«Україна убезпечена від клерикалізації релігійним плюралізмом. Жодна з церков не зможе домінувати або придушувати інші церкви, бо жодна з них не об’єднує навіть номінальних 20% населення», – наголошує Єленський.
Він наводить дані одного закордонного дослідження, за даними якого 22% опитаних належать до УПЦ (МП), 19% до УПЦ (КП), 8% до УГКЦ. Окрім того, навіть протестанти, «попри те, що їхня питома вага не така велика, є центром тяжіння і мають сегмент громадської підтримки».
«Релігія давно повернулася в українську публічну сферу: у ній вона відіграє більш значущу роль, аніж в індивідуальній сфері. Зверніть увагу: ті, хто стояв біля джерел української політичної нації (Грушевський, Франко, Драгоманов, навіть Куліш), дуже скептично ставилися до релігії як ресурсу національного будівництва. Чому? По-перше, православ’я розуміли як те, що скріплює «общерусскую» ідентичність. По-друге, Грушевський у статті «Україна і Галичина» попереджав, щоб ми не повторили долю сербів і хорватів, які вийшли з одного пня, говорять однією мовою, але у релігійному плані розділені», – зазначає експерт.
Детальніше читайте в інтерв’ю Тиждень.ua Віктор Єленський: «Релігія повертається в українську політику, але це не означає, що вона з’єднується з народним життям».