Аліна Пастухова Журналіст Тижня

Running Man

ut.net.ua
19 Лютого 2010, 00:00

Як вітчизняні законотворці не намагалися б викорінити явище під назвою «міжфракційні міграції», списки депутатів-перебіжчиків час від часу поповнюють нові прізвища. Виборцям лише доводиться спостерігати, як представники «рідної» політичної сили, спокусившись високою посадою у владі чи просто грішми, діють усупереч декларованим принципам та формують альянси з тими, кого ще вчора звинувачували в усіх смертних гріхах.

У Верховній Раді третього скликання депутатські переходи з фракції до фракції траплялися приблизно 600 разів, у парламенті четвертого скликання – 300. Після запровадження імперативного мандата, що нібито означає втрату депутатом повноважень у разі виходу з фракції тієї політичної сили, за списком якої його обрали (нібито – бо реалізувати цей механізм на практиці ще нікому не вдалося), випадків біганини по фракціях різко поменшало. Проте поширилася практика індивідуальних приєднань чи виходів депутатів із парламентських коаліцій.

Винайшли народні обранці й інші способи політичного перефарбування – вийти з партії, залишившись при цьому в парламентській фракції, голосувати всупереч генеральній лінії «рідної» політичної сили тощо. В такий спосіб діють, наприклад, колишні «нашоукраїнці», які приєдналися до партії Віктора Балоги «Єдиний центр». З’явились у Верховній Раді шостого скликання й позафракційні: екс-бютівці Ігор Рибаков, Геннадій Задирко і Володимир Каплієнко, колишні регіонали Тарас Чорновіл, Інна Богословська й Василь Кисельов.

Тиждень склав власний рейтинг  депутатів-перебіжчиків, чиї маневри перекроювали політичну карту парламенту.

 

Normal
0

false
false
false

MicrosoftInternetExplorer4



/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:”Обычная таблица”;
mso-style-parent:””;
font-size:10.0pt;”Times New Roman”;}

Михайло Зубець
(7 переходів із фракції до фракції)

Народний депутат України четвертого, п’ятого і шостого скликань, один із найактивніших перебіжчиків в історії українського парламентаризму. Впродовж 2002–2006 років побував у фракціях «Єдина Україна», «Аграрники України», «Демократичні ініціативи», «Народовладдя», «Союз», фракції БЮТ. Будучи депутатом п’ятого скликання від БЮТ, Михайло Зубець приєднався до «антикризової» коаліції ПР, Соцпартії та комуністів. Після розпуску парламенту та дострокових парламентських виборів повернувся до Верховної Ради вже з Партією регіонів.

 
 

Сергій Ратушняк
(6 переходів)

Скандально відомого мера Ужгорода по праву можна назвати рекорд­сменом за швидкістю міжфракційних переходів. На відміну від багатьох колег-перебіжчиків, яких обирали до парламенту по кілька разів, Ратушняк шість разів змінював політичну орієнтацію, будучи народним депутатом лише одного, четвертого скликання. Був членом фракцій «За Єдину Україну», «Народовладдя», «Демократичні ініціативи» (до вересня 2003 року), «Наша Україна» (з жовтня 2003 року), «Регіони України» (з грудня 2003 року). Виключений із останньої за порушення фракційної дисципліни. У 2005-му ввійшов до фракції Народної партії України Володимира Литвина.

 

Василь Хмельницький
(6 переходів)

Бізнесмен, перебуває в стінах ВР з 1998 року. Устиг попрацювати в шести парламентських фракціях. Уперше до парламенту пройшов за списком Партії зелених України й увійшов до фракції ПЗУ. На виборах 2002 року намагався потрапити до Ради за списком політичного проекту «Жінки за майбутнє». Згодом таки приєднався до депкорпусу четвертого скликання, перемігши на довиборах у Мелітополі. Перебував у фракціях «Народовладдя», «Народний вибір» та «Союз». Потім перейшов до БЮТ, за його списками обраний до парламенту п’ятого скликання, але перебіг на бік «антикризової» коаліції. Нині у фракції ПР.

  

Іван Кириленко
(5 переходів)

Депутат п’яти скликань, уперше обраний до парламенту 1995 року як позапартійний, устиг змінити фракційну прописку п’ять разів. До 1999 року був членом фракції «Громада», після арешту Павла Лазаренка в США перейшов до новоствореної фракції «Батьківщина». У 2002 році Кириленко керував штабом провладного блоку «За єдину Україну» на чолі з Володимиром Литвином, потрапив до парламенту за списком блоку, увійшов до фракції «Єдина Україна». Пізніше перейшов до фракції «Аграрники України».

До ВР п’ятого та шостого скликань пройшов уже за списками БЮТ, також приєднався до «Батьківщини».

 Сергій Головатий
(3 переходи)

Народний депутат усіх шести скликань, один із авторів Акту проголошення незалежності України, двічі міністр юстиції колір політичної сили змінював тричі. У 2002-му пройшов до парламенту за списком БЮТ. У 2006-му йшов на вибори вже в команді пропрезидентського блоку «Наша Україна». Але найгучніший політичний трансфер Головатий здійснив у 2007 році, приєднавшись до лав «антикризової» коаліції. До Верховної Ради шостого скликання обраний уже за списком Партії регіонів.

 
 

Анатолій Кінах
(3 переходи)

Уперше потрапив до парламенту 1990 року, проте склав повноваження у зв’язку з переходом на іншу посаду. 1998-го знову стає депутатом і приєднується до фракції – Народно-де­мо­кра­тичної партії, 2002 року обирається до ВР за списком блоку «За єдину Україну», однак залишається керувати урядом. 2004 року балотується на посаду президента. В другому турі підтримує Віктора Ющенка. Обраний до парламенту п’ятого скликання за списком блоку «Наша Україна». 2007 року в обмін на крісло міністра економіки в другому уряді Віктора Януковича залишає «Нашу Україну». Зараз у фракції Партії регіонів.

  

Олексій Федун
(2 переходи)

Депутат п’ятого та шостого скликань, нині регіонал Федун – іще один політик, який набув звання перебіжчика через приєднання 2007 року до «антикризової» коаліції. До парламенту п’ятого скликання потрапив за списком «Нашої України». Загалом він двічі змінював приналежність до політичних сих. 2002 року намагався потрапити до Верховної Ради з Партією зелених, але «зелені» тоді до парламенту не пройшли.

 
 
Олександр Волков

Колишній спортсмен, депутат п’ятого та шостого скликань – також перебіжчик із помаранчевого табору до лав «антикризової» коаліції. Екс-нашоукраїнець, нині член фракції Партії регіонів лише раз зіграв роль політичного хамелеона. Але його рішення змінити команду, як і аналогічні рішення кількох його колег, стало одним із головних аргументів розпуску президентом Верховної Ради у 2007 році.

 
Юрій Бут

Колишній громадянин Росії, депутат шостого скликання Бут, який потрапив до Верховної Ради в складі блоку НУ–НС, – один із тих, хто продовжив традицію бігання по коаліціях. У червні 2008 року депутат оголосив про вихід із коаліції, яку НУ–НС створив із БЮТ та Блоком Литвина, позбавивши парламентську більшість хиткої переваги в один голос.

 
Ігор Рибаков

«Подільник» Бута по руйнуванню парламентської більшості зразка 2008 року, депутат п’ятого та шостого скликань, двічі обирався до парламенту за списком Блоку Юлії Тимошенко. В жовтні 2008-го був виключений з фракції БЮТ, зараз не належить до жодної фракції парламенту. Щоб помститися депутатові за розвал коаліції, БЮТ намагався позбавити Рибакова депутатських повноважень, але суд став на бік перебіжчика.