Навіть у найуспішніших європейських країнах тіньова економіка має свою частку. Найнижчий її рівень серед членів ЄС в Австрії (7,8% ВВП), Люксембурзі (8,1%), Нідерландах (9,2%). 2014 року відповідний середній показник для держав Євросоюзу становив близько 18,6%. Це змушує європейських чиновників серйозно замислитися над методами покращення ситуації. А в географічному сенсі зберігається тренд: що далі на схід, то більших обертів набирає тіньовий сектор. І Польща з огляду на певні історичні та географічні чинники є помітним представником свого регіону.
На момент приєднання до ЄС у 2004 році частка тіньової економіки становила 27,4% ВВП Польщі. У 2014-му, через 10 років після вступу, цей показник знизився майже на 4% й дорівнював 23,5%. За іншими даними, частка знизилася майже до 20% і не припиняла падіння. За інформацією Міністерства фінансів, у 2016-му показник залишився на тому самому рівні, що й два роки тому, а саме 23,5%. Попри те що тіньової економіки в Польщі за 10 років відчутно поменшало, динаміка все-таки не була такою значною на тлі загального показника ЄС (середній рівень знизився від 22,3% до 18,6%) чи, наприклад, успішної в цьому сенсі Австрії (від 11% до 7,8%). Важливим фактором, який допоміг Польщі вирватись із замкненого кола чорного ринку, коли той розквітнув у державах, що були раніше у складі Радянського Союзу або ж серед його сателітів, став дозвіл на ведення приватного підприємництва ще до 1989 року. Хоча в соціалістичній Польщі державний сектор та кооперативи переважали над приватною одноосібна власністю, в деяких галузях було інакше: скажімо, у сільському господарстві налічувалося 70% приватних ферм.
Саме чинникові існування приватної власності до 1989 року з розвитком відтак малих і середніх підприємств у країні відводять чільне місце багато дослідників, говорячи про наступний економічний успіх Польщі. Так, Джейн Крістіан із медіа-агенції Mediacom у своєму дослідженні ролі тіньового сектору в державах із перехідними економіками пише: «Помітною різницею перехідних економік є співвідношення неофіційної (тіньової) економіки до ВВП кожної з країн. Мабуть, це не дивно, що в країнах із найбільшими тіньовими економіками, створювалося значно менше приватних підприємств».
Читайте також: Іспит на право бути власником
Інші дослідники вважають, що заснування нових фірм у державах із перехідними економіками є «рушієм зростання». Збільшення кількості нових малих та середніх компаній — це ключ до успішної трансформації, адже на ранніх стадіях саме вони відіграють важливу роль, пом’якшуючи наслідки карколомного спаду виробництва на великих державних підприємствах.
Поведінка країн колишнього соцтабору та екс-республік Радянського Союзу під час переходу від планової до ринкової економіки на початку 1990‑х дуже різнилася, коли йшлося про формування умов для виникнення малих та середніх підприємств. І знову ж таки деякі тенденції були що далі на схід чи на захід, то виразнішими. Як зазначає Крістіан, Польща та Угорщина — це зразки успіху в регіоні. Понад 2 млн нових приватних підприємств було засновано в Польщі на кінець 1995 року. Це вдвічі більше, ніж у Росії, де водночас учетверо численніше населення. Звісно ж, не останню роль відігравало й середовище, у якому доводилось існувати польським та російським підприємцям. Рівень урядової підтримки малого бізнесу (зазвичай власників невеликих магазинів), як і відповідне законодавство, у двох країнах помітно різнився.
Приховування прибутків компаніями, що діють цілком законно, та винагорода праці незареєстрованої робочої сили (зарплати в конвертах) — найбільша складова польської тіньової економіки. За інформацією Центральної служби статистики Польщі, на них разом припадає близько 60% сектору. Помітним елементом тамтешньої сірої зони є і праця заробітчан з України та інших держав колишнього СРСР. Великий відсоток її не декларується, а часом їхніми послугами користуються задарма, оскільки розуміють, що це незахищена категорія робітників.
Читайте також: Ті, що живуть у сутінках
Влада хоче змінити ситуацію. Ще представник попереднього уряду віце-міністр з питань фінансів Конрад Рачковський заявляв, що правлячий кабінет працює над пакетом законодавчих змін, які мають зробити систему «щільнішою». Крім того, вже наприкінці 2014 року було досягнуто певних змін у царині оподаткування. Утім, проблеми є і досі. Наприклад, із так званим VAT gap — розривом між очікуваним рівнем ПДВ, який має отримати держава, й тим, що реально отримує. Через різноманітні шахрайські схеми та ухиляння від сплати податків остаточний обсяг фіскальних платежів, що надходять до скарбниці, є значно меншим. Польща нині на сьомому місці в Європі за величиною податкового розриву щодо сплати ПДВ. У 2013 році її економіка втратила через це понад 42 млрд злотих, а 2016-го розрив, як очікують, становитиме 45 млрд.
Фахівці називають кілька варіантів покращення ситуації. Так, експерти Інституту досліджень ринкової економіки пропонують універсальні рецепти: послабити фіскальний тягар, спростити законодавство (зміни до нього, ухвалені в Польщі у 2014-му, охоплювали більш ніж 25 тис. сторінок; для порівняння: у сусідній Словаччині за той самий рік вони вмістилися на трьох із лишком тисячах).
Окрім того, розвиток тіньової економіки безпосередньо залежатиме від макроекономічної ситуації. Адже саме завдяки сталому зростанню вдалося стабілізувати рівень тіньової економіки. Якщо воно триватиме, показник тіні падатиме; але вже останній рік показав, що зовнішні та внутрішні виклики країни не сприяють стабілізації (хоча наразі цифра не збільшується).
Читайте також: Між виживанням і саморуйнацією
Коли говорять про успіхи Польщі в боротьбі з тіньовою економікою на тлі інших посткомуністичних держав, зокрема й України, часто забувають про факт існування приватної власності ще в ПНР часів побудови соціалізму. Цей фактор разом із дальшою підтримкою приватного сектору став дуже важливим для зменшення частки тіньової економіки в країні сьогодні. Крім того, полякам вдалось оминути те, що ніяк поки не викорінюється в Україні, а тим більше в Росії.
Фрідріх Шнайдер, один із найсерйозніших дослідників феномену тіньової економіки, серед ключових елементів, що впливають на її масштаби саме в Польщі, називає якість роботи державних установ. Це фактор, який вдалося покращити впродовж останніх 25 років, але поки що він не є досконалим, і над цим іще треба працювати. Адже велика кількість держслужбовців — то наразі й польський феномен, що, з одного боку, обтяжує громадян вищими податками для оплати їхньої служби, а з другого — накладає на підприємців більше відповідальності перед різними органами.