по групі дружби. Щодо решти це вже компетенція влади, яка, сподіваюся, усвідомлює проблему, про яку я повідомляю, зокрема й із трибуни Сенату, впродовж кількох місяців, у атмосфері певної байдужості».
Наталі Ґуле справді не раз повідомляла про табір джихадистів, що нібито існує в Україні. Це, зокрема, підтверджують твіти, які вона сама власноруч розміщувала в соціальній мережі. «Чудово дізнатися, скільки чеченців долучилося до «Ісламської держави» й тренується навіть в Україні», — написала вона 2 жовтня 2015 року. «Тренувальний табір в Україні, я говорю про нього кілька тижнів, цього разу інформація підтверджується», — пише пані Ґуле 21 листопада 2015-го, супроводжуючи свій допис посиланням на публікацію із сайта limportant.fr під назвою «Україна: джерело незаконної торгівлі зброєю, що підживлює «Ісламську державу». Пізніше, коментуючи свій виступ на France Inter, пані Ґуле надає уточнення про табір: «Українські спецслужби поінформовані. Дніпропетровська область. Є вихідці з Центральної Азії».
Відкриті джерела не залишають сумнівів, що заступниця голови Комісії з питань закордонних справ, оборони та збройних сил Сенату Франції не раз і не два публічно заявляла про присутність джихадистів в Україні та навіть більше: скаржилася, що її не чують. У листуванні не лише з Тижнем вона назвала джерелом своєї інформації керівника СБУ Василя Грицака.
Пізніше в листі до голови СБУ сенаторка зреклася своїх слів: «Під час розмови (на радіо. — Авт.) я згадала про кілька елементів розслідування, що здійснює ваша служба, — написала вона. — Ці прості та недвозначні слова були інтерпретовані як звинувачення України в співпраці з «ІДІЛ», що є неподобством, брехнею та абсолютно неприпустимою маніпуляцією… Мої слова ніколи не мали на меті представити вашу країну як «надійну схованку» для «ІДІЛ». Ось такий поворот на 180 градусів із намаганням перекинути відповідальність за свої дії чи то на пресу, чи то на якість перекладу.
Спробуємо розібратися. У листі, який сенаторка публікує в Twitter, Василь Грицак дякує їй «за відстоювання доброго іміджу відносин між Україною та Францією у сфері безпеки». Слід розуміти, що заяви про табір «ІДІЛ» і є тією боротьбою, за яку високопосадовець вдячний? А «кілька елементів розслідування, що здійснює ваша служба», про які пише Ґуле, — це, мабуть, якась секретна операція СБУ зі знешкодження табору «ІД»? Якщо все так, то чому СБУ приховує успіхи, а її речник спростовує інформацію про існування табору? Чим пояснити непослідовність позиції Ґуле? Примхливістю вдачі, політичною заангажованістю чи необачністю, через яку вона, можливо, дозволила себе використати третім силам?
«Аналіз політичних заяв Наталі Ґуле свідчить про її нейтральну оцінку воєнно-політичної обстановки в Європі та світі, зокрема подій в Україні. Вона, переважно уникаючи українофобських висловлювань, називала Україну «своєю країною» з огляду на українське походження дідуся», — наводить Укрінформ слова працівника ГРУ МО.
Читайте також: Чи є табори джихадистів під Дніпропетровськом? Про розмови з Наталі Гуле
Варто погодитися. Ґуле не зарекомендувала себе ані проукраїнським, ані проросійським політиком. Сенаторка засудила анексію Криму, висловилася проти «російської операції» в Україні та свого часу підтримала санкції проти РФ. Але переоцінювати її прихильність до України також не варто. Ґуле критикувала відсутність Олланда на параді 9 травня в Москві, а також організувала контраверсійну конференцію про майбутнє демократії в Україні, знехтувавши принципом плюралізму й запросивши до участі лише депутатів від Опоблоку Вадима Рабіновича та Юрія Бойка.
У Сенаті Наталі Ґуле є доповідачем Комісії з фінансування тероризму. Саме ця діяльність, за словами сенаторки, стала причиною її зустрічі з головою СБУ, яку обоє підтверджують. Але зустріч хтось організував. Посольство не було в курсі. Тоді хто? Посадовець рівня голови спецслужби сам не стане домовлятися про відвідини Сенату й не може телепатично здогадатися про існування Наталі Ґуле. Навіть якщо організатором був не Омар Арфуш, а хтось інший, ця прекрасна людина привела до Сенату Грицака й, схоже, потурбувалася, щоб у сенаторки залишилося «досьє про табір джихадистів в Україні».
Про існування «досьє» вона письмово повідомила кільком особам. Чи отримала Ґуле документ із рук керівника СБУ? Чи, може, пізніше його до кабінету заніс організатор зустрічі? Залишається тільки здогадуватися. Учасники зустрічі мовчать. Проте саме ім’я посередника дало б змогу визначити, хто здійснив, як каже речник СБУ, «вброс», рупором якого виступила Наталі Ґуле.
Читайте також: Відповіді СБУ і Наталі Гуле «заблукали» у часі
Репутація сенаторки в політичних колах Франції нагадує окрас далматинця. У Сенаті вона записується до купи місій, часто бере слово в дебатах. А два роки тому, нехай і безуспішно, висунула себе кандидатом на посаду голови Сенату.
Не менш атиповим є шлях Наталі Ґуле в політику. У 1999-му її виключили з реєстру адвокатів «за надзвичайно серйозні порушення адвокатської етики», написала 30 травня 2007 року газета Le Monde. Того самого 1999-го вона стає асистентом, потім заступницею, а 2004-го дружиною сенатора Даніеля Ґуле, старшого за неї на 30 років. У 2007-му він помер від інсульту, і його доньки від першого шлюбу спробували засудити вдову за причетність до раптової смерті батька. За французьким законом, у випадку смерті або тяжкої хвороби заступник сенатора, не чекаючи виборів, одразу ж посідає його місце. Так Ґуле стала сенатором. Пізніше суд зробив висновок про відсутність злочину та природну смерть 78-річного політика. Хтось би й не оговтався від випробувань, але не пані Ґуле.
Амбітність і прагнення визнання, імпульсивність та необачність, імовірно, стали причиною того, що саме Ґуле потрапила до поля зору авторів «досьє про табір «ІД». Добре чи зле, але вона забезпечувала трибуну цій гіпотезі впродовж кількох місяців. Навіть якщо кілька днів тому Ґуле спробувала відхреститися від власних слів, це не знімає проблеми достовірності або брехливості інформації про табір. Як і питання, у чиїх інтересах замовчується ім’я організатора зустрічі сенаторки та голови Служби безпеки України.