Так, блог автора проектів "Веселі яйця", "Операція проФФесор" та інших Дмитро Чекалкін присвячений "літературній кар'єрі Януковича".
"Фахівці стверджують, що блискуча літературна кар'єра обіцяє йому "Небачені перспективи, канонізацію творчості і безсмертя в століттях". Адже нетлінні творіння нашого багатообіцяючого автора стають раритетами вже в день виходу в світ. Донбас, як відомо, порожняк не гоніт. Ні у одному російському книжковому магазині і ні в одній Українській бібліотеці не знайти хоч би одного єдиного екземпляра виданою в 2011 році 50-тисячним накладом "Opportunity Ukraine", – пише він.
"Бессонними ночам, "відволікаючись від покращення", – пише Чекалкін, – забуваючи про басейн і стрибки по пеньках, "Нобелівська надія України", "двічі несудимий Проффесор" "крапає чергові шедевральні бестселери".
"Коельо, Роулінг і Джеймс нервово курять в стороні. Спілберг стоїть в черзі на права екранізації майбутніх шедеврів. Творці комп'ютерних ігор викупляють royalty на використання захоплюючих сюжетів… А життя підкидає українському Шекспіру нові сюжети про "козлів, які заважають нам жити" і "наколоті апельсини", – зазначає Чекалкін.
Журналіст Юрій Луканов у своєму блозі пише про інцидент біля парламенту, під час якого депутаток від Партії регіонів закидали сніжками.
"Схоже, важкий тупий предмет то у вигляді яйця, то у вигляді сніжки таки тяжіє над цією партією і, мабуть, супроводжуватиме її впродовж всього її існування — якийсь неминучий фетиш", – пише він.
"Таке емоційне на межі з істерикою сприйняття в принципі невинного протесту викликано, мабуть, тим, що учасники процесу розуміють: сніжка – це всього лише знак, символ. Сьогодні сніжка, завтра – камінь, а післязавтра може бути і куля. І ці прийдешні потрясіння лякають. Адже, якщо почнуться бунти, то ніхто з них не має гарантій. Натовп може розтерзати будь-якого. І не факт, що тут допоможуть високі паркани Конча-Заспи та Межигір'я", – зазначив він.
"Купувати тушок владна команда навчилася. Ламати через коліно теж намагається. Однак груба сила лише посилює протидію. Як сумно пожартував мій колега Олександр Михельсон, вілли і вила відрізняються тільки однією літерою. Влада робить все, щоб цей жарт втілити в життя", – додав він.
Історик Володимир В'ятрович пише, що розмови про революцію вже давно стали невід’ємним елементом політичних дискусій в Україні.
"Напевно, тому, що надто мало залишилося людей, які вірять у те, що змінити ситуацію можна іншим шляхом. Ці розмови не нові, вони тривають від кінця 1980-х. Двічі – в 1991 та 2004 роках – вони таки завершувалися революцією. Обидва рази – у вигляді масових протестних акцій. Обидва рази – за допомогою ненасильницьких дій. Обидва рази закінчилися перемогою. Й обидва рази продемонстрували неготовність еліти та народу скористатися здобутою перемогою", – зазначив він.
В'ятрович переконаний, що "свідомо чи несвідомо невміння політиків скористатися отриманою перемогою представляють як поразку самої революції".
"Тому варто нагадати: Помаранчева революція закінчилася перемогою – Янукович не став президентом завдяки нахабним фальсифікаціям у 2004 році. Поразкою закінчилася діяльність політиків, які отримали владу і не зуміли ефективно її використати. У результаті їхньої (без)діяльності Янукович став президентом у 2010-му", – зазначив історик, додавши, що "за три роки перебування біля керма країни він (Янукович – Ред.) не забув свого найбільшого страху – мільйона людей на Майдані".
На думку В'ятровича, нинішній опозиції підходить остання фраза із вислову великого теоретика війни Сунь Цзи у своєму трактаті "Мистецтво війни", зокрема: "Якщо ти знаєш ворога і знаєш себе – ти можеш не боятися сотень битв. Якщо ти знаєш себе, але не знаєш ворога – при кожній перемозі отримаєш поразку. Якщо ти не знаєш ні ворога, ні себе – програєш кожну битву".
"Схоже, саме остання фраза поки що найточніше описує сьогоднішню опозицію. Вона не знає себе і не розуміє своєї найефективнішої зброї – масового мирного протесту. Зброї, якою вже не один раз перемагала і яка обов’язково приведе до перемоги знову. Вона також не знає свого супротивника і не хоче помічати, що саме він штовхає її на заміну ефективного інструмента боротьби "новою політичною зброєю" у вигляді сніжок, а згодом і "коктейлю Молотова", – підсумовує він.
Журналіст Володимир Кучер у блозі пише про свої негативні прогнози щодо акції протесту опозиції 7 квітня.
"Народну підтримку опозиція могла б отримати, якби умовно кажучи замість «ми їх зупинимо» було «ми для вас доб’ємося» (пенсій, зарплат, стипендій, пільг і теде і тепе). Але цього опозиція не робила. А тому зараз розраховувати на підтримку, особливо після стількох "кидків" не мають права. Тим більше – з туманними цілями, які не представляють найбільш життєвого інтересу для киян і "понаєхавших". Тим більше, коли народ розуміє, що опозиції йдеться не про якісь ефемерні демократичні процедури («право вибору» там, «дотримання Конституці» і інша замануха для лохів), а тільки про політичний інтерес. Ну є такі потреби у хлопців на «каєнах» і з «дачами» у Петрівцях", – пише він.
Кучер також зазначає, що час робити висновки: "або вони (опозиція – Ред.) нарешті збираються з духом аби всерйоз і надовго підняти народ для заміни влади, яка в очах українця якраз асоціюється з перебуванням на дні піраміди. Але тоді – з чітким планом, координацією, завданнями, а головне картиною, що буде опосля. Або ж вони всерйоз і надовго будуть башляти «п’ятдесятигривеникам» за участь у акціях, таким чином реалізовуючи ту соціальну політику, яку мали б проводити в стінах парламенту, аби здобути прихильність людей і вивести їх з дна піраміди".
Блогер Антон Дмитрієв пише про проблему паркування в Києві.
"У Києві незаконні парковки є скрізь – від центральних площ до маленьких двориків на околицях міста. Навіть на Софійській площі, біля святих місць, і на Майдані стоять машини, а центральні вулиці просто перетворені в виставку автомобільного марнославства", – пише він.
Водночас Дмитрієв вказує на те, що в самому центрі столиці біля "Пасажу" паркують "автомобілі всіх марок і видів, яким влада і власники дозволяють, в обхід закону і міських норм, ставити свої машини в серці столиці".
"Найсмішніше, що машини там стоять з метою… «заборони паркування транспорту». Ось вам і «рішення» проблеми – офіційна охорона історичного центру міста, обмеження руху транспорту… А як вам перл про те, що «екстрені служби можуть проїжджати в Пасаж за узгодженим графіком»? Красиво, правда? І це пише представник державної влади! Тобто, «швидка» і міліція можуть, на думку влади і жлобів, бути там тільки, наприклад, по п'ятницях і вівторках, з 13 до 15. В інший час це буде не погоджено і їх просто не пустять, виявляється з позиції міської влади і приватних структур", – пише він.