Юрист львівського походження та колишній начальник інформаційно-аналітичного управління НАК Нафтогаз (2000 рік), Власенко став відомій усій країні як адвокат Віктора Ющенка у Верховному суді під час слухання справи про масові фальсифікації на президентських виборах-2004. Менш гучними, але не менш скандальними, були судові спори довкола приватизації «Криворіжсталі» (виступав на боці консорціуму Рината Ахметова й Віктора Пінчука) та Нікопольського феросплавного заводу (захищав інтереси Пінчука).
Сьогодні Власенко – захисник Тимошенко у справі про скандальну газову угоду з Росією від січня 2009 року. Як і належить у такій ролі, юрист-депутат віртуозно запевнив Тиждень, що екс-прем’єрку за це потрібно не судити, а зовсім навпаки.
Сергію Володимировичу, ви захищаєте Тимошенко лише у справі про газові домовленості з Росією в січні 2009 року. А як щодо інших справ?
Коли Юлія Володимирівна звернулась до слідства щодо залучення мене як захисника, кримінальні справи про придбання автомобілів і про гроші Кіотського протоколу (наскільки мені зрозуміло, вони об'єднані в одне провадження) перебували вже на стадії ознайомлення Тимошенко із матеріалами справи. І в такій ситуації залучення нового захисника могло б виглядати як спроба затягнути процес. А Юлія Володимирівна вважає себе невинуватою й не хоче нічого затягувати.
Генпрокуратура і слідчий звинувачують її саме в навмисному затягуванні справи.
Генпрокуратура за два дні до госпіталізації Луценка наполягала, що в нього нормальне самопочуття. Коли Луценко вже який день лежав голодуючи в клініці, чини з прокуратури його відвідували й розповідали, що він там ледь не танцює… Що після цього можна сказати про їх заяви?
Я супроводжував Тимошенко до прокуратури 20 квітня, а починаючи з 4-го травня – постійно. Ми разом ходили на всі виклики. До 17 травня Юлія Володимирівна ні разу нічого не пропустила, крім одного-єдиного виклику 12 травня. У цей день вона була в Печерському суді, де розглядалась її скарга про те, що справу проти неї порушено незаконно. Суддя напередодні оголосила, що є тільки один час, коли Тимошенко та її захист можуть ознайомитись із матеріалами, на підставі яких порушили справу. То не могла ж Тимошенко бути одночасно і в прокуратурі, і в Печерському суді!
Другий раз був сьогодні (17 травня — Ред.). Ще вчора я спеціально прийшов до ГПУ (хоча нас ніхто не викликав), щоб передати слідчому інформацію про те, що Тимошенко захворіла. Я з нею спілкувався особисто, і хоч я не лікар, людину з гострим респіраторним захворюванням розпізнати можу. Тож я сказав слідчому, що Юлія Володимирівна захворіла, і що всі необхідні довідки про це будуть йому передані в установленому порядку.
У відповідь слідчий сказав: мене це не обходить, підпишіть повістку, що завтра вона повинна бути тут. Я повістку підписав, але зазначив там і про застуду, і про те, що будуть подані відповідні медичні документи. От і все.
Прокуратура заявляла, якщо пригадуєте, і про те, що Тимошенко відмовляється від захисника і тим затягує час. Насправді ж було так. 15 квітня Тимошенко звернулась про залучення в якості захисника мене. За її словами, слідчий сказав, що не заперечуватиме, а постанову пообіцяв винести пізніше. Але 20-го квітня він раптом заявив, що вони мене не допускатимуть. Без пояснення причин…
Пояснення були: народний депутат не має права займатися адвокатською діяльністю.
Мені тоді, на місці, нічого ніхто не пояснив. Тільки через три дні вони передали Тимошенко постанову про відмову, де вже була згадана вами аргументація. Вона оскаржила цю відмову першому заступнику Генпрокурора, 4 травня подала повторну заяву про мій допуск — їй весь час відмовляли. Але врешті-решт 10 травня прокурор, який наглядає за справою, допустив мене до справи. І я таки став захисником. Це означає, що ми від початку вимагали законних дій. А затягували все своїми відмовками саме вони.
Як ви в кінцевому рахунку переконали слідчих допустити вас до процесу?
Відповідно до законодавства, у нас в кримінальному процесі взагалі немає такої фігури, як адвокат. Є така професія, але це інше. В кримінальному процесі діє захисник. Що ж до статусу народного депутата, то він лише не має права займатись будь-якою оплачуваною роботою, крім творчої, викладацької та науково-дослідницької…
…А Юлія Тимошенко вам за її захист нічого не платить.
Звичайно. Ми не порушуємо закон. Крім того, у нас є рішення Конституційного суду в “справі Солдатова”, коли громадянин Солдатов просив КС роз'яснити, чи може він залучити до захисту в кримінальному процесі не адвоката. І КС, спираючись на міжнародні акти та вітчизняне законодавство, встановив, що людина у справі свого захисту в суді не обмежена адвокатами. Ірина Луценко, яка зараз є захисником у справі свого чоловіка, навіть не має юридичної освіти.
Ви намагаєтесь сказати, що представники “антинародного режиму” врешті-решт просто здалися перед вашими аргументами?
Я нічого не намагаюсь, я просто вказую, що наші вимоги були цілком законні. І прокуратура змушена була нас почути. Хоча це не означає, що вони завжди чують законні вимоги.
Ви згадали про Юрія Луценка. Слідчий у його справі вже заявив, що ваші висловлення по цій справі є тиском на слідство і суд…
А коли слідчий Войченко без належних підстав вносив у суд подання про тримання Луценка під вартою, це не був тиск на самого Луценка? Не було тиском те, що в результаті Луценко 5 місяців перебував у слідчому ізоляторі й змушений був вдатись до крайнього заходу громадянської реакції? При цьому слідство у справі Луценка закінчено. Як можна тиснути на те, що вже закінчено? А про суд я нічого не говорив. Чи слідчий Войченко вже і судом себе вважає?
Річ у тому, що ви, як і каже слідчий Войченко, не маєте процесуального відношення до справи Луценка.
Пробачте! Я громадянин України, й маю право висловлювати свою точку зору на будь-які події, що мають, або й не мають, громадського резонансу! Тиск на слідство і суд — це коли під чиїмось впливом виносяться завідомо неправосудні рішення або вчиняються незаконні процесуальні дії, що зовсім не рідкість у нас, на жаль. А коли громадянин, народний депутат висловлює свою думку з того чи іншого питання, називати це тиском — просто абсурд.
Я можу визнати лише одне: на момент моєї попередньої заяви про неправосудні дії Войченка я не знав, що справу вже передано в суд, і слідчий не має на неї процесуального впливу. Я цього просто ще не знав. Але це абсолютно не знімає з Войченка відповідальності за те, що Луценко 5 місяців необгрунтовано перебував у СІЗО. І нехай виконавці нинішніх розправ не сподіваються пізніше прикритися тим, що вони “тільки виконували команди”.
Ще хотілося б нагадати панові Войченку, що я не лише громадянин, а й народний депутат. За законом, народний депутат не може бути притягнутий до відповідальності за зроблені ним вислови й оцінки.
Депутатський імунітет — це і є та причина, з якої Тимошенко обрала вас захисником?
Щодо цих причин запитайте у неї самої. Хоча вона не раз їх висловлювала.
Але вона не висловлювалась, чому не залучила вас раніше.
Це, знов-таки, запитайте у неї.
Чи багато людей допомагає вам у захисті Юлії Володимирівни?
Звичайно, є певна група людей, яка готує технічні документи. Але розробка стратегії захисту й узгодження тактичних питань — це моя справа. Якщо Юлія Володимирівна радиться ще з кимось, то мені про це невідомо.
Доводилось чути, що від вашим керівництвом захистом Тимошенко опікуються люди, що мають чи мали відношення до юридичної фірми “Magisters”, з якою колись працювали й ви, і яка свого часу займалась захистом інтересів НАК Нафтогаз.
Раніше ця фірма називалась “Магістр і партнери”, і вона обслуговувала Нафтогаз ще з 2002 року. Адвокатська компанія “ Рєзніков, Власенко та партнери”, до якої я мав честь належати, об'єдналась з цією компанією 2006 року. Тобто “Магістри” задовго до нашого об"єднання з ними вели справи НАК Нафтогаз. Зі свого боку, я в 2002 році про "Магістрів" ще навіть не чув.
До того ж, я відійшов від юридичного бізнесу ще з березня 2008 року, коли став заступником голови Державної податкової адміністрації України. Відтоді я до компанії “Magisters” ні юридичного, ні фактичного відношення не маю, хоча, звичайно, зберіг дружні, приятельські стосунки з тими, з ким ми працювали тоді разом. І серед тих, хто зараз пов'язаний із захистом Тимошенко, немає людей, хоча б якось пов'язаних з цією фірмою.
Чому Печерський суд не взяв до уваги документи, які ви подавали як доказ невинуватості Тимошенко?
Так говорити не зовсім правильно. Насправді процес, пов'язаний з оскарженням постанови про порушення кримінальної справи — достатньо формальний. Це окрема процедура, виписана в статті 236-8 КПК, і вона дуже специфічна. Ті документи, про які ви говорите, були серед матеріалів, які стали підставою для порушення кримінальної справи проти Тимошенко. Генпрокуратура зобов'язана була надати їх суду, і ми, власне, добивались саме цього.
Те, що ми побачили, нас просто вразило. Ми побачили висновок Міністерства юстиції, яке підтвердило, що Тимошенко діяла в межах своїх повноважень, і ніякого затвердження “газових директив” Кабміном потрібно не було. Ми побачили листа аналогічного змісту від заступника Генпрокурора Кудрявцева від 17 червня 2010 року. Натомість ми так і не побачили абсолютно жодних документів або посилань, які свідчили б, що Кабмін повинен був затверджувати “газові директиви”.
Тим не менше, слідчий, виносячи постанову про порушення справи проти Тимошенко, такий висновок чомусь зробив. І саме тут побачив те “перевищення службових повноважень”, яке їй інкримінують. Ми посилались на документи, а слідчий казав: ні, у мене є підстави порушити справу саме за цією статтею. Які конкретно підстави? Невідомо.
Документи Генпрокуратури повністю виправдовують Тимошенко від тих звинувачень, які їй висунуто тією ж Генпрокуратурою. Тим не менше, справа, як бачимо, триває.
Чи можемо ми побачити кримінальну справу проти Тимошенко не за перевищення повноважень, а, скажімо, за державну зраду? Адже саме так кваліфікують її дії ініціатори створення спеціальної слідчої комісії в парламенті.
На моє глибоке переконання, неможливо судити “за державну зраду” політичного діяча за наслідками політичних переговорів. Власне, тому Тимошенко й переслідують за нібито “перевищення повноважень”, яке вигадав собі слідчий Нечвоглод, котрому ще доведеться (а я в цьому переконаний) нести за це відповідальність.
А ви знаєте, як розраховувалися збитки, нібито завдані Україні тими переговорами і контрактами? 2008 року ціна на природний газ складала $ 179,5 за тисячу кубічних метрів. З 2009-го, за наслідками підписаних контрактів, середньозважена ціна склала $ 233. Не 450, про які всі кричали, а 233(ця цифра підтверджена висновками Генпрокуратури). То вони порахували різницю між 233 й 179, і стали множити на кількість газу.
Але це абсурдна логіка. По-перше, ціна газу в усьому світі постійно росте. Хіба це можна вважати завданими збитками? Уявіть собі, що цього року картопля на ринку коштує більше, ніж минулого, і тут покупці починають кричати, що їм завдано збитків, і вимагати посадити продавця до тюрми. А по-друге, давайте не забувати, що газ для України весь час дорожчав, а ставка за транзит не змінювалась уже кілька років! Саме Тимошенко хотіла її підвищити.
Не як юрист, а як політик, чи вважаєте ви, що російський Газпром тоді висунув обгрунтовані вимоги?
Дивлячись про які вимоги говорити. Згадаймо хронологію, підтверджену абсолютно всіма матеріалами справи. В жовтні 2008 року Тимошенко домовляється з російським прем'єром Путіним про ціну газу на 2009 рік в розмірі $ 235 за тисячу кубічних метрів. І екс-керівник Нафтогазу Олег Дубина сам називав цю ціну ідеальною!
Але в грудні, за свідченнями того ж Дубини, Віктор Ющенко забороняє йому підписувати контракт і відкликає його з переговорів. Після чого російська сторона починає називати ціну в 320, потім 418, нарешті, 450 доларів. Причому мова йшла не про показник, який вставляють у формулу, а про ціну продажу газу на кордоні!
І все ж таки Тимошенко внаслідок переговорів отримала газ по середньозваженій ціні $233.Тобто навіть краще, ніж та ціна, яку Дубина називав ідеалом. Плюс підвищення ставки за транзит, хай і начебто незначне. При цьому Тимошенко увійшла в переговори лише 17 січня, до того вона не втручалась.
Не будемо також забувати, що в січні 2009 року ніхто не міг спрогнозувати, на скільки вистачить того газу, що зберігався в українських сховищах. І яка буде температура. Якби температура знизилась на кілька градусів, могла статися катастрофа… Власне, це була екстраординарна ситуація, з якої Тимошенко успішно вийшла.
На вашу думку, які перспективи в інших ув'язнених по “газових справах”?
Ну, я знайомий зі свідченнями того ж Макаренка (екс-голова митниці, санкціонував розмитнення за домовленостями Тимошенко й Газпрому 11 млрд. куб. м. газу компанії РосУкрЕнерго, які після перемоги Віктора Януковича було повернуто попередньому власнику — Ред.) та Діденка (екс-перший заступнк голови Нафтогазу, наказав зарахувати розмитнений газ на баланс НАК). Я був і в Печерському, і в Київському апеляційному суді, коли розглядались питання щодо тримання під вартою цих людей.
Я впевнений, що їхні справи не мають жодного відношення до юриспруденції. Якби це була юриспруденція, вони не сиділи б жодного дня. Тим більше, Діденкові, на відміну від Макаренка, спочатку було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. І він цю підписку не порушував, тобто не було жодних підстав для зміни запобіжного заходу. Але його змінили. Оце і є тиск на людей.
Для чого?
Може бути мета когось настрашити. З тих, хто ще перебуває на волі.
А може бути мета домогтися від них свідчень проти Тимошенко, про що говорили представники “Батьківщини”?
З точки зору логіки, я не виключав би й такої мети.
До речі, а ви сам, ставши захисником Тимошенко, встигли відчути на собі якийсь тиск? Або, навпаки, отримати ласі пропозиції від влади?
Ні, нічого не змінилося. Хоча я не виключаю в майбутньому будь-яких дій на свою адресу, в тому числі провокативних.
Чим може закінчитись суд над Тимошенко, за вашими відчуттями?
На жаль, після прийняття нового закону про судоустрій судова система в цілому стала дуже залежною від влади. Звичайно, там є порядні люди, але їх – “переважна меншість”. Тож система готова приймати будь-які рішення, навіть не маючи підстав, але маючи наказ…