Віталій Гайдук – один із засновників компанії «Індустріальний союз Донбасу» (ІДС), заступник голови Донецької облдержадміністрації за часів Володимира Щербаня. Людина, якій приписують керівництво ІДС, яка 1996 року стояла між корпорацією «Єдині енергетичні системи України» та газовим ринком Донецької області. Бізнесмен, політик. На його свідчення могли покладати сподівання як захист, так і обвинувачення. Але явних приводів для цього свідок не давав. Він сидів поруч із прокурорами у залі і тихо очікував на виклик.
На засідання зі своїми захисниками приїхали сини Євгена Щербаня Руслан і Євген. Їхні захисники поспішили заявити про себе як про представників потерпілої сторони, чим дуже здивували суддю Оксану Царевич. Вона нагадала, що розгляд справи в суді ще не починали, тривають лише досудові допити.
Традиційно була відсутня Юлія Тимошенко. Незважаючи на заяви її захисника, колишнього депутата Сергія Власенка, про порушення права підсудної брати участь у допиті, суддя наполегливо ухилялася від розгляду питання про участь екс-прем’єра у процесі.
Читайте також: Герої «епохи Кучми»: хто є хто у справі Щербаня
Це не що інше як порушення її законних прав, – наголосив Власенко і додав, що Тимошенко не може вирішувати, їхати їй до суду чи ні. Це, за його словами, залежить лише від пенітенціарної служби.
На ці репліки Царевич відреагувала лише тим, що заявила про лист від пенітенціарників, у якому повідомлялося, що Тимошенко на допит їхати відмовилася. На цьому дискусія й припинилася. Суддя вирішила перейти до допиту.
Шостий свідок вигідно вирізнявся на тлі перших допитаних у справі – він не сипав «блатною» термінологією, не пускався у розлогі пояснення свого героїчного минулого і впевнено, часом агресивно, відповідав на запитання учасників процесу. Крім того, він став першим, хто відмовився давати вільні свідчення у справі й одразу ж попросив перейти до запитань. Це викликало бурхливий протест із боку Сергія Власенка, оскільки, за його словами, захист не мав змоги ознайомитись із попередніми протоколами допиту.
«Це свідок захисту, тож ви можете ставити йому запитання», – заспокійливо говорила Царевич.
«З чого ви взяли, що це наш свідок? Захист може наполягати на допиті свідків обвинувачення», – відказував Власенко. Гайдук терпляче чекав.
Врешті, представники інтересів Юлії Тимошенко, не домігшись від суду поступок, перейшли до запитань. Зокрема, захист цікавили відносини, які були у 1995–1996 роках між ІДС та ЄЕСУ.
«Відносини з ЄЕСУ у 1995-му та 1996 роках були різними. Тому на це запитання не можна чітко відповісти», – одразу ж сказав Гайдук. «Поміркованої» позиції він тримався і надалі, уникаючи будь-яких категоричних тверджень.
Про бажання постачати газ сказав губернатор Володимир Щербань, не називаючи компанії, восени 1995 року, – пустився у довгі пояснення Гайдук. – На початку листопада Донецька ОДА отримала лист від Газпрому про те, що ЄЕСУ має газ, уповноважена підписувати договори і може постачати блакитне паливо підприємствам України. Потім з'явилася постанова уряду, в якій було затверджено порядок і заявлено, що імпортери повинні укладати договори з усіма клієнтами, ОДА мають допомагати», – впевнено й неквапливо, зважуючи кожне слово, говорив Гайдук.
Він зауважив, що до 1995 року відносин між ІСД та ЄЕСУ не було. Гайдук також додав, що у донецької компанії були постійні заборгованості перед постачальником (ЄЕСУ).
Люди за отримане тепло платили протягом року, а не відразу, тож у нас були збитки, – терпляче роз’яснював свідок.
Також, за його словами, Тимошенко не була активним учасником цих взаємин. Вона більше займалася іншими питаннями, зокрема переговорами з Газпромом.
«Скажіть, ви можете підтвердити причетність Тимошенко до вбивства Щербаня?» – напряму запитували захисники.
Читайте також: Олександра Кужель: «Янукович сам копає собі яму, тиснучи на «своїх» та олігархів»
«Можу сказати, що прямих свідчень того, що Тимошенко є замовником вбивства, не маю. Так само не можу сказати, що вона його не замовляла. Для цього є слідство. А якщо б у мене були прямі докази, я про це сказав би, – відказував Гайдук.
Згодом він додав, що нічого не знає про начебто перераховані Тимошенко кошти за вбивство депутата.
Свідок також не підтвердив інформації про прямі погрози від Тимошенко Євгену Щербаню. Водночас, за словами Гайдука, був інший конфлікт – між Павлом Лазаренком та Володимиром Щербанем, тодішнім губернатором Донецької області. За словами Гайдука, Лазаренко наполягав, щоб корпорацію ЄЕСУ пустили напряму працювати в Донецькій області, в обхід «Індустріального союзу Донбасу». Губернатор із цим не погоджувався.
Він (Володимир Щербань. – Ред.) не міг сказати своєму підлеглому, що «мене там Лазаренко в бруд утоптав». Він міг сказати приблизно так: «Була зустріч, Лазаренко просив пустити ЄЕСУ напряму, я його послав», – розповідав Гайдук
Підприємець натякнув, що без згоди губернатора сама ЄЕСУ зайти на ринок області не могла.
«ЄЕСУ не намагалася укласти прямий контракт з жодним із підприємств. Те, що вони могли це робити у 1997-му, я не виключаю, але точно не можу сказати», – сказав він.
Прокурори обмежилися лише кількома запитаннями, віддавши ініціативу представникам «потерпілої сторони», тобто синам Щербаня. Останні досить наполегливо поцікавились, куди поділися активи батька після його трагічної загибелі. Гайдук повідомив, що про перерозподіл активів нічого конкретного не знає:
– Скажіть, ви отримували незаконні доходи після убивства Щербаня? – запитували представники потерпілих.
– Ні, – відказував Гайдук.
– А законні? – не відступали адвокати. Залою прокотився легкий сміх, на обличчях окремих присутніх з’явилися посмішки.
– Ні! – вже роздратовано повторював свідок.
– Скажіть, а які прибутки отримував ІСД? – намагався зайти з іншого боку адвокат.
– Окрім нульового балансу нічого не було. Компанія ІСД не отримувала прибутків. Баланс підприємств був неплатоспроможним. У компанії не було навіть офісу. Були борги перед ЄЕСУ, після смерті Щербаня їх закривали ще протягом трьох років, – опановуючи себе, розповідав Гайдук. І тут же пояснював: Навіть коли певні прибутки були, за їх рахунок покривалися борги підприємств області перед ЄЕСУ.
Врешті, потерпілі намагалися з’ясувати особисту думку свідка, чи вважає він, що «Індустріальний союз Донбасу» міг мати прибутки, про які Гайдук не знав:
– Я можу сказати, що прибутків не було. Але можу не виключати, що вони були, але я про них не знаю.
– Скажіть, а чи не виключаєте ви можливості, що вам нічого не було відомо про прибутки ІСД? – переформулювали запитання представники потерпілих.
Читайте також: Партнер покійного Щербаня виступив на користь Тимошенко
Гайдук відверто сміявся:
– Я ж вам сказав! Прибутків не було, але я не виключаю такої можливості!
Після третього кола перефразування запитання не витримала Царевич:
– Суд знімає питання. Ви розумієте, що ви питаєте? «Скажіть, а чи могло так вийти? – Так. – А чому? – А тому!» Ось що у вас виходить.
Після такого адвокат відмовився від ідеї подальших розпитувань. На цьому допит вирішили оголосити завершеним.
« Це шостий свідок. Він підтвердив, що 1995 року ЄЕСУ не було на ринку Донецької області, а 1997-го вона вже там не була представлена. Жодних преференцій від смерті Щербаня не було отримано » , – пояснював після засідання Власенко.
Він переконував , що версія слідства, одне з провідних місць у якій посідали преференції компанії ЄЕСУ від смерті Щербаня, розвалюється. Власенко також наголосив, що свідок нічого не знає про причетність Тимошенко до замовлення вбивства. Щоправда, захисник не процитував другої частини фрази. Це за нього зробив прокурор Олег Пушкар: «Сергій Власенко трактував слова свідка на свою користь. Так, справді, Гайдук не говорив про причетність Тимошенко до замовлення вбивства. Але він не говорив і про її непричетність».
Утім, було видно, що він не надто задоволений допитом. Чого не можна було сказати про Власенка.
Сам же колишній співвласник ІСД коментарів давати не став. Він спокійно пройшов за спинами журналістів та захисників до виходу і зник на сходах.
Між тим, суд, за клопотанням Генпрокуратури, вирішив 19 квітня поспілкуватися з одним із головних свідків – Петром Кириченком, який, врешті, може звинуватити Тимошенко у замовленні вбивства, не посилаючись на слова третіх осіб, нині покійних. Принаймні складалося враження, що прокурори були доволі впевненими в цьому.