Foreign Policy: Співпраця нової лівійської влади з функціонерами режиму Каддафі блокує розвиток країни

14 Серпня 2013, 18:19

Відзначаючи цього місяця другу річницю звільнення Тріполі та падіння режиму Муамара Каддафі, Лівія перебуває у повному хаосі. Жорстокість міліції по всій країні, страйки, що можуть паралізувати нафтову промисловість, відсутність конституції, жорстокість джихадистів на сході та економічна стагнація усюди – це та картина, яку жоден із учасників революції не уявляв собі два роки тому.

Співпраця прем’єр-міністра Алі Зейдана із колишніми членами режиму Каддафі, а також те, що він залишив старих бюрократів на своїх місцях посіяло недовіру серед учасників повстання.

Революція у Лівії полягала у протистоянні між центром та периферією. Її очолювали озброєні загони, які згодом стали міліцією. Проблемою хаосу у Лівії, на думку журналіста англомовної лівійської газети «Herald» Умара Хана, є взаємні звинувачення між представниками озброєних загонів міліції та уряду у тому, що перші «все ще тримають зброю у руках», а другі «дозволяють представникам колишнього режиму повертатися у владу». Ці спільні підозри ускладнюють намагання Зейдана подолати дві основні проблеми Лівії – жорстокість міліції та економіку, що відмирає.

На думку оглядача Кріса Стефана, «для того, щоб загони міліції зникли з вулиць, найбільш очевидною зброєю було б надати їм роботу, проте Зейдан стикається із титанічною працею, приводячи до ладу хаос після Каддафі».

Намагаючись вирішити проблему співпраці післяреволюційного уряду із представниками режиму Каддафі, озброєні загони міліції блокували офіс прем’єр-міністра Зейдана, офіси міністерства закордонних справ та юстиції і штурмували парламент. Таким чином вони вимагали прийняти закон про політичну ізоляцію, що врешті-решт і було зроблено у травні. Сам закон, на думку оглядача Foreign Policy, є драконівським, оскільки забороняє брати участь у політиці, управлінні та силах безпеки країни протягом десяти років усім службовцям управлінського рівня режиму Каддафі. Жертвою цього закону вже став, попри своє дисидентське минуле, голова Всезагального Національного Конгресу Мухаммед аль-Магаріф, якого було звільнено з посади одразу після прийняття цього закону у травні.