На чотирьох китах

 

Застосовують стимулювальну фіскальну політику, щоб підтримати споживання і сприяти розвитку внутрішнього виробництва. 22 країни, зокрема Норвегія, В’єтнам, Данія, Латвія, Німеччина та Фінляндія, знизили відрахування до фондів соціального страхування. В Ізраїлі, Сінгапурі, Бельгії запровадили пільги зі сплати ПДВ; у Кореї, Японії, Бразилії, Мексиці, Індії, Індонезії зменшили ставку податку на прибуток. Уряди Норвегії та США вдалися до чи не найліберальнішого заходу: передбачили можливість відшкодування податків, сплачених підприємствами, на суму їх втрат під час кризи. Загальні суми фіскального стимулювання вражають. так, влада Сполучених Штатів, щоб сприяти підвищенню внутрішнього попиту та розвитку підприємництва, ладна недоотримати до держбюджету $787 млрд, влада Бразилії – $20 млрд, Японії – $11 млрд. Утім аналітики Світового банку вважають, що стимулювальна фіскальна політика призведе до зростання дефіциту бюджетів багатьох країн, після чого уряди або скорочуватимуть видатки на інфраструктурні проекти (що негативно впливатиме на економіку), або будуть змушені підвищити податки.

 

 

Податкові новації несистемні й запроваджуються переважно з метою покриття дефіциту держбюджету. Де-факто уряд не може наслідувати світовий досвід – провадити стимулювальну податкову політику – через брак бюджетних коштів. На початку кризи він ініціював кілька змін у податковому законодавстві для стимулювання деяких галузей, зокрема АПК та будівництва. Однак, не бажаючи напередодні президентських виборів істотно зменшувати соціальні видатки, надалі уряд Юлії Тимошенко дотримується стримувальної податкової політики, яку доречно застосовувати під час економічного піднесення. Вже збільшено акцизи на нафтопродукти, автомобілі, алкоголь та тютюнові вироби, підвищено ставку транспортного збору з власників потужних автомобілів, ввізне мито. Зросли відрахування до Пенсійного фонду підприємців-спрощенців. Характерно, що останній захід уряд легалізував спеціальною постановою попри те, що порядок оподаткування має регламентуватися тільки законами.

 

У світі

 

Уряди підвищують ввізні мита, квотують імпорт, посилюють санітарний контроль над іноземним товаром для досягнення ефекту імпортозаміщення (стимулювання попиту на товари вітчизняного виробництва), розвитку внутрішнього ринку, зниження рівня безробіття, підтримання курсу нацвалюти тощо. До таких протекціоністських заходів вже вдалися Індія, Індонезія, Бразилія, Росія, В’єтнам, Туреччина та інші держави. Як наслідок – вже в 2008 році темпи зростання обсягів міжнародної торгівлі знизилися до 2,4% (у 2007-му цей показник становив 7,6%), натомість на 40% збільшилася кількість антидемпінгових розслідувань. У середньостроковій перспективі такі заходи можуть спровокувати торговельні війни та призвести до поглиблення кризи в експортоорієнтованих країнах. Значно м’якше діє цільова підтримка окремих галузей. Франція, Німеччина, Італія, Австрія, Португалія та Іспанія запровадили грошове преміювання споживачів за утилізацію старих та придбання більш екологічних автомобілів місцевого виробництва. Результат – 40% зростання обсягів продажу нових авто у березні порівняно з лютим 2009 року. Бразилія, Велика Британія, Франція, Швеція планують надавати автовиробникам пільгові кредити. Щоправда, не всі протекціоністські заходи виявилися ефективними. США підтримали General Motors та Crysler на $17,4 млрд. Однак, схоже, мільярдні вливання не допомогли автовиробникам. Зокрема, за інформацією західних аналітиків, Crysler готує заяву про добровільне банкрутство. 

 

 

До протекціоністських заходів вдаються для зменшення дефіциту платіжного балансу. Так, уведено піврічну 13-відсоткову надбавку до мит на імпортоване м’ясо, фрукти, автомобілі, будматеріали, одяг тощо. У 2009 році Кабмін виділить будівельній галузі 3 млрд грн держдопомоги, але цих грошей вистачить, щоб закінчити щонайбільше 200 з 2700 недобудованих об’єктів. Протекціонізм по-українському також не матиме визначального впливу на економіку – знову ж таки все впирається в невеликі обсяги фінансування протекцій конкретним галузям.

 

У світі

 

Фінансуючи інфраструктурні програми під час кризи, уряди сприяють внутрішньому виробництву, намагаються знизити рівень безробіття. Зазвичай відповідні проекти реалізують бюджетним коштом або коштом приватних інвесторів, які позичають гроші під державні гарантії. У США та ЄС інфраструктурні проекти передбачають розвиток альтернативних джерел енергії, прокладання нових телекомунікаційних систем, забезпечення державних та муніципальних закладів енергозберігаючим обладнанням. США планують витратити на інфраструктурні проекти понад $286 млрд. Влада Китаю виділила більш ніж $275 млрд на електрифікацію сільської місцевості, прокладання автомобільних та залізничних шляхів.

 

Паралельно уряди багатьох країн скорочують державні видатки на державний апарат шляхом оптимізації його структури та зменшення витрат на утримання.

 

 

Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко запевняє, що в бюджеті передбачено 37 млрд грн «під сотні інфраструктурних проектів» у галузях енергетики, транспорту, зв’язку, а також під проекти, пов’язані з проведенням в Україні фінальної частини Євро-2012. Задекларована головна мета цих проектів – стимулювання збуту продукції вітчизняної металургії та хімічної промисловості на внутрішньому ринку. За експертними оцінками, дев’ять із десяти програм цього року не буде профінансовано через фактичний брак бюджетних коштів – план щодо доходів у законі про держбюджет-2009 занадто оптимістичний, про що свідчить ситуація з податковими надходженнями у I кварталі (без урахування доходів від розмитненого газу, вилученого у РосУкрЕнерго). Обсяги кредитних коштів, які гіпотетично можуть бути спрямовані на інфраструктурні проекти, незначні, тож позики навряд чи простимулюють внутрішній ринок і сприятимуть відновленню втрачених зв’язків міжгалузевої кооперації. Кредит у розмірі $400 млн отримає від Світового банку на ремонт доріг Укравтодор. Ще до кризи ЄБРР виділив Укравтодору й Укрзалізниці кредитів на загальну суму $400 млн для реалізації проектів у межах підготовки до Євро-2012. Оскільки компенсувати втрати експортоорієнтованих галузей завдяки розвитку внутрішнього ринку навряд чи вдасться через несуттєві обсяги фінансових вливань у реальну економіку, уряду, вочевидь, слід спрямувати вільні бюджетні ресурси на підтримку банківської системи. Адже якщо ляжуть банки, українські підприємства втратять доступ до кредитних ресурсів.

 

Кабмін задекларував 20% скорочення видатків на власні потреби. Віктор Ющенко скоротив кількість радників у Секретаріаті президента, таким чином начебто вивільнивши для бюджету – 2009 понад $100 тис. У березні народним депутатам скоротили зарплати (загалом на 31 млн грн). Але таку економію навряд чи можна вважати принциповою, ці гроші – крапля в морі. Значно відчутніший економічний результат мала б адміністративна реформа, до якої в української влади ніяк не дійдуть руки.

 

 

 

До заходів з докапіталізації та націоналізації фінустанов активно вдаються з метою зменшення соціального напруження, відновлення довіри до банків та збільшення кредитування реального сектору. Ще у 2008-му уряд Латвії придбав 51% акцій Parex bank, а влада Ірландії викупила Anglo Irish Bank. Цього року в Німеччині стартувала націоналізація банку Hypo Real Estate (держава отримає 100% акцій), уряд Венесуели націоналізуватиме найбільший банк Banco de Venezuela, уряд Британії збільшує свою частку в Lloyds Banking Group до 60%, а в Казахстані до держави перейшло 75% акцій БТА Банку. Рекордний обсяг грошей витратив на докапіталізацію уряд США – $187,5 млрд.

 

 

Нацбанку поки що вдається гасити паніку на фінансовому ринку. Попри гостру кризу ліквідності, наразі не збанкрутував жоден із проблемних банків. В 11 фінустановах введено тимчасову адміністрацію, а з Промінвестбанку вже виведено.

 

Протягом травня уряд спільно з Нацбанком планують докапіталізувати сім банків: Укрпромбанк (держава отримує 99% акцій), Укргазбанк (75% + 1 акція), Надра Банк (91,8%), Родовід Банк та «Київ» (відповідно по 99%), Імексбанк (75% + 1 акція) і, можливо, «Фінанси та Кредит» на загальну суму близько 20 млрд грн. Загалом у держбюджеті на докапіталізацію банків задекларовано 44 млрд грн, але поки що вони існують лише в теорії. Уряд і Нацбанк наразі не проводять емісії гривні, оскільки розуміють, що збільшення грошової маси знову спровокує різке зростання споживчих цін. Характерно, що докапіталізація банків не означатиме скасування мораторію на зняття депозитів у проблемних фінустановах (до такого заходу не вдаються у жодній цивілізованій країні світу). Решті банків уряд пропонує шукати інвесторів самостійно або ж збільшувати статутний капітал за рахунок прибутку, який обіцяють не оподатковувати. Про одужання банківської системи наразі не йдеться.