Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК) відомий широкому загалу після обшуків улітку цього року. А фраза «Шеф! Давай что-то учудим!» стала повноцінним мемом в інтернеті. Кілька людей у мантіях отримали підозри, а суспільство дізналося, що група суддів могла відчутно впливати на життя країни. Почалося розслідування, відповідальним за яке стала СБУ. Втім, тривало воно недовго, трохи менше ніж півроку, бо 7 листопада Шевченківський райсуд Києва відмовився продовжувати строки слідства.
До історії з обшуками й «плівками Вовка» Окружний адмінсуд регулярно потрапляв в інформаційне поле. Не останньою чергою через свої дивні рішення. Тут і скасування націоналізації ПриватБанку, і припинення процесу перейменування Української православної церкви Московського патріархату, і спроби звільнити колишню виконувачку обов’язків міністра охорони здоров’я Уляну Супрун. Врешті, саме цей суд свого часу забороняв Євромайдан. А все це тому, що ОАСК наділений незвичними повноваженнями: він може зупинити або скасувати будь-яке рішення міністерства чи іншого органу влади, що міститься в Києві. Понад те, він навіть може встановити наявність чи відсутність владних повноважень у чиновника.
26 липня з обшуками до ОАСК прийшли детективи Національного антикорупційного бюро та нині ліквідованого Управління спецрозслідувань Генпрокуратури. У день обшуків очільники цих структур дали прес-конференцію, під час якої продемонстрували доволі цікаві аудіозаписи. За словами силовиків, вони прослуховували кабінет голови Окружного адмінсуду Павла Вовка й дізналися багато цікавого. На записах зафіксовані голоси, схожі до тих, які мають Вовк і його підлеглі. Між собою вони нібито обговорювали, як уникнути атестації, як вплинути на Людмилу Денісову та Вищу кваліфікаційну комісію суддів, яка за цю атестацію відповідає. Загалом якщо ці аудіозаписи, відомі нині як «плівки Вовка», справжні, то їх цілком може вистачити на кілька великих кримінальних проваджень. А фігурантами майбутніх розслідувань, цілком імовірно, можуть стати не лише пан Вовк і його підлеглі, а й представники української влади.
Читайте також: Зламати систему
Втім, проблеми в слідчих почалися ще з моменту обшуків. Скажімо, підозри суддям ОАСК тогочасний керівник Генпрокуратури Юрій Луценко підписав тільки через тиждень після того, як розгорівся скандал. Попри те що керівник УСР Сергій Горбатюк заявляв: потрібні документи доставлені в офіс Генеральної прокуратури ще в день обшуків. Врешті, на початку серпня підозри отримали голова Окружного адмінсуду Києва Павло Вовк, його підлеглі Ігор Погрібніченко та Євген Аблов і суддя Суворовського райсуду Одеси (який також нібито фігурував на записах із кабінету Вовка) Іван Шепітко. Їх звинуватили у втручанні в роботу ВККС.
Водночас Генеральна прокуратура звернулася до Вищої ради правосуддя (ВРП) із клопотанням, у якому просила тимчасово відсторонити від посад суддів Вовка, Погрібніченка і Шепітка. Адже їх підозрювали в скоєнні злочину й, цілком імовірно, могли притягнути до кримінальної відповідальності. Проте ВРП вирішила залишити фігурантів «плівок Вовка» на своїх посадах. Генпрокуратура намагалася оскаржити такі дії Ради правосуддя в Касаційному суді й 11 листопада отримала рішення: в оскарженні відмовити, оскільки прокуратура не може оскаржувати рішення ВРП.
Найцікавіше відбувалося із самим розслідуванням. Як згадувалося на початку тексту, Шевченківський районний суд Києва 7 листопада відмовив прокуратурі в продовженні строків розслідування. Тож вона була зобов’язана або закрити слідство, або передавати справу до суду «як є». Це відбулося з низки причин.
Причина перша й чи не основна — сумнозвісні правки депутата від Радикальної партії Андрія Лозового. Нагадаємо, що Верховна Рада VIII скликання прийняла їх серед тисяч інших поправок у президентському законопроекті про судову реформу 3 жовтня 2017 року. Якщо коротко, то правки Лозового прив’язували слідство до судових дозволів. Скажімо, ухвалення рішень про ті чи інші слідчі дії, проведення експертиз — на все треба було отримувати судовий дозвіл (раніше більшість таких рішень ухвалювала прокуратура, яка стежила за дотриманням законодавства під час розслідування). Так само потрібен був дозвіл суду на продовження строків розслідування. Це викликало обурення не лише в активної громадськості, а й у самих суддів та прокурорів.
Читайте також: Окружний адмінсуд Києва: нова «плівкова» справа
Причина друга, через яку слідство у справі ОАСК раптово завершилося, — затягнутий судовий процес. Як зазначалося вище, для продовження строків розслідування прокуратура має отримати судовий дозвіл. За словами представника групи прокурорів, які залучені до цього розслідування, Юлії Малашич, клопотання до Шевченківського райсуду про продовження строків надіслали за тиждень до дедлайну, 25 жовтня. Терміни ж слідства спливали 2 листопада.
Щоб розслідування тривало, рішення мали ухвалити не пізніше 2 листопада. Проте судовий розгляд затягнувся. Адвокати фігурантів «плівок Вовка» під час засідання 30 жовтня, на якому вирішується доля слідства, оголошують судді Шевченківського райсуду Олені Мєлєшак відвід. Розглянути це питання мають того ж таки дня, однак захисники підозрюваних Вовка й Погрібніченка хочуть бути присутніми особисто. Але 30 листопада вони не можуть, тому суд переносять на наступний день. Адвокати не з’являються і цього дня, але Мєлєшак відводять. Формальна причина — її допитували як свідка у справі про протидію акціям протесту часів Революції гідності. Справа «плівок Вовка» нібито пов’язана з цим розслідуванням, тож суддя, яка перетворилася на свідка, уже не може розглядати питання продовження строків слідства «плівок Вовка».
Розбиратися з майбутнім справи ОАСК і судді Вовка має інший суддя Віталій Циктіч, якого також допитували в справі Майдану. Прокуратура намагається з’ясувати, чи буде він з цих причин брати самовідвід. У суді переконують, що налаштовані розглядати й жодних відводів не буде. Але 1 листопада, за день до закінчення строків розслідування, на початку судового засідання Циктіч самоусувається. Тобто бере самовідвід. Справу вкотре відправляють на перерозподіл. І врешті аж 7 листопада Шевченківський райсуд таки виніс рішення: у продовженні строків розслідування відмовити. Рішення оскарженню не підлягає.
Прокуратура, очікуючи на судове рішення, встигла навіть призупинити розслідування, щоб не спливали строки. Оскільки треба було виконати міжнародне доручення, яке, за даними джерел у прокуратурі, стосується пошуку одного з можливих фігурантів справи на території Королівства Іспанія. Дізнатися більше теоретично суспільство могло б в суді. Так само, як і результати фоноскопічної експертизи, яка має дати відповідь на питання: розмови в кабінеті голови ОАСК справжні чи таки змонтовані? Самі фігуранти скандалу наполягають: продемонстровані аудіозаписи — лише «неякісний монтаж». Вони навіть зробили власну експертизу, про результати якої розповіли під час прес-конференції 11 листопада. Зокрема, адвокат Андрій Заєць заявив: «За заявами сторони захисту були відкриті кримінальні справи, у яких були все-таки проведені ці експертизи та встановлено факт монтажу діалогів на оприлюднених записах Генпрокуратури». Втім, що за структура робила експертизу та яких саме записів, невідомо. Оскільки апаратура з оригіналами «плівок Вовка» має перебувати на іншій експертизі, призначеній ГПУ. Сам Вовк нібито хотів провести експертизу в експертному центрі при МВС, який фактично підконтрольний міністру Арсену Авакову. А на оприлюднених записах голос, схожий на голос Павла Вовка, переконує, що має хороші стосунки з паном Аваковим.
Читайте також: Олег Березюк: «Нам треба змінювати систему контролю та організації судів»
«Експертиза призначена за прокуратурою. І оригінали записів не можна копіювати. Загалом у нас 59 тис. файлів. Очікувано, що робити експертизу всіх неможливо, бо це, за приблизними підрахунками, займе років із 50. Але ми маємо надію, що отримаємо висновки експертизи значно швидше й вони відповідатимуть вимогам законодавства», — переконана Малашич.
В історії з експертизою варто також звернути увагу на слова адвоката Зайця. А саме щодо «кримінальних справ за заявами сторони захисту». Нині відомо, що Державне бюро розслідувань (ДБР) зареєструвало провадження, у якому підозрюваними стали прокурори, відповідальні за розслідування «плівок Вовка». Їм нібито інкримінують ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу. А саме перевищення влади, що потягнуло за собою тяжкі наслідки. Втім, ця сама стаття говорить, що тяжкі наслідки — це або тілесні ушкодження, або матеріальна шкода. Фігурантів справи ОАСК ніхто не бив. Також виникають питання щодо завданої «матеріальної шкоди». Тож така кваліфікація, на перший погляд, викликає подив.
Проте якщо читати українське законодавство, то стає зрозуміло, що це обвинувачення в тяжкому злочині, що дає можливість ДБР вести негласні слідчо-розшукові дії. Тобто прослуховувати телефонні розмови прокурорів, встановлювати «жучки» в їхніх кабінетах, загалом стежити за ними. Водночас якщо звертатися до вже опублікованих «плівок Вовка», то голоси, схожі на голоси суддів Окружного адмінсуду Києва, нібито в кабінеті голови суду фактично віддають накази нібито слідчому ДБР про те, які дані вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кого саме та як варто допитувати тощо. І хоча ці розмови не стосувалися розслідування щодо прокурорів, незалежність слідчих Держбюро під великим питанням.
Власне, нині важко оцінити, чи потрапить і коли саме потрапить до суду справа про «плівки» з кабінету судді Павла Вовка. Адже вже на етапі досудового слідства, маючи лише інформацію з відкритих джерел, можна зробити висновок про спроби протидії. На користь цього свідчить і затягування з оголошенням підозр, і тривалий судовий розгляд щодо продовження строків розслідування, і розслідування проти прокурорів, запущене ДБР. Хоча суд у цій справі обіцяє бути доволі резонансним. Адже якщо записи автентичні, то суспільство зможе дізнатися багато цікавого про українську владу. Бо вже з опублікованого одного запису створюється враження, що група людей у мантіях мала потужний вплив на життя країни. І ці люди фактично могли віддавати накази тим чи іншим державним структурам. Проте вже зараз можна впевнено сказати: коло підозрюваних, а згодом і обвинувачених, у цій справі буде дещо меншим, ніж за умов повноцінного розслідування.