У. Т.: Наприкінці березня ви заявляли, що на виплату пенсій у нинішніх розмірах Пенсійному фонду не вистачає 81 млрд грн. Яка ситуація зараз?
– Названа цифра – картина не лише 2015-го, а динаміка, накопичувана роками. Щороку ПФ дотувався на певну суму, якої йому не вистачає. Нині розрив між власними доходами ПФ та його видатками становить 81 млрд грн. І лише тому, що в держбюджеті передбачено кошти на покриття цього розриву, Пенсійний фонд вчасно й у повному обсязі виконує свої зобов’язання перед громадянами України. Будь-які підвищення та індексації пенсій тягнуть за собою додаткові цифри, які обчислюються десятками мільярдів гривень.
У. Т.: Як плануєте наповнювати бюджет ПФ?
– Ситуація в ПФ є наслідком ситуації в економіці. Тому що його наповнення – це внески, які люди сплачують зі своїх зарплат. Коли відбувається падіння економіки й кількість робочих місць зменшується, зарплати теж не можуть підвищуватися, як наслідок – не зростають і доходи ПФ. Тому стабілізація ситуації в ПФ залежить передусім від економічного розвитку. Проблеми Пенсійного фонду можна вирішити завдяки двом факторам: зростання економіки та легалізації ринку праці (тіньова зайнятість і зарплати). За різними оцінками, щороку видається близько 200 млрд грн тіньових зарплат. І з них не сплачується ніяких внесків і ПФ не отримує жодної гривні. Якщо ситуація стабілізуватиметься, можна очікувати зростання зарплат і пенсій. У бюджеті з 1 грудня 2015 року передбачено підвищення соцстандартів на 13%. Але не треба забувати про фактор війни в Україні.
Читайте також: Пенсійна реформа: спроба № 3
У. Т.: Чи доведеться знову повертатися до питання збільшення пенсійного віку?
– На сьогодні уряд не ставить це питання. Вважаємо, що є достатньо засобів для проведення пенсійної реформи без збільшення пенсійного віку і страхового стажу та без погіршення умов виходу на пенсію. Міністерство соціальної політики розробило проект, внесений урядом до ВР. Він передбачає наведення порядку в солідарній системі, запровадження єдиних принципів нарахування пенсій (скасування VIP-пенсій) і трирівневої пенсійної системи (солідарна, накопичувальна та недержавного пенсійного страхування). Якщо ВР його не схвалить, то вже перед наступним урядом постане питання пошуку варіантів проведення пенсійної реформи. І тоді може виникнути необхідність підвищення пенсійного віку, чого я як фахівець не схвалюю. Вже сьогодні в процесі обговорення питання у ВР відчуваємо протидію реформаторським крокам нашого міністерства. Чиниться масштабний спротив скасуванню системи спецпенсій (для чиновників, суддів, прокурорів, нардепів, міністрів). Але я переконаний, що нам вдасться відкинути амбіції деяких політиків, які хочуть лише пропіаритися на цій темі, й ухвалити законопроект.
У. Т.: Одним із елементів пропонованої пенсійної реформи є запровадження другого рівня пенсійної системи з поступовим доведенням ставки відрахувань на персональні накопичувальні рахунки з 2% до 7% зарплати. Як такий крок можна поєднати зі зменшенням ставки єдиного соцвнеску (ЄСВ) із 36–49% до 16%?
– На сьогодні існують ставки ЄСВ від 36% до 49%. Щодо 16%, то це перспектива. Поки що комплексна податкова реформа перебуває в стадії розробки. Я переконаний, що незалежно від того, якою буде податкова реформа, ставка накопичувальної системи може дорівнювати від 2% до 7%, а в перспективі зрости до 15%. Але загального збільшення в сумі ЄСВ не буде. Швидше за рахунок перерозподілу внеску. Для ПФ і для мене як міністра соціальної політики неважливий розмір самого внеску (як він адмініструватиметься чи називатиметься). Головне, щоб він покривав усі держзобов’язання, які ПФ має перед людьми в солідарній системі. Це майже 250 млрд грн. При цьому потрібно зберегти персоніфікацію. Мені треба знати, хто платить внесок і в якому розмірі, щоб у майбутньому розраховувати його пенсію.
У. Т.: Уряд очікує, що по субсидії на оплату ЖКП звернеться близько 3,5–4 млн сімей. Якщо виходити з цін і доходів населення, то претендентів на субсидії має бути принаймні втричі більше. Чи готова до цього система соцзабезпечення?
– За різними оцінками, зараз в Україні близько 14 млн родин, тому претендентів на субсидії не може бути втричі більше. Але ми не обмежуємося цифрою 3,5–4 млн сімей. Якщо прийде більше, немає питань. Щоб ефективно запустити реформовану систему субсидій треба близько п’яти місяців. Але в нас було чотири тижні, щоб розпочати зміни в цій системі. І вже місяць країна користується новою, реформованою системою субсидій. На сьогодні в Управління соцзахисту та місцеві органи влади прийшло близько 500 тис. людей.
Інфографіка: Пенсійна реформа. Що треба зробити
У. Т.: Однією з ключових новацій у податковому законодавстві, прийнятих наприкінці 2014 року, була зміна ЄСВ, покликана вивести зарплати з тіні. Чи виявилося це нововведення ефективним?
– За попередньої влади адміністрування ЄСВ було забрано в ПФ і передано Державній фіскальній службі (ДФС). На мій погляд, зміна ЄСВ неефективна. Це порочна практика, якої немає в жодній країні світу. Я розумію, для чого свого часу це зробили Азаров з Арбузовим: хотіли контролювати й розподіляти в ручному режимі всі фінанси, які проходять через державу. А в результаті ми отримали серйозне розбалансування між базою даних ДФС та ПФ і низку проблем. Будьмо відвертими, для ДФС збір ЄСВ не є пріоритетом. У цивілізованих країнах (наприклад, Німеччині) адмініструванням, збором страхових платежів займаються фонди, зокрема ПФ, соцстрахування.
У. Т.: Що вже зробило ваше міністерство для реабілітації учасників АТО?
– Усі відповідні соцпрограми передані Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників АТО. Вона спеціально створена для вирішення соціальних та інших проблем тих, хто повертається з війни інвалідом. Зараз у держбюджеті заплановано шість масштабних програм, які контролює згадана служба. Вони передбачають соціально-психологічну реабілітацію, протезування інвалідів, виділення житла сім’ям загиблих, трудові реабілітації (працевлаштування), санаторно-курортне лікування, пільги на ЖКП. Ці програми вже втілюються в життя. Пільги надаються із визнанням тих чи інших осіб учасниками бойових дій (інвалідами війни). До мого приходу в Мінсоцполітики, щоб дістати статус учасника бойових дій і користуватися визначеними пільгами, потрібно було близько трьох місяців. Разом із Держслужбою у справах ветеранів війни та учасників АТО ми скоротили цю процедуру. Зараз вона займає не більш як місяць. Ліквідовано центральну комісію на рівні згаданої служби, куди стікалася вся інформація, але документи не встигали розглядати вчасно. Функції надання статусу учасника бойових дій перейшли до відомчих комісій, МВС, СБУ, Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Нацгвардії.
У. Т.: Скільки передбачено в держбюджеті на пільги та реабілітацію учасників АТО? Як вони надаватимуться?
– Кожна окрема держпрограма передбачає різні суми. Є немонетизовані пільги. Наприклад, грошова допомога в разі загибелі сім’ї видається, а пільги на транспорт – ні. Кошти на шість бюджетних програм будуть передані місцевим органам влади. Щодо кожної з них існує регламентована процедура проходження грошей. Так, відшкодування пільг на ЖКП отримуємо наприкінці року. Воно передбачене для всіх категорій пільговиків, виокремити лише учасників АТО неможливо. На програму забезпечення житлом сімей загиблих учасників АТО передбачено 300 млн грн.
У. Т.: Наскільки різняться кількість зареєстрованих внутрішніх переселенців та їхня реальна кількість?
– Є дані, що на території України зареєстровано 1,3 млн переселенців. А реальну кількість встановити майже неможливо. Не можна ж приставити до кожного переселенця соцпрацівника чи міліціонера, щоб контролювати його. Для цього є відповідні органи Державної міграційної служби (ДМС), яка згідно із законом України (відповідно до соцстатусу переміщених осіб) має перевіряти місце проживання переселенця. Наше міністерство лише реєструє на підставі довідок, які подає ДМС. Але факти «пенсійного туризму» мають місце.
Читайте також: Держслужбовці-пенсіонери 1 квітня повинні вибрати або зарплату, або пенсію – ПФУ
У. Т.: Наскільки проста система реєстрації?
– Треба принести довідку з ДМС, у якій зафіксоване місце реєстрації. Але проблема в тому, що реєстрація покладена на місцеві органи влади. Є черги. До того ж ці органи ще призначають субсидії, оформляють соцдопомогу, а штат працівників та оплата не збільшуються. І сьогодні насамперед прикордонні області (Донецька та Луганська, контрольовані Україною, Харківська), а також Запорізька, Дніпропетровська відчувають найбільше соцнавантаження. Але до такої ситуації ніхто не готувався заздалегідь і не думав, що ми матимемо 1,3 млн переселенців, яких треба зареєструвати, надати медичну та соціальну допомогу, розселити.
Біографічна нота
Павло Розенко народився в Києві. Закінчив Київський політехнічний інститут. Працював на посаді першого заступника міністра праці та соціальної політики України. У 2006–2007 роках керував службою соцполітики Секретаріату президента України. У минулому нардеп від УДАРу та Блоку Петра Порошенка. З 2 грудня 2014-го – міністр соціальної політики України