Статистичні дані Відділу народонаселення ООН свідчать про те, що впродовж останніх трьох десятиліть практично на всіх мусульманських територіях спостерігається значне зниження народжуваності. Помірним таке зниження було у країнах з традиційно дуже високою народжуваністю, таких як Сьєра Леоне, Малі, Сомалі та Нігер. У країнах, де народжуваність впала до приблизно трьох дітей на одну жінку вже у 1970-х роках (наприклад, радянський Казахстан) зниження темпів приросту населення також було невеликим.
У більшості ж інших країн зниження загального коефіцієнта народжуваності було приголомшливим. Згідно з даними, шість із десяти країн із найбільшим за останні 20 років абсолютним показником зниження народжуваності є переважно мусульманськими країнами (Лівія, Іран, Алжир, Кувейт, Оман, Мавританія), в той час як п’ять із них знаходяться на Близькому Сході. Жоден інший регіон не перевершує Близький Схід. Темпи народжуваності в багатьох мусульманських країнах наразі зрівнялися з відповідними показниками в багатих країнах Заходу.
При цьому, народжуваність в різних країнах значно варіюється, так само як і різних регіонах окремих країн. Так, за показниками народжуваності Іран (який має один з найнижчих показників) можна порівняти зі штатом Нова Англія, США, тоді як Алжир, Бангладеш та Марокко – з Техасом. Але жоден американський штат не має таку низьку народжуваність як в Албанії.
В цілому, 21 мусульманська країна із загальним населенням близько 750 млн, що складає майже половину усіх мусульман світу, мають порівнювані зі США рівні народжуваності. Ці цифри виключають десятки мільйонів мусульман в країнах з низькою народжуваністю (наприклад, Росія і Китай), де іслам не є переважаючою релігією. Таким чином, цілком імовірно, що більшість мусульман в світі вже живуть в країнах, де рівень народжуваності є низьким.
«Тиха революція в області народжуваності наразі розгортається в усьому ісламському світі з наслідками для майбутнього. Вона віщує радикальний перегляд прогнозів в області народонаселення в багатьох країнах, несподівано швидке старіння багатьох зараз молодих суспільств, та новий погляд на економічний розвиток в цих суспільствах. Але те, яким сюрпризом для нас стала ця революція має підкреслити те, як мало ми насправді знаємо про суспільства під замерзлими політичними автократіями, які їх контролювали впродовж останніх поколінь», – пише Foreign Policy.