Спадок окупації. До кого апелює радянська пропаганда у Латвії

Світ
14 Липня 2022, 21:05

Російську пропаганду даремно описують як недоладну, топорну і трешову. Певною мірою так воно і є. Але так звана «м’яка сила» Кремля спрямована не лише на нові, скептично налаштовані аудиторії, але й на середовища, свідомість котрих вже давно підготована до сприйняття російських наративів. Приклади останнього можна знайти навіть у країнах Балтії, які сьогодні займають принципово проукраїнську позицію.

Країни Балтії давно знайомі з російським впливом. У 1940-му СРСР поставив вирішальний для Латвії, Литви та Естонії ультиматум і силоміць затягнув їх за залізну завісу. Незважаючи на опір, ці держави були змушені прийняти умови приєднання, за чим послідували доволі типові для СРСР репресивні практики, зокрема переселення до регіону етнічних росіян та депортації місцевого населення. Так, у чорному червні 1941-го до таборів у Росії з Латвії депортували понад 15 тисяч поляків, євреїв та латишів. Як і у випадку українців, колективна травма після пережитого за час радянської окупації об’єднує значну частину латвійського суспільства. Причому у своєму ставленні до радянського минулого країни Балтії демонструють неабияку принциповість, яка відображається також на законодавчому рівні.

Ця принциповість стосується і ставлення до російської агресії проти України. Нещодавно в Ризі пенсіонера засудили до умовного позбавлення волі за те, що він написав в інтернеті коментар із побажаннями Росії «успішно знищувати українців». Ще раніше там затримали чоловіка, який побив учасника мітингу за декомунізацію через прапор України, а жінку затриманого відсторонили від роботи за допомогу нападнику. У травні проєкт «Телебачення Торонто» розповів історію однієї зі сценаристок програми Юлії Найдиш, яка виявила у ризькій книгарні «Polaris» стелажі, заповнені російською пропагандистською літературою про Євромайдан, окупацію Криму, авіакатастрофу MH-17, війну на Донбасі. Проблему книгарня вирішила лише після публічного розголосу, звернень до українського посольства та Служби безпеки Латвії.

 

Читайте також: Держава-zомбі. Коротко про суть російського імперіалізму

 

Не варто забувати й про російську агентуру в країні, обличчями котрої є Владімір Ліндерман, Ілларіон Гірс та Алєксандр Гапонєнко. Ці діячі постійно закидають ризьким урядовцям «русофобію», просувають наратив про «нацизм в Латвії», і поборюють «неонацлатиську догму» (на думку Гірса, «неонацлатиші» брешуть про геноцид свого народу в часи радянської окупації — Ред.). Цим персонажам ведеться не так вже й добре. Наприклад, Ліндермана у червні таки заарештували. А Гапонєнку присудили дев’ять місяців в’язниці ще восени 2021-го. Але так чи інакше, такі персонажі — а головне, їхня аудиторія — з’явились у Латвії далеко не вчора.

Як пояснив Тижню латвійський політичний експерт Алекс Григор’євс, крім типових засобів радянського впливу на демографічний склад населення, гітлерівці майже повністю винищили латиських євреїв та ромів, а ще близько 250 тисяч латишів втекли від радянських військ у перший рік радянської окупації. «У 1939 році, дякуючи пакту Ріббентропа-Молотова, втекла також і уся німецька громада, близько 60 тисяч громадян. На відміну від України, в Латвії радянська влада не організовувала Голодомору, адже своєї мети вдалося досягнути й без цього клопоту», – розповідає Григор’євс. Внаслідок цього в Латвії на зміну німецькій, яка була другою за поширенням, прийшла російська. А головне, змінене в насильницький спосіб населення стало більш вразливим до радянської, а потім і російської пропаганди.

 

Читайте також: Пауліна Шєгень: «Росія все одно намагатиметься ескалувати, розглядаючи Литву як зручне місце для перевірки міцності західних структур»

 

«Якщо нема якоїсь інформації латиською, латиш буде її шукати, скоріш за все, у російськомовних джерелах, а разом з інформацією переймається й російське ставлення. — каже Григор’євс. — Наприклад, латвійське радіо латиською мовою повідомило, що у ризькому аеропорті приземлився найбільший у світі літак «Мрія», розповіло про його розмір та інші деталі, але так і не згадало, що це український літак й що саме означає слово «мрія». Тобто джерелом інформації, швидше за все, була російська агенція новин».

Соціологічні дослідження вказують на тенденцію: російськомовні громадяни Латвії, або ж негромадяни взагалі, частіше симпатизують Росії або ж нездатні визначитись, чию сторону займають. Так, відповідно до опитування, опублікованого в ризькому журналі IR на початку липня, більшість представників старшого покоління прихильно ставляться до Росії і саме вони складають найбільшу частку тих, хто у питанні російської-української війни займає нейтральну позицію. 83% латишів підтримують Україну, але серед російськомовних симпатики України переважають лише серед молоді (18-24 роки). Інші, незалежно від того, скільки вони прожили не в Росії, схильні підтримувати агресора.

Крім того, в Латвії так само шириться популярна тенденція до пошуку «хороших росіян». Так, під час згаданого опитування 46% російськомовних латишів заявили, що симпатизують Росії, але не Путіну. Спираючись на дані різних соціологічних опитувань, Григор’євс стверджує, що приблизно половина російськомовного населення Латвії та близько 10% від загальної кількості громадян перебувають цілковито під впливом російського телебачення і мають відповідні уявлення про події в Україні. То йдеться про близько 23% від всього населення Латвії.

 

Читайте також: Історія – на часі!

 

«Латвія почала визнавати, що проти неї ведеться російська інформаційна війна тільки після початку війни Росії проти України у 2014 році. Почались нескінченні дискусії що з цим робити. Треба прийняти до уваги, що такі кроки, як заборона російського телебачення, викликали непорозуміння у Брюсселі. В результаті боротьба була обмежена семінарами, конференціями та програмами сприяння медіаграмотності», – пояснює експерт із приміткою, що назагал дискусії необхідні, але навряд чи вони достатньо дієві, особливо у випадку з російським слідом. Втім, навіть такі незначні кроки послужили хорошою базою для рішучіших дій із дерусифікації Латвії у 2022 році.

«Проросійське ставлення не зростає. Навіть маю таке особисте враження, потроху знижується. І ще – люди, які відчувають якусь підтримку дій Росії, соромляться її висловлювати. І це також добре. Що стосується того, як Латвія підтримує Україну на міжнародному рівні, то мушу відкрити невеличку таємницю – нам дуже щастить із міністром закордонних справ», – резюмує Алекс Григор’євс.

Наразі у війні Росії проти України уряд Латвії займає непохитно проукраїнську позицію. Станом на початок травня країна передала Україні в якості воєнної допомоги 31,2% від власних витрат з бюджету на оборону. Більше серед європейських країн надсилала лише Естонія. З початком великої війни на законодавчому рівні Латвія ввела заборону на пропаганду російської агресії – в разі виявлення будь-якої підтримки воєнних злочинів проти України, особу позбавлятимуть громадянства. Також країна одною з перших визнала дії російської армії геноцидом українського народу, а у червні заборонила мовлення 80 російських каналів, поки не припиняться бойові дії.