Хоча багато світових лідерів знає кілька мов (президент Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу та президент Афганістану Хамід Карзай), є й інші лідери, які повинні були пройти прискорений курс державної мови для роботи на посаді.
Так, колишній прем'єр-міністр Канади Жан Кретьєн не знав жодного слова по-англійськи, коли він покинув франкомовну провінцію Квебек у 1967 році, для того, щоб увійти до англомовних залів Оттави. Зовсім недавно колишній прем’єр-міністр Лівану Саад Харірі, який народився в Саудівській Аравії та здобув освіту в франкомовних школах, перший раз виголосив промови арабською мовою перед ліванським парламентом. А останнім президентом США, який не знав розмовну англійську, був Мартін Ван Бюрен (1837), який говорив голландською.
The Foreign Policy внесли до списку й теперішніх лідерів України Віктора Януковича та Миколу Азарова. Так, Янукович почав вчити українську під час виборчої кампанії 2004 року для того, щоб краще спілкуватись з електоратом. А Микола Азаров, котрий народився в Калузі та працював в Донецьку, заявив, що вчитиме українську перш, ніж стати прем’єр-міністром, проте «бореться з мовою» й досі.
Серед теперішніх лідерів з проблемою мови зіткнувся також голова соціалістичної партії та прем’єр-міністр Бельгії Еліо ді Рупо. Офіційними мовами в країні є голландська, французька та німецькі. Ді Рупо став першим за останні 40 років франкомовним прем’єром. Між тим, більшість населення говорить голландською мовою. Саме тому, прийшовши до влади, ді Рупо зразу ж зіткнувся з питаннями від ЗМІ щодо володіння цією мовою. В свою чергу прем’єр-міністр запевнив журналістів, що «буде говорити до парламенту голландською» та намагатиметься покращити свої знання мови.
Президент Південно-Африканської республіки Джейкоб Зума також має складнощі з державою мовою. Справа в тому, що країна має 11 офіційних мов. Між тим, англійська мова є основною в бізнесі та торгівлі та поступово поширюється в країні. Англомовна освіта Якоба Зуми також допомогла йому прийти до влади. І хоча Зума володіє найбільш поширеною в країні мовою зулу, знання англійської він здобув за час подорожей країною.
Присутність Соні Ганді в індійській політиці давно вже ускладнюється сімейним та культурним багажем, який вона має. Дочка італійського будівельного підрядника вона зустріла свого чоловіка, колишнього прем’єр-міністра Індії Раджива Ганді в 1965 році під час навчання в Англії. Після його вбивства в 1991 році Соня Ганді спочатку утрималася від участі в політиці, проте, вже з 1998 року стала обличчям сучасних потужних протестів політичної династії Неру-Ганді. Як зазначило індійське видання India Today її здатність до мови включає «англійську мову спагеті та акцентуйовану хінді» відповідно до чого видання підняло питання про те, як вона може керувати країною, де обидві мови починають все більше домінувати. І хоча Соня Ганді провела більшу частину 1970-х років за вивченням індійської культури та мови, вона та її син Рахул, досі не говорять вільно державними мовами за що постійно критикуються ЗМІ.
На виборах в Болівії президент Ево Моралес зламав бар'єри тривалого пригноблення меншин в країні, та став першим латиноамериканським лідером, який походив з корінних народів, та був обраним на вищу державну посаду країни. Він виріс серед народу аймара в гірських районах Болівії і говорив однойменною мовою. Втім, одним з визначних моментів його біографії стало вивчення іспанської мови, що дозволило йому «централізувати комунікацію». Президент Моралес й досі вживає фрази з мов кечуа і аймара у своїх промовах та і використовує свої знання мови як засіб для покращення прав корінних народів.
Король Йорданії Абдалла II час від часу стикається з критикою щодо його політики, якій не допомагають і його труднощі з арабською мовою. Син померлого короля Хусейна і його британської дружина Муни аль-Хусейн, він виріс розмовляючи і арабською, і англійською мовами. Проте через політичну нестабільність в Йорданії батько відпустив його на навчання в Англії. У своїй автобіографії Абдалла говорить, що його рідною мовою була арабська, і що досвід навчання в Англії та швейцарська няня дали йому британський акцент (і деякі знання французької мови). Тим не менш, опозиційні сайти наводять випадки, коли він відмовлявся говорити арабською через погане знання мови. В той час як Йорданія пережила свою Арабську весну, дехто вирішив, що труднощі короля з мовою є доказом того, що він – «аутсайдер».
