Понад 60 фільмів було куплено відразу, відтепер щомісяця до першого ліцензійного пакета в інтернеті додаватимуться нові стрічки. Файлообмінник користуватиметься фільмами протягом року, однак термін може бути продовжений. Сума угоди не розголошується, але, зважаючи на те, що сам «Артхаус…» платив не надто великі гроші за фільми, та беручи до уваги оптовий характер купівлі і сам факт безпрецедентності, сума, радше, чисто номінальна і навряд чи перевищує цифру з трьома нулями. Без сумніву, така акція є рекламною, стратегічною і далекоглядною. Обидва учасники договору зайвий раз привертають до себе увагу, чітко вказують вектор свого розвитку зокрема, й українського інтернету загалом. Бажаний шлях, зауважимо. Тому що, з одного боку, піратство, суть якого інтернет і відображає, боляче б’є прокатників картин, зокрема і «Артхаус трафік». А з іншого, Україна досі є для світу країною, де авторські права – така сама формальна річ, як і сума вищезгаданого продажу. Зрозуміло, що допоки в Україні немає гарантованого забезпечення прав виробника і продавця, законів щодо інтелектуальної власності в інтернеті, піратство можливе і надалі. Але розвиток мультимедійних технологій, поширення самої мережі світом і модифікація уявлень про піратство і власність свідчить про інше: лавину не спинити. Хоча є й ті, хто не хоче втрачати суперприбутки, і намагаються лавину зупинити руками.
Якщо 2003 року в США про піратство лише кричали, показуючи рекламні ролики на десятках телеканалів і в тисячах кінотеатрів, то 2005-го шість мейджорів Голлівуда (Walt Disney Pictures and Television (Walt Disney Co.), Paramount Pictures (Viacom Inc.), Twentieth Century Fox Film Corp. (News Corp Inc.), Sony Pictures Entertainment Inc. (Sony Corp.), Universal City Studios (General Electric Co.) і Warner Bros. Entertainment Inc. (Time Warner Inc.) утворили спеціальну структуру – Motion Picture Laboratories. Вона була покликана технічно забезпечити неможливість копіювання фільмів на диски і касети, а також викладення їх в інтернеті. Тоді на її діяльність (на перший час) виділили $30 млн. Сума мізерна порівняно з $3,5 млрд, які Голлівуд втрачав щороку внаслідок дій піратів (за даними Associated Press і дослідженням аудиторської компанії Ernst & Young, 2008 року в Індії, де Боллівуд стрімко наближається за прибутками до американської «фабрики мрій», кіноіндустрія втрачала близько $1 млрд). Та вже за кілька років було ухвалене протилежне рішення – мейджори самі почали викладати стрічки, дозволяючи певним веб-сервісам (на кшталт Netflix) надавати можливість перегляду фільмів і телесеріалів через мережу. Щоправда, за певну плату. І це виявилося попервах дуже вдалим кроком: за даними The Financial Times, шалений попит на інтернет-скачування 2007-го приніс голлівудським компаніям 2008 року $219 млн, 2009-го – $291 млн. Хоч це й трохи не відповідало очікуванням і прогнозам, тенденція була позитивна. Вочевидь, що платне скачування може бути альтернативою піратству. Маленькою альтернативою. Бо загальна маса людей воліє все ж таки не платити. Про відмову від плати за продукти інтелектуальної власності, але з іншої причини, почали говорити і люди з торент-трекера The Pirate Bay. Своїм гаслом вони обрали думку, висловлену ще 2000 року професором Сергієм Капіцею: «інформація мусить бути доступною всім». Кілька років тому за порушення авторських прав на веб-ресурс, який опікувався 22 млн користувачів, подали до суду 17 різних компаній, зокрема Sony, Warner і Universal. Засудження засновників трекера збурило громадськість, що призвело до бурхливого обговорення інтернет-піратства і загалом інтелектуальної власності. За The Pirate Bay вступилася Піратська партія Швеції, зорганізована ще 2006 року у Стокгольмі. Понад те, в травні 2010-го пірати оголосили, що стають новим провайдером The Pirate Bay, і це надає бунтівному торент-трекеру суттєвих преференцій з огляду на популярність партії у Швеції та її сенсаційну перемогу на виборах до Європарламенту у квітні 2010 року, на яких вони набрали 7,1% голосів і делегували двох своїх депутатів до законодавчого органу Євросоюзу.
Таких піратських партій по світу сформувалося чимало. Хоча медійна та судова війна між прихильниками авторських прав і права на свободу отримання будь-якої інформації триває і досі.
Ще 2008 року в Україні з колосальним скандалом був силовим способом закритий популярний файлообмінник Infostore, причини чого досі достеменно не відомі: чи справді це пов’язано з наявністю на сайті дитячої порнографії, чи це була звичайна рейдерська атака конкурентів, чи сайт перейшов дорогу комусь із політиків, але факт залишається фактом – хостинг стайта анулювали, а сервери конфіскували.
2009 року у Франції, після багатомісячного протистояння, парламент таки ухвалив законопроект про «нелегальне скачування фільмів та музики»: тепер за несанкціоноване скачування користувачів відключатимуть від інтернету, штрафуватимуть (€300 тис.) і навіть ув’язнюватимуть (терміном до двох років).
Цьогоріч у Новій-Зеландії так само ухвалили закон про онлайн-піратство, за яким, на відміну від чинних французьких законів, порушника можуть відключити від мережі на півроку і стягнути штраф у $12 тис.
Повертаючись до України і укладення договору між «Артхаус трафік» і Ex.ua, слід зауважити, що наша ситуація найбільш виграшна. Поки не має державної каральної інтернет-системи, цілком можливо почати перехід на всім вигідні умови перетікання в інтернеті аудіовізуальної продукції. Перехід на легальний контент і помірні ціни за скачування файлів є логічним і стає дедалі популярнішим у світі. Тому зрозуміле й пояснення представників Ex.ua щодо сенсу договору з «Артхаус…» і цілей самого файлообмінника. «Ціль проекту Ex.ua, – сказав Юрій Пісковой, – це створення умов для майбутнього розміщення ліцензійного продукту. Ми вважаємо, що наша аудиторія поступово переходить на новий рівень відносин, що у свій час дасть нам змогу переконати людей у доцільності купувати ексклюзивний продукт, як купують квитки до кінотеатру».
Як запопадливо додали представники файлообміннику, це не означає, що Ex.ua стане платним, «він не може бути платним апріорі, це файлообмінний ресурс, але чи буде ліцензійний продукт платним чи безкоштовним, – це запитання до правовласників».
P. S.
2007 року американський продюсер Стівен Марголіс виклав продюсований ним фільм Майкла Редфорда «Без вади» з Майклом Кейном і Демі Мур у головних ролях в інтернет раніше, ніж той вийшов у прокат. Бо вже тоді чимала кількість інтернет-користувачів були згодні скачувати фільм, ніж іти до кінотеатру.