Сергій Демчук Головний редактор «Тижня»

Шахеди та черепахи

29 Квітня 2024, 12:07

Прокинулися з дружиною одночасно — від сирени. І вона — сирена — ще не заглухла, а десь поруч у небі щось загуло. Може, ракета протиповітряної оборони, може, авіація. Але про це ми вже потім міркували, бо, щойно я почув гул, вистрибнув з ліжка, схопив доньку й вийшов у коридор. Потім прочитали, що всі шахеди збили й лише один літає над парком — нашим парком. Ми вже приготувалися. Бо, коли так близько щось збивають, трясуться стіни. Але так нічого й не дочекалися. На щастя. Де дівся той шахед — невідомо. Ми потім жартували, що, може, упав в озеро в парку чи полетів назад.

Такі ночі стали для нас буденністю. І коли вранці прокидаєшся після тихої ночі, завжди думаєш: сьогодні дали поспати. Хоча маленька дитина вже як два місяці позбавила нас цього задоволення. Та все ж прокидатися від її плачу — трохи інше, ніж від вибухів.

Але найскладніше — іти з немовлям у підвал, хоч він у нас досить комфортний, з диванами й кріслами. Бо ми там не самі. Там ще зазвичай два десятки наших сусідів. Малеча починає нервуватися, кричати на все укриття — усім весело. Хоча слід віддати їй належне: такий галас вона здіймала лише перші десять хвилин. Потім заспокоювалася. Принаймні ті кілька разів, коли ми спускалися. Бо інколи таки просто виходили в коридор.

А ще коли донька вередує ввечері, більше ніж зазвичай, дружина іноді каже:

— Мабуть, сьогодні нам влаштують веселу нічку.

Тобто, можливо, мала́ щось передчуває й нервується. Але навряд, адже влаштувати можуть будь-якої ночі. Особливо тепер з огляду на ті труднощі, з якими стикнулися охоронці сну наших дітей — бійці Повітряних сил. І завжди, збираючись до сну, певно, як усі батьки, перевіряєш, чи не злетіли десь там в Оленях тушки.

Але вранці виходиш надвір, а там квітнуть дерева, ще нещодавно по-зимовому чорні гілки обростають соковитою зеленню, сліпить яскраве сонце або ж дріботить дощ, а в парку, над яким літав ще вночі шахед, а саме в озері, у яке він, за нашими фантазіями, міг упасти, плавають черепахи й вилазять погрітися на залізну іржаву трубу, що стирчить із води, немов уламок ракети.