Папуа-Нову Гвінею та Конго визнано державами з найбільшою у світі мовною різноманітністю

17 Лютого 2012, 12:18

The Economist оцінював мовну різноманітність в країнах світу за двома показниками: кількістю мов, якими в країні користуються та індексом різноманітності Грінберга, який ранжує країни за ймовірністю, що два громадянина, які випадково зустрічаються, мають одну й ту ж рідну мову. Відповідно, чим вищим є показник, тим частішими є випадки зустрічі носіїв різних мов, і, відповідно, тим вищою є мовна різноманітність.  

Бідність та географічне розташування зробили Папуа-Нову Гвінею з 830-ма мовами та Конго з 215-ма мовами країнами з найбільшою мовною різноманітністю у світі. Індекс різноманітності в обох країнах близький до максимального показника 1.

На третьому місці опинилась Індія, де населення говорить 438-ма мовами, але індекс Грінберга нижчий за попередні країни, а на четвертому – Південна Африка з 24-ма мовами та індексом різноманітності у 0,9.

П’яту сходинку посіла Нігерія (514 мов), а на шостій опинились Філіппіни з 171 мовою та індексом різноманітності у 0,85 обидві. На сьомому місці за мовною різноманітністю було розміщено другу за кількістю мов у світі країну Індонезію (719 мов, та індекс Грінберга 0,8), на восьмому – Пакистан (72 мови), на дев’ятому – Таїланд (74 мови), на десятому – Ізраїль (33 мови).

Канада з 86 мовами та індексом 0,6 опинилась на 12-й сходинці, Італія з 33-ма мовами – на 13-й, Китай з 292-ма мовами – на 15-й, Іспанія з 14-ма мовами – на  16-й. Маючи індекс різноманітності у 0,35 та 27 мов Німеччина посіла 17-ту сходинку, а Росія з 100-нею мов – 18-ту.

«США, Росія, Бразилія, Китай та Мексика мають більше 100 мов кожна, але індекс Грінберга в цих країнах є відносно низьким тому, що англійська, російська, португальська, китайська та іспанська мови виросли до такого становища, коли вони загрожують зруйнувати багато малих мов. З іншого боку, мовне протистояння та відносна бідність не дали єдиній мові в таких країнах як Індія та Нігерія, у яких індекс різноманітності високий, домінувати над меншими. Багато островів Індонезії та Філіппін мають низку малих мов не зважаючи на те, що вони мають середній рівень достатку», – пояснили результати автори дослідження.