Західні ЗМІ мусують тему про те, що почастішали випадки викриття російських шпигунів. Я 50 років верховодив в органах радянської розвідки і не згоден із таким висновком. Лише три випадки за останній час, і всі незначні. Група Чапмен у Вашингтоні – це просто профанація, карикатура на розвідку. По суті, вони нічого там не зробили, ніхто з них серйозно не працював. Сексапільну дівчину Чапмен тато влаштував на хорошу зарплату та прекрасні умови життя на Заході, ось і все. Користі від неї не було жодної.
Нещодавнє затримання в Німеччині подружжя Андреаса і Хайдрун Аншлаг – під цими іменами вони фігурують у розслідуванні, – вочевидь, пов’язане з подвійним агентом Алєксандром Потєєвим, російським полковником, заступником начальника американського відділу СЗР, який переметнувся на бік США і здав свого часу групу Чапмен. Думаю, Аншлаг – це давні агенти, які сиділи в Німеччині з радянських часів, таких тоді засилали пачками. Наскільки це подружжя було результативним, поки що важко сказати. У їхньому випадку цікаво те, що вони стали першими, кого, запідозривши у шпигунстві на користь Росії, арештували в Німеччині після закінчення холодної війни, і те, що цей скандал може дещо затьмарити сердечні стосунки Меркель і Путіна, відносини Москви і Берліна.
Читайте також: «Цілісність Росії – це міф»
Серйозніша, цікавіша справа – це викриття восени минулого року у Великій Британії Каті Затуливітер. Це дуже здібна шпигунка: чотири роки вона виносила документи з британського парламенту. Проникла туди хитро й непомітно. Стала помічницею і коханкою Майка Хенкока, депутата від партії ліберал-демократів, члена Комітету з оборони Палати громад. Маючи за спиною дві військові освіти: одну вона здобула в Росії, другу вже тут, пані Затуливітер займалася військово-політичним шпигунством. А це серцевина, головний об’єкт діяльності російських спецслужб. Думаю, вона була ефективнішою і завдала більше шкоди, ніж усі інші разом узяті агенти РФ у Британії. На сьогодні це найкраща російська розвідниця за останні 20 років.
Зараз Міністерство внутрішніх справ Великої Британії домагається її депортації на тій підставі, що вона становить загрозу національній безпеці країни, але формально звинувачення у шпигунстві їй не висували. І хоча Майк Хенкок стверджує, що Катя Затуливітер ніколи не мала доступу до закритої інформації, він усе-таки добровільно пішов зі своєї посади в Комітеті з оборони.
До Росії Катя Затуливітер категорично не хоче, найняла найкращих адвокатів, упирається всіма силами. Якщо вишлють – усе, закінчилася кар’єра шпигунки, вже ніяка інша країна її до себе не пустить, і це трагедія. Щоправда, з огляду на те що розслідування триває вже 11 місяців, її залишать у Великій Британії. При цьому жодних наслідків цієї історії у відносинах Лондона і Москви я не бачу, адже офіційно пані Затуливітер не співробітниця відомства, а приватна особа.
Нині на Росію по всьому світу працюють тисячі людей, думаю, стільки само, скільки в радянські часи. Їхнє завдання – скоротити комерційний і військовий розрив із Заходом. Проблема в тому, що європейське суспільство ставиться з гумором до того, що їхні країни пронизані російською шпигунською мережею, вважаючи це блефом. Сміються: зараз не часи холодної війни.
На сьогодні серед сучасних сильних і численних розвідок виокремлюється Китай, поміж колишніх радянських республік – звичайно, Росія і Казахстан. Щодо України, то ніякого українського сліду я не знаю. Стежу, хочу знайти, але не знаходжу. Думаю, що ваша розвідка дуже слаба. Чи то вони тільки починають працювати, чи то надто заглиблені у внутрішні справи України.
Читайте також: Сповідь розвідника