— Нічого собі, а що це така за хвиля? Вперше чую, — запитала я водія, коли почула дзвінкий голос ведучої, яка сповістила про ефір радіо «Победа».
— Та тут пісні гарні, наші. А мовлять із республіки ж, — не відчувши підступу в моєму запитанні, відповів чоловік, якого, судячи з віку, ще на білому світі не було, коли ці пісні були «нашими».
— Чому ж говорять російською, а не «рєспубліканською»?
— А, то ви бандерівка? — нарешті зрозумів він і вимкнув радіо.
Знайти кілька радіостанцій, які подають сигнал з окупованої території, у Бахмуті, Торецьку, Покровську чи Авдіївці простіше простого. Вмикай популярні радіохвилі — і три з п’яти будуть «говорит Масква», тобто в нашому випадку Донецьк. Наприклад, майже впритул до української «Армії FM» транслюють ті самі «Победа» та «Республика». Випадково натрапивши на кілька таких хвиль уже вдома, знайшла сили послухати, щоб оцінити тенденції та репертуар. З того, що встигла почути, можу сказати: мешканців окупованих територій не поспішають залучати до сучасного російського мистецтва, креативу, модних виконавців чи цікавих течій. Навіть на рівні поп, бо 90% музики — це радянський нафталін, який можуть навіть теоретично пам’ятати ті, кому за 90 років.
Читайте також: Нацрада оштрафувала одну з радіостанцій за порушення мовних квот
І ця вся «ностальгійна каша» постійно перебивається так званою соціальною рекламою. Ні, це навіть не збір грошей на лікування поранених, не інформація про мінну небезпеку, що було б якось зрозуміло під час війни! Ведучі майже після кожної композиції закликають громадян повідомляти органам МГБ про підозрілих людей, яких вони помічають на вулицях. «Чого ж вони нас раніше не попередили, бо у 2014 році на наших вулицях з’явилося стільки тих підозрілих, що телефон був би червоним», — сумно пожартувала з цього моя знайома, з якою я поділилася своїми емоціями.
«Как молоди ми билі, как вєрілі в любовь» — і слухачі поринають у спогади про свої студентські весілля чи поцілунки в під’їздах після комсомольських зборів. І тут схвильований голос: «Гражданє рєспублікі! Будьтє бдітєльни!». Який жах: ці підозрілі люди, підступні шпигуни хочуть відібрати світлі спогади про дискотеки в сільських клубах під час збору овочів! Треба бути дуже пильними, щоб вчасно їх помітити та знешкодити! Зізнаюся, на мене ця маніпуляція теж вплинула особливим чином: за годину прослуховування радянських пісень і постійної реклами вдалося поринути в атмосферу підозрілості, ворожого ставлення одне до одного, фобій та смакування теми «ворогів молодої держави» часів радянських репресій. І вжахнутися…
Читайте також: В Україні набув чинності закон про тимчасові дозволи на телерадіомовлення в зоні АТО
Проводити такі експерименти я нікому не раджу. І щиро співчуваю мешканцям окупованої території, що піддаються різноманітним психіатричним експериментам, наслідки яких для кожного з них будуть невеселі. Це стосується і тих, хто з радістю споживає ностальгічні наживки, і тих, хто як може опирається цій атмосфері мертвого минулого, що загрожує не тільки майбутньому, а й теперішньому. Але в мене питання: за п’ять років війни не знайшлося жодного засобу, щоб мінімізувати цей вплив на людей, які територіально перебувають на вільній українській землі? Бо насправді тут ідеться не про вільний вибір чи свободу слова, а про психічне здоров’я та адекватність людей! Мова не про альтернативну інформацію чи різні погляди, у цьому випадку можна говорити про ментальні та глибинні ідентифікаційні «гачки», за допомогою яких країна-агресор уже багато років тримає українців. Що, власне, й допомогло так легко роздмухати пожежу в доволі індиферентному та підневільному суспільстві Донеччини та Луганщини. То чому ми досі так зверхньо ставимося до «якихось пісеньок», між якими в мізки людей вкидаються цілком конкретна інформація, «московський час», російські рублі та відчуття, що ти маєш до всього цього безпосередній стосунок?